Рішення № 25949944, 10.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2012 р.Справа № 5017/2334/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі судових засідань Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (була присутня в засіданні суду 29.08.12 ОСОБА_2, паспорт);

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(с. Якушенці Вінницька обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНА ЛТД" (м. Одеса )

про стягнення 3695,04грн.

07.08.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАНА ЛТД" про стягнення 3695,04грн., із яких 3500,00грн. - основний борг; пеню в сумі 162,53грн. та 3% річних в сумі -32,51грн. і судовий сбір.

У судовому засіданні 29.08.12. позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. В засідання суду 10.09.12. представник позивача не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином та вчасно.

Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами в справі на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.201ір. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позивачем, перевізником, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДАНА ЛТД" (відповідачем, замовником ) укладено договір №99 про надання послуг з забезпечення перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно п.1.1. якого, виконавець приймає на себе надання послуг з забезпечення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується надати вантаж під перевезення та оплатити послуги виконавця в терміни та умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору, транспортний засіб під завантаження та перевезення вантажу замовника надається на підставі письмової заявки замовника.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили порядок оплати вартості перевезення вантажу та надання послуг, а саме: сума належна до сплати виконавцю повинна бути сплачена замовником в узгодженій сторонами формі на користь останнього не пізніше ніж через 5 календарних днів з дати виставлення рахунку виконавця..

Строк дії договору був визначений сторонами п.10.1 договору, а саме, договір діє з моменту підписання сторонами і діє один рік. Але якщо жодна із сторін не заявить про припинення договору не пізніше ніж за 30 календарних днів, то договір вважається пролонгований на термін дії договору.

Отже, як підтверджується матеріалами справи між сторонами був укладений змішаний договір, який містить елементи договору перевезення та договору надання експедиторських послуг і який діяв станом на час правовідносин сторін у даній справі, бо сторонами не надано будь-яких доказів щодо припинення дії договору.

За ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. ( ч.1 ст. 307 ГК України).

Аналогічна норма міститься в статті 909 ЦК України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Позивач взяті на себе обов'язки за договором №99 від 01.05.2011р. виконав належним чином станом на день подання позовної заяви, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ від 04.04.12. на суму 3500,00грн; договором - замовленням від 02.04.12.

За надані послуги виставив відповідачу рахунок №СФ-0000040 від 04.04.12.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №99 від 01.05.2011р. належним чином не виконав, не оплативши надані позивачем послуги з перевезення та експедиторські послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в сумі 3500,00грн., оскільки вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і тому позов в частині стягнення основного боргу в сумі 3500,00грн. задовольняє.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 162,53грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, пунктом 6.1 договору сторони визначили порядок оплати вартості перевезення вантажу та надання послуг,

Згідно п.6.2. договору, за прострочення граничного терміну розрахунків замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в термін нарахування пені за кожен день прострочення терміну оплати від суми боргу.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку, що пеню нараховано відповідно до вимог чинного законодавства і тому задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 162,53грн.

Також позивач просить стягнути 3% річних в сумі 32,51грн., посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України.

Дійсно, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що розрахунок 3% річних теж відповідає вимогам чинного законодавства і тому позов у частині нарахування 3% річних задовольняє.

Отже, суд задовольняє позов, оскільки вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та вимоги підтверджуються належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНА ЛТД" (65010, м. Одеса, вул. Швигіна, 3, код ЄДРПОУ 31677273) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце реєстрації: с.Якушенці, Вінницького району, Вінницької області, ідентифікаційний НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райфайзенбанк "Аваль" МФО 380805, поштовий адрес: АДРЕСА_1):

- 3500,00грн. - основного боргу,

- 162,53грн. - пені,

- 32,51грн. - 3% річних,

- 1609,50грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 11.09.12.

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1.СПД ОСОБА_2 (АДРЕСА_1);

2.ТОВ "Дана ЛТД" (65010, м. Одеса, вул. Генерала Швигіна,3)