Ухвала суду № 25952152, 04.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Піщуліна І.С.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" вересня 2012 р. Справа № 615/446/12

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від "29" травня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання постанови незаконною та її скасування, поновлення в черзі, зобов'язання відновити виконавче провадження та виконати постанову суду ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем не було вчинено всіх необхідних виконавчих дій щодо виконання постанови суду.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 29.05.2012 року позов задоволено. Визнано дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області протиправними. Постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.04.2012 року по виконавчому листу №2а-3105/09 визнано незаконною та скасовано. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області поновити виконавче провадження №16642901 по виконанню постанови Народицького районного суду від 30.11.2009 року по справі №2а-3105/09. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця від 24.12,2009 року було відкрито виконавче провадження №16642901 з примусового виконання постанови Народицького районного суду на підставі виданого судом 11.12.2009 року виконавчого листа №2а-3105/09, яким з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира стягнуто на користь ОСОБА_4 8046,05 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період роботи з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року.

В процесі примусового виконання судового рішення 18.01.2012 року до Головного управління ДКС України в Житомирській області направлено запит державного виконавця щодо надання інформації про рахунки, з яких можливо провести списання коштів на виконання рішень судів, зокрема, за ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 30.01.2012 року відповідачу були повідомлені номера рахунків.

26.01.2010 року, 09.02.2011 року, 08.02.2012 року виносились постанови про арешт коштів на рахунках боржника, призначених для виплати заборгованості згідно ст.ст.37,39,48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та направлялись на виконання до УДКС України в м.Житомирі.

20.02.2012 року державним виконавцем було направлено вимогу до УПСЗН Богунської районної ради м.Житомира про надання інформації щодо фінансування виплат по рішенням судів 2012 році та надання переліку майна, що не використовується для провадження основної діяльності.

Згідно отриманої на Вимогу інформації виплата коштів відповідно до рішень судів Державним бюджетом України на 2012 рік не передбачена, а майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

24.02.2012 року державним виконавцем до УДКС України в м.Житомирі було направлено платіжну вимогу №186 від 24.02.2012 року для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт по виконавчому листу про стягнення 8046,05 грн. Вказана вимога 23.03.2012 року була повернута без виконання у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету.

30.03.2012 року, 05.04.2012 року державним виконавцем складено акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

05.04.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.2 ч.І ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, щодо протиправності дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Зокрема, згідно приписів ч.І ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пленум Вищого адміністративного суду України в п.17 постанови №5 від 21 травня 2012 року "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" роз'яснив :

" Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тому судам слід ураховувати, що з огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення".

Таким чином, Пленум ВАСУ звертає увагу на можливість повернення виконавчих документів стягувачу, проте, лише за умови здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Колегія суддів вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо повернення виконавчого документа , оскільки не було здійснено усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення.

Так, у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з огляду на відсутність у боржника коштів для виконання судових рішень на певний бюджетний рік.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що ст.263 КАС України, яка кореспондується із ст.36 Закону "Про виконавче провадження", і якою врегульовано порядок відстрочення виконання судових рішень у адміністративних справах, саме передбачена законодавцем при виникненні певних обставин у виконавчому провадженні, з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання судового рішення. Неприпустимим, на думку суду, у розумінні даної норми, є тлумачення можливості внесення подання державним виконавцем, як право (бажання чи небажання), оскільки у даному випадку державний виконавець повинен внести таке подання, за наявності певних обставин і у випадку, коли сторони виконавчого провадження таким правом не скористались.

Сама ж по собі відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для повернення відповідачем з цих мотивів виконавчого листа.

Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, ним не доведено правомірності винесення постанов про повернення виконавчих документів на підставі статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно із п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу.

Окрім цього, посилання на право стягувача повторно подати виконавчі документи відповідно до частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, також не може бути правовим обґрунтуванням повернення виконавчих документів, по суті, відмови у виконанні судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прийнята державним виконавцем постанова від 05.04.2012 року про повернення виконавчого листа на підставі п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" є протиправною.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Народицького районного суду Житомирської області від "29" травня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: А.В. Жизневська Т.С. Котік

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Відділ примусового виконання рішень Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області м-н Соборний,1,м.Житомир,10014