Постанова № 25949952, 11.09.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.09.2012 р. справа №5009/1435/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддів:Бойко І.А., Татенка В.М.за участю представників сторін: від ТОВ «ВКП «СКБ»: Дворак М.Є. за довіреністю №03/04-1д від 03.04.2012р.від ДО «Комбінат «Зірка»::Богуславська С.В. за довіреністю №47 від 16.01.2012р.від ТОВ «Тонмет»:представник не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід07.06.2012р. (повний текст підписано 12.06.2012р.)у справі№5009/1435/12 (суддя Горохов І.С.)за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ», м. Київ доДержавної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжяза участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонмет», м. Київпростягнення 67838кг бензинуза зустрічним позовомДержавної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжядо відповідачів:1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ», м. Київ; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонмет», м. Київпровизнання договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р. недійснимВ С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача, Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя, про зобов'язання відповідача виконувати свої обов'язки за договором про надання послуг №50 від 03.08.2011р., в частині повернення майна зі зберігання, на користь нового кредитора у зобов'язанні -позивача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.2012р. прийнято позовну заяву до провадження та порушено провадження у справі №5009/1435/12, справу призначено до розгляду на 07.05.2012р.

07 травня 2012 року відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонмет»про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р., укладеного між ТОВ «Тонмет»та ТОВ «ВКП «СКБ».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2012р. у справі №5009/1435/2012 прийнято зустрічну позовну заяву розгляду.

Того ж дня позивач надав доповнення до первісної позовної заяви, згідно яких стягнути з відповідача на користь позивача 67,838 тон бензину марки А-76(80), що був переданий відповідачу на зберігання за договором про надання послуг №50 від 03.08.2011р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2012р. залучено до участі у справі №5009/1435/12 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом ТОВ «Тонмет».

07 червня 2012 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з клопотання про зміну позовних вимог, в якому просив змінити первісні позовні вимоги та викласти їх наступним чином: стягнути з Державної організації «Комбінат «Зірка»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ»67,838 тон бензину марки А-76(80), що був переданий відповідачу на зберігання за договором про надання послуг №50 від 03.08.2011р.

Вказані доповнення до первісної позовної заяви та клопотання про зміну позовних вимог суд першої інстанції розцінив як клопотанням про зміну предмету позову, оскільки первісно заявлялась вимога про зобов'язання виконувати свої обов'язки за договором про надання послуг №50 від 03.08.2011р. в частині повернення майна переданого на зберігання. Оскільки, предмет позову змінено до початку розгляду справи по суті 07.05.2012р., що не суперечить вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом Запорізької прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги про стягнення кількості бензину.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.06.2012р. (повний текст підписано 12.06.2012р.) у справі №5009/1435/12 задоволено первісні позовні; стягнуто з ДО «Комбінат «Зірка»на ТОВ «ВКП «СКБ»67838 кг бензину марки А-76 (80), 17681,30грн. судового збору; відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог.

ДО «Комбінат «Зірка», не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2012р. у справі №5009/1435/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні первісних позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. прийнято апеляційну скаргу у справі №5009/1435/12 до провадження.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Бойко І.А., Татенко В.М.

Представник ДО «Комбінат «Зірка»у судовому засіданні 05.09.2012р. просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ «ВКП «СКБ»у судовому засіданні 05.09.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях б/н від 15.08.2012р., що надійшли до апеляційного суду 21.08.2012р.

Представник ТОВ «Тонмет»у судове засідання 05.09.2012р. не з'явилась, про час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника ТОВ «Тонмет»за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, письмові пояснення позивача, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

03 серпня 2011 року між Державною організацією «Комбінат «Зірка»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонмет»(замовник) було укладено договір №50 про надання послуг, за умовами якого виконавець надає послуги зі зберігання та наливання (відпускання) нафтопродуктів замовника по їх кількості та якості, а замовник зобов'язався своєчасно приймати та оплачувати надані послуги.

Згідно з п. 2.1. договору, замовник передає на зберігання нафтопродукти, отримані по акту від 03.08.2011р. на виконання розпорядження (наряду) Державної агенції резерву України №0.63/55 від 29.07.2011р., що знаходилися на відповідальному зберіганні Виконавця.

Згідно розпорядження (наряду) №0.63/55 від 29.07.2011р. ТОВ «Тонмет»із державного резерву відпущено 3518 тон 198 кг бензину А-76 (А-80) ДСТУ 4063-2001, по ціні 7525,83 кг за одну тону без ПДВ (9031грн. за 1 кг. з ПДВ на загальну суму 31772846,138грн.

