Ухвала суду № 25952337, 29.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/5871/11 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Мацедонської В.Е.,При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжин-Агро»до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжин-Агро»пред'явило позов до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 24 травня 2011 року №0000502301, №0000512301, №0000492301. Свої позовні вимоги мотивує тим, що висновок перевіряючих про нікчемність господарських договорів позивача з TOB ТД «Агроімпорт ЛТД»та TOB «Нафтаторг-К»є надуманими та неправомірними, оскільки обґрунтований виключно власними домислами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.05.2011 року працівниками Ніжинської ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжин Агро»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., про що складено акт №553/23-35195139 від 10.05.2011 р. (том№1 а.с.20-34).

Перевіркою було встановлено наступні порушення: 1) п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 658, ст. 664 Цивільного Кодексу України, ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі - 200857 грн., а саме: завищено від'ємне значення податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 30196 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками січня 2011 року на суму 170661 грн. 2) п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 658, ст. 664 Цивільного Кодексу України, ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі - 178130 грн. та завищення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 30196 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000502301 від 24 травня 2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі + 170662 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (том№1 а.с.15); №0000512301 від 24 травня 2011 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, а саме: по декларації за січень 2010 р. №9000431507 від 18.02.2011 р. на суму 30196,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 грн.; по декларації за лютий 2010 р. № 9001323611 на суму 178130,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 грн. (том№1 а.с.16); №0000492301 від 24 травня 2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме: по декларації за 2 міс. 2011 р. № 9001323611 від 18.03.2011 р. на суму 30196,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 грн. (том№1 а.с.17).

Вказані податкові повідомлення-рішення 02 червня 2011 р. були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області (том№1 а.с.53-58), за наслідками розгляду яких ДПА в Чернігівській області прийняла рішення №1431/10/25-020 від 02 серпня 2011 року, яким податкові повідомлення-рішення залишила без змін (а.с.59-65).

11 серпня 2011 року ТОВ «Ніжин Агро»оскаржило рішення ДПА в Чернігівській області до ДПА України (том№1 а.с.66-72), за наслідками розгляду яких Державна податкова служба України прийняла рішення №3694/6/10-2115 від 14.10.2011 р., яким податкові повідомлення-рішення залишила без змін (а.с.73-75).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача, використання їх в господарській діяльності та надання всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Таким чином колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З огляду на вищезазначене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД»Агроімпорт ЛТД»(продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжин Агро»(покупець) уклали договір купівлі-продажу (оптової партії товару) №12-01-10/3 від 12.01.2010 р. (том №1 а.с.76-77).

Відповідно до п.6.1 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки, що визначається у додаткових угодах до договору.

До даного договору було укладено додаткову угоду № 6 від 30.12.2010 р. (том №1 а.с.78) та №7 від 20.01.2011 р. (том №1 а.с.79). На підтвердження виконання вказаного договору продавець передав покупцю документи, що відносяться до товару, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, накладні на залізничне переміщення товару (том №1 а.с.81-99).

04.02.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтоторг-К»(продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжин Агро»уклали договір купівлі-продажу нафтопродуктів (том №1 а.с.100-101).

На підтвердження виконання вказаного договору продавець передав покупцю документи, що відносяться до товару, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні (том №1 а.с.104-113, том №4 а.с.88-97). На підтвердження використання дизельного палива в матеріалах справи наявні заправочні відомості (том №1 а.с.114-180)

Факт надходження та використання придбаного пального та мінеральних добрив підтверджується лімітно-заборними картками (том №1 а.с.181-211), подорожніми листами трактора, вантажного автомобіля (том №1 а.с.212-250, том №2 а.с.1-250, том №3 а.с.1-250, том №4 а.с.1-53).

Факт зберігання товару (дизельного палива) підтверджується наявністю у позивача власних цистерн (том№4 а.с.82) та угодою про зберігання товару від 28.03.2011 р. (том №4 а.с.85-87), актом приймання-передачі товарів (том №4 а.с.87), актами здачі-прийняття робіт (том №4 а.с.98-101).

Формування облікової політики на ТОВ «Ніжин Агро»внутрішнє переміщення та використання матеріалів придбаних у ТОВ «Нафтоторг-К»та ТОВ «ТД»Агроімпорт ЛТД»підтверджується картками рахунку, оборотно-сальдовими відомостями, накладними на переміщення (том №4 а.с.102 -284).

З приводу доводів апелянта щодо відсутності у видатковій накладній №0000040 від 14 квітня 2011 року підпису особи, що отримала товар колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що помилка у оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з наданих документів вбачається фактичний рух активів та зміни у зобов'язаннях позивача мали місце у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Зазначені обставини не були доведені відповідачем в судовому засіданні.

Крім того, слід враховувати позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, де зазначено, що: «...відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненою між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом». А позиція Апелянта якраз і базується на упередженому дослідженні попередніх постачань товару, ігноруючи беззаперечний факт реальності господарської операції, здійсненої між TOB «НІЖИН АГРО»та TOB «Нафтаторг-К», підтвердженої усіма необхідними первинними документами.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2011 року №0000502301, №0000512301, №0000492301.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.