Ухвала суду № 25952061, 29.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4107/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Грищенко Т.М.,При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Лугинському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Лугинське лісове господарство»до Державної податкової інспекції у Лугинському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Лугинське лісове господарство»пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Лугинському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000892301/1 від 04.06.2009 року про визначення їм зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 120521 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59183 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Лугинське лісове господарство»до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області було повернуто апелянту.

На зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2012 року: касаційну скаргу задоволено; ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання паро відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року справу призначено до апеляційного розгляду на 08 серпня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державне підприємство «Лугинське лісове господарство»займається зовнішньоекономічною діяльність, відповідно до укладених контрактів здійснює поставку лісопродукції.

Державною податковою інспекцією в Лугинському районі Житомирської області була проведена планова перевірка дотримання вимог податкового законодавства підприємством за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 6/23-15-00991864 від 06.05.2009 року.

На підставі акту винесено податкове повідомлення - рішення №0000892301/1 від 04.06.2009р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 120521 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 59183 грн., з яким позивач не погоджується в частині донарахування податку на прибуток в сумі 93845 грн. та відповідних штрафних санкцій в сумі 44639 грн.

При проведенні перевірки встановлено порушення з боку державного підприємства «Лугинське лісове господарство»вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, перевіркою встановлено заниження доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року в сумі 375387 грн., а саме: за ІІІ квартал 2007 року у сумі 72878 грн.; ІV квартал 2007 року у сумі 58753 грн.; І квартал 2008 року у сумі 152378 грн.; ІІ квартал 2008 року у сумі 91378 грн. Заниження виникло з підстав невключення до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої (на експорт) продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами (за загальною митною вартістю), що діяли на дату такого продажу. Порушення встановлено шляхом співставлення фактурної та митної вартості відвантаженої продукції за даними вантажно-митних декларацій. Звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції визначена перевіркою на рівні загальної митної вартості. Відповідно підприємством занижений податок на прибуток.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції є її загальною митною вартістю.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України та ін.

Відповідно до Митного Кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених Законами України і мають застосовуватись лише митними органами.

Відповідно до п.5.2 Інструкції «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307, відомості, заявлені декларантом у вантажній митній декларації, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладених контрактів, підприємством до вартості товару були включені вартість завантаження продукції у вагон, доставка до порту, а також вартість оформлення товаро-супровідної документації та банківських витрат.

Відповідно до п.п.7.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Це правило поширюється і на операції з особами, котрі не є платниками податку на прибуток, встановлено ст.10 Закону, чи особами, які сплачують його за іншими ставками (п.п.7.4.Закону).

Відповідно до п.1.20.1. ст.1 Закону, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.8 ст.1 Закону встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковий орган, як в ході так і після проведення документальної перевірки із запитом чи зверненням до платника податку щодо обґрунтування визначення рівня звичайних цін не звертався, інших дій направлених на встановлення звичайних цін ДПІ у Лугинському районі здійснено не було. В судовому засіданні представником позивача також не було надано переконливих доказів щодо того, що звичайна ціна (визначена договором) прирівнюється до митної вартості товару.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у відповідача не було підстав для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 93845 грн. та штрафних санкцій в сумі 44639 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

А, оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Лугинському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Грищенко Т.М.