Згідно акту звірки руху нафтопродуктів за грудень 2011 року, фактична нестача бензину А-76 становить 66289 кг, залишок на 01.01.2012р. становить 1549 кг. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

27 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонмет»(цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ»(цесіонарій) було укладено договір №2712-1Ф відступлення права вимоги, за умовами якого цедент відступає (передає), а цесіонарій набуває (приймає) право вимоги, що належало цедентові, і стає замість цедента новим кредитором за зобов'язаннями, що виникли та/або можуть виникнути в майбутньому з договору про надання послуг №50, укладеного 03.08.2011р. між цедентом та Державною організацією «Комбінат «Зірка»(основний договір).

Згідно з п.2 договору, за даним договором до цесіонарія переходять усі права цедента як кредитора, що виникли або можуть виникнути в майбутньому з основного договору, зокрема, але не виключно, цесіонарій набуває право вимагати та отримувати від боржника наступне: отримання (повернення) нафтопродуктів -бензину марки А-76 (80) у кількості 67,839 кг, які були передані боржнику на зберігання згідно основного договору; стягнення з боржника штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за основним договором; відшкодування шкоди та збитків, завданих неналежним виконанням боржником зобов'язань за основним договором.

Згідно з п.5 договору, за відступлення права вимоги за основним договором цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту грошові кошти. Вартість, строки та інші умови оплати узгоджуються сторонами додатковою угодою до цього договору.

Згідно додаткової угоди №1 від 27.12.2011р., за відступлення права вимоги за основним договором цесіонарій зобов'язаний сплатити цеденту грошові кошти у розмірі 667535,76грн.

Пунктом 7 договору сторони передбачили, що цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 10 днів з моменту підписання договору з цесіонарієм.

Платіжними дорученнями від 31.01.2012р. №211 на суму 287535,76грн. та №850 на суму 380000грн. перераховані кошти ТОВ «ВКП «СКБ»на користь ТОВ «Тонмет»з призначенням платежу -сплата по договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р.

Листом №170212-1 від 17.01.2012р. ТОВ «Тонмет»повідомило ДО «Комбінат «Зірка»про укладення договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р.. Разом з листом надіслано копію договору.

Листом №443-02/12 від 08.02.2012р. ТОВ «ВКП «СКБ»повідомило ДО «Комбінат «Зірка»про те, що має намір отримати зі зберігання нафтопродукти, у зв'язку з чим просить повідомити про спосіб та можливу дату їх відвантаження.

Листом №173 від 23.02.2012р. ДО «Комбінат «Зірка»повідомила ТОВ «ВКП «СКБ»про наявність станом на 23.12.2011р. 1549 кг бензину та про понаднормову нестачу бензину у кількості 65665 т, а також повідомила, що з метою врегулювання спірного питання по факту виявленої нестачі, керівництво комбінату звернулося до Держрезерву України як уповноваженого органу управління організації, із проханням розглянути можливість та надати роз'яснення щодо можливості відвантаження контрагенту комбінату іншого виду нафтопродукту.

01 березня 2012 року ТОВ «ВКП «СКБ»" звернулося до ДО «Комбінат «Зірка»із претензією, в якій вимагало здійснити відпуск бензину марки А-76 (80) у кількості 67839 тон протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії.

Листом №268 від 20.03.2012р. ДО «Комбінат «Зірка»відмовилася від виконання зобов'язання щодо відпуску бензину у зв'язку з тим, що ТОВ «Тонмет»всупереч вимогам договору №50 від 03.08.2011р. станом на 20.03.2011р. не підписано та не надіслано на адресу комбінату двостороннього акту звірки руху нафтопродуктів, акту виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок природних втрат за грудень 2011 року. Крім того, всупереч ст.517 Цивільного кодексу України комбінату не надіслано доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, тобто всіх додатків (невід'ємних частин) до договору про відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і право чин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, ч.1 ст.513 ЦК України.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, ст.514 ЦК України.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідача було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні. До того ж спірні правовідносини, за висновками судової колегії, не пов'язані з особою кредитора, в зв'язку з чим укладання договору про відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р. не суперечить вимогам ст.515 ЦК України.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявні докази надсилання відповідачеві повідомлення про заміну кредитора та вимогу про повернення нафтопродуктів разом з договором про відступлення права вимоги.

Згідно підписаного між ДО «Комбінат «Зірка»та ТОВ «Тонмет»акту звірки нафтопродуктів за грудень 2011р. залишок нафтопродукту станом на 01.01.2012р. становить 1549 кг, відпущено 10727 кг, фактична нестача 66289 кг. За актом звірки руху нафтопродуктів за листопад 2011 року списано на природні втрати 17, передано зі зберігання при відвантаження 27997 кг, залишок на 30.11.2011р. - 78576 кг.

