Рішення № 25950222, 06.09.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року Справа № 18/5026/1129/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача -Сердюкова О.І. -представник за довіреністю,

від відповідача -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне

підприємство № 16363", м. Харків

до приватного підприємства "Санже-Черкаси", м. Черкаси

про стягнення 29 385 грн. 34 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" до приватного підприємства "Санже-Черкаси" про стягнення заборгованості в розмірі 29 385 грн. 34 коп., в тому числі: 28 844 грн. 49 коп. - основний борг, 540 грн. 85 коп. -3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 липня 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09 серпня 2012 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав докази сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 31 липня 2012 року та від 09 серпня 2012 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 вересня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1129/2012.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, наприкінці листопада 2011 року відділом логістики публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" за допомогою інтернет ресурсу було знайдено замовлення на транспортування вантажу з м. Ніденфелс (Німечинна) у м. Кременчук (Україна).

Замовником перевезення було приватне підприємство "Санже-Черкаси", представником якого було надіслано позивачу замовлення на транспортування №18/11 у електронному вигляді.

Вказане замовлення було погоджено позивачем, що підтверджується печаткою та підписами сторін на вищевказаному замовленні (а.с.13).

Так, позивачем було організовано перевезення за замовленням №18/11 по маршруту м. Ніденфелс (Німечинна) - м. Кременчук (Україна).

23 -24 листопада 2011 року у м. Ніденфелс (Німечинна) на транспортний засіб позивача Вольво АХ7439 АВ, напівпричіп АХ0181ХР було завантажено продукцію, яка була доставлена 28 листопада 2011 року у пункт призначення - м. Кременчук (Україна), що підтверджується копією міжнародної товарно -транспортної накладної у формі СМR (а.с.14), копією подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні №681663, та актом надання послуг №6658 від 25 листопада 2011 року.

Вартість перевезення згідно замовлення складала 28 844 грн. 49 коп..

Водночас слід зазначити, що в акті надання послуг №6658 від 25 листопада 2011 року вказано договір №29/09 від 29 вересня 2011 року. Однак у своїх письмових поясненнях представник позивача зазначив, що посилання в акті на вказаний договір є помилковим, оскільки ці відомості залишилися незмінними з попереднього акту надання послуг від 11 жовтня 2011 року за №5492. Надані послуги згідно акту від 11 жовтня 2011 року оплачені, про що подано відповідні докази.

Зазначених письмових пояснень позивача, відповідач під час розгляду справи не спростував.

Таким чином слід дійти висновку, що згідно акту надання послуг №6658 від 25 листопада 2011 року відповідачем було прийнято виконані позивачем роботи по перевезенню на підставі замовлення №18/11

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір міжнародного перевезення, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснити транспортування вантажу, а відповідач в свою чергу -сплатити вартість з наданих послуг по перевезенню.

Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19 травня 1956 року (далі - Конвенція) (з послідуючими змінами, до якої Україна приєдналася у встановленому порядку) містить, зокрема, такі положення: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце завантаження і місце доставки вантажу, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, хоча б одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які заключили договір.

При застосуванні цієї Конвенції під "транспортними засобами" слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначені в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.

Договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються правила цієї Конвенції.

Накладна складається в трьох екземплярах, підписаних відправником та перевізником, причому ці підписи можуть бути відпечатані типографським способом або замінені штампами відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Накладна, якщо не доведено зворотного, має силу договору відносно умов і задоволення прийняття вантажу перевізником.

При відсутності в накладній обґрунтованих перевізником оговорок, існує презумпція, що вантаж і його упаковка були зовні у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що число вантажних місць, а також їх маркування і номера відповідали вказівкам накладної.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно замовлення на транспортування №18/11 оплата здійснюється на протязі 7 -10 банківських днів після надання оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт (2 екз.) виписаних датою завантаження і копію СМR.

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що 30 листопада 2011 року документи перелічені у замовленні №18/11 були направлені відповідачу та отримані останнім 10 грудня 2011 року.

Доводи позивача щодо даних обставин відповідач під час розгляду справи також не спростував.

Таким чином, з урахуванням умов визначених у замовленні на транспортування №18/11, відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за надані послуги з транспортного перевезення не пізніше 23 грудня 2011 року.

Проте, на день подання позову відповідач свої зобов'язання по оплаті перевезень не виконав.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено належними доказами факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за надані послуги в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками від 02 серпня 2012 року та від 09 серпня 2012 року.

В призначенні платежу відповідач зазначив оплату транспортних послуг згідно рахунку №6216 від 25 листопада 2011 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 10 000 грн. 00 коп. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 18 844 грн. 49 коп. за надані послуги з транспортного перевезення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 540 грн. 85 коп. -3 % річних нарахованих за період з 20 грудня 2011 року по 20 липня 2012 року.

Однак здійснений позивачем розрахунок 3% річних є невірним, оскільки, як зазначалося вище, строк оплати наданих послуг настав 23 грудня 2011 року, в зв'язку з чим розмір 3% річних нарахований на суму боргу 28 844 грн. 49 коп. за період з 24 грудня 2011 року по 20 липня 2012 року складає 497 грн. 86 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 497 грн. 86 коп. -3% річних, в решті стягнення 42 грн. 99 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору.

Згідно ч. 7 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Так, в пункті 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки при зверненні до суду позивач повинен сплатити суму судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп. (мінімальний розмір встановлений Законом України "Про судовий збір"), то наслідки передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються.

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №13588 від 19 липня 2012 року позивачем було сплачено 1 653 грн. 00 коп. судового збору, що перевищує розмір встановлений Законом України "Про судовий збір".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 43 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Санже-Черкаси", вул. Громова, 138/7, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21355701 на користь публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство № 16363", вул. Роганська, 160, м. Харків, ідентифікаційний код 01332106 -18 844 грн. 49 коп. основного боргу, 497 грн. 86 коп. 3% річних та 1 059 грн. 37 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з приватного підприємства "Санже-Черкаси" на користь публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" боргу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. - припинити.

4. В решті вимог -в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код -38031150, банк -ГУДКСУ у Черкаській області, МФО -854018, код бюджетної класифікації -22030001 на користь публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство № 16363", вул. Роганська, 160, м. Харків, ідентифікаційний код 01332106 судовий збір в сумі 43 грн. 50 коп.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 11 вересня 2012 року.

Суддя А.В.Васянович