Договір про надання по слуг №50 від 03.08.2011р. містить в собі умови договору зберігання відносно зберігання нафтопродуктів.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується передати їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п.11.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків за надані послуги -до повного їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з умовами п.3.7 договору, замовник вправі вимагати нафтопродукти, які йому належать та перебувають на зберіганні, а виконавець в такому випадку зобов'язаний провести їх відпуск, за першим розпорядженням замовника в строки, передбачені технологічними можливостями, але не пізніше 2 календарних днів для відвантаження залізничним транспортом та 1 календарного дня для відвантаження автомобільним транспортом з моменту отримання вимоги замовника, за умови відсутності заборгованості у замовника перед виконавцем за надані послуги.

Відповідачем не було забезпечено належної схоронності переданих на зберігання та видачу нафтопродуктів в кількості 67838 кг, на яку виникла нестача. Доказів відвантаження вказаної кількості нафтопродуктів ТОВ «Тонмет»з урахуванням списаних звичайних втрат не надано.

Відповідно до ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

З урахуванням укладеного договору про відступлення права вимоги від 27.12.2011р. за договором №50 ДО «Комбінат «Зірка»повинна була відвантажити залишок нафтопродуктів -бензину А-76 (А-80) ДСТУ 4063-2001 в кількості 67838 кг ТОВ «ВКП «СКБ». Як вбачається з матеріалів справи, вказаних дій відповідачем не здійснено, доказів належного виконання останнім умов договору №50 від 03.08.2011р. не надано. Право вимоги відступлено до закінчення строку дії договору №50 від 03.08.2011р. та про відступлення права вимоги ДО «Комбінат «Зірка»було повідомлено належним чином.

В силу положень ст.950 ЦК України, у разі відмови зберігача від повернення прийнятої на зберігання речі, поклажодавець не має права вимагати відшкодування її вартості, посилаючись на статті 950, 951 ЦК України, а може вимагати саме повернення речі, оскільки такий обов'язок зберігача встановлено статтею 949 ЦК України і він діє до одержання доказів втрати вказаної речі. У тому разі, якщо річ не повернута, але поклажодавець впевнений у її втраті, у зв'язку з чим зацікавлений у відшкодуванні її вартості, судова практика свідчить про проведення інвентаризацій у зберігача, за результатами яких встановлюється, чи наявна вказана річ у зберігача, чи відсутня.

Між тим, за приписами п.5 ч.2 ст.16 ЦК України примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу (за договором підряду), передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послуги (за договорами про виконання робіт та надання послуг).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних ТОВ «ВКП «СКБ», втім рішення в цій частині підлягає зміні, шляхом викладення абзацу 2 його резолютивної частини наступним чином: Зобов'язати Державну організацію «Комбінат «Зірка»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ»67838 кг бензину марки А-76(80).

Заявляючи зустрічний позов, ДО «Комбінат «Зірка»як на підставу визнання недійсним договору про відступлення права вимоги посилається на те, що зазначений договір фактично є договором факторингу, оскільки ТОВ «Тонмет»було обізнано про нестачу бензину, тобто ДО «Комбінат «Зірка» фактично не могла повернути йому бензин, отже єдине, що могло вимагати ТОВ «Тонмет», це повернення грошових коштів. По-друге, за договором відступлення права вимоги ТОВ «ВКП «СКБ»має сплатити ТОВ «Тонмет»кошти в розмірі 667535,76грн. без ПДВ. Тобто сторони усвідомлювали, що за договором відступлення передано право грошової вимоги у позивача.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право вимоги за договором №50 від 03.08.2011р. було передане позивачу в порядку загально-цивільної месії (договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р.) відповідно до ст.ст.512-519 ЦК України.

Посилання відповідача на фактичне укладання сторонами договору факторингу, суд першої інстанції також підставно не прийняв до уваги.

Так, поняття договору факторингу визначено у ч.1 ст.1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Слід зазначити, що визначення місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, поміж іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором.

Зокрема, згідно із ст.1079 ЦК України фактором може бути банк або фінансова установа.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів.

Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічна позиція щодо договору факторингу міститься в постанові Верховного суду України від 10.07.2007р. у справі №26/347-06-6531.

Тобто, відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта. Ця мета може досягатися різними способами в залежності від тих форм фінансування діяльності клієнта, які застосовуються, наприклад, при фінансуванні шляхом оплати рахунків клієнта за відвантажені товари (надані послуги) відповідні платежі можуть здійснюватись фактором з відповідним дисконтом, який є винагородою. В інших випадках в договорі може бути передбачена винагорода у вигляді відповідної ставки оплати послуг фактора. Отже, оплатний характер договору факторингу має вирішальне значення як ознака при визначенні виду договірного правовідношення, у разі виникнення спору щодо визнання змісту договору таким, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Враховуючи викладене, за правомірним висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, відсутні жодні підстави для кваліфікації договору уступки права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р. факторинговим договором, оскільки істотні умови, притаманні договору факторингу, не відповідають змісту та цілі вищевказаного договору про відступлення права вимоги. Зокрема, за договором уступки права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р. жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.

Разом з тим, наданий за договором зберігання бензин марки А-76(80) є річчю із родовою ознакою.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ. що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно з ч.1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки бензин є річчю родовою та замінною, позивач у разі виникнення вимоги повернути бензин, має право видати будь-який інший бензин з тими ж самими родовими ознаками, що і у бензину, що був переданий ТОВ «Тонмет»на зберігання за договором зберігання.

Посилання ДО «Комбінат «Зірка»на те, що до ТОВ «ВКП «СКБ»перейшло право вимоги за винагороду у розмірі 11798,97грн. на одному кілограмі бензину (11808грн. -9,03грн. = 11789,97грн.) внаслідок чого вразі відшкодування вартості бензину комбінат замість 9,03грн. за 1 кг бензину вимушений буде сплатити 11808грн. за один кілограм бензину є безпідставними. ТОВ «ВКП «СКБ»сплатило на виконання умов договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ «Тонмет»кошти у розмірі 667535,76грн. за 67,839тон бензину. З розрахунку вбачається, що вартість одного кілограму бензину становить 9,84грн., а не 11808грн. як помилково вважає ДО «Комбінат «Зірка»(667535,76грн. (вартість) : 67839 кг. (загальна кількість бензину) = 9,84грн. (вартість бензину за 1 кілограм)).

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує недійсність правочину, та встановлено, що підстави для визнання договору про відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011 недійсним відсутні.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ДО «Комбінат «Зірка»до ТОВ «ВКП «СКБ»та ТОВ «Тонмет»про визнання договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р. недійсним задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2012р. (повний текст підписано 12.06.2012р.) у справі №5009/1435/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Так, судовою колегією відхиляються доводи скаржника про те, що ТОВ «ВКП «СКБ»набуло право вимоги на отримання лише 67,839 кг, оскільки відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Матеріалами справи підтверджено передачу позивачу документів до договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р. З урахуванням викладеного, як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Тонмет»відступило позивачу дійсне право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, на підставі чого договір про відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р. повністю відповідає вимогам законодавства. Поряд з цим, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем було додано копію додаткової угоди від 28.12.2011р. до договору №2712-1Ф від 27.12.2011р., згідно якої сторони внесли зміни у п.2 цього договору та виклали його в наступній редакції: «за даним договором до цесіонарія переходять усі права цедента як кредитора, що виникли або можуть виникнути в майбутньому з основного договору, зокрема, але не виключно, цесіонарій набуває право вимагати та отримувати від боржника наступне: отримання (повернення) нафтопродуктів -бензину марки А-76 (80) у кількості 67,839 тон, які були передані боржнику на зберігання згідно основного договору; стягнення з боржника штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за основним договором; відшкодування шкоди та збитків, завданих неналежним виконанням боржником зобов'язань за основним договором.».

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2012р. (повний текст підписано 12.06.2012р.) у справі №5009/1435/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2012р. (повний текст підписано 12.06.2012р.) у справі №5009/1435/12 -змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини наступним чином:

«Зобов'язати Державну організацію «Комбінат «Зірка»(69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 127, код ЄДРПОУ 14373271) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ»(01001, м. Київ, пров. Музейний, буд.2-В, код ЄДРПОУ 37634188) 67838кг бензину марки А-76 (80).

Стягнути з Державної організації «Комбінат «Зірка»(69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 127, код ЄДРПОУ 14373271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ»(01001, м. Київ, пров. Музейний, буд.2-В, код ЄДРПОУ 37634188) 17681,30грн. витрат по сплаті судового збору.».

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2012р. (повний текст підписано 12.06.2012р.) у справі №5009/1435/12 -залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: І.А. Бойко

В.М. Татенко

Надруковано 7 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 2- третій особі; 1 -до справи; 1 -АГС; 1 -ГС