Рішення № 25949865, 06.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.12 Справа№ 5015/2570/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТзОВ) «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТзОВ) «Кварталбуд», м. Львів,

про стягнення 207646,67 грн.

За участю представників:

від позивача - Гоголь Б.М. - представник,

від відповідача -Вихованський Р.І. - представник.

Суть спору: ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Кварталбуд», м. Львів, 198046,67 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 9600 грн. збитків, зобов»язання відповідача передати позивачу бульдозер Катерпіллар, модель САТ D5К, серійний номер САТ0320DVFAL00716. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору фінансового лізингу № UA12L-10-01 від 24 червня 2010 р., а також норм ст.ст. 525, 526, 549, 552, 611, 785, 806 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України. Згодом (04.07.2012 р.), позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог в зв»язку з допущеною опискою у позовній заяві в частині зазначення предмету лізингу, який він просить суд зобов»язати відповідача повернути. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить зобов»язати відповідача повернути йому Екскаватор гусеничний Катерпіллар, модель 320D, серійний номер САТ0320DVFAL00716.

Відповідач у клопотанні від 27 серпня 2012 р. просить відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців в зв»язку з впливом світової фінансової кризи. Крім цього, відповідачем заявлялись клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом м. Києва справи № 5011-32/11872-2012 про визнання частково недійсними договору UA12L-10-01 від 24 червня 2010 р. додатку до нього та додаткових угод №№ 1, 2 до цього договору.

Позивач проти задоволення клопотань відповідача заперечив, посилаючись на те, що суд має можливість розглянути спір у справі, незважаючи на наявність у провадженні господарського суду м. Києва справи № 5011-32/11872-2012, на підтвердження своїх заперечень долучив практику Вищого господарського суду України з аналогічних питань.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду, у судових засіданнях за клопотаннями представників сторін оголошувались перерви. Ухвалою суду строк розгляду справи продовжувався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 629, 806 Цивільного кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Договір є обов"язковим до виконання сторонами. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Між сторонами у справі 24 червня 2010 року укладено Договір фінансового лізингу № UA12L-10-01, Загальні Умови договорів фінансового лізингу № UA12L-10-01 від 24 червня 2010 року, які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до пункту 2.1. Договору позивач зобов'язався придбати у Продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до Договору, і надати його відповідачу у тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у Договорі й Загальних Умовах. Відповідно до Додатку № 1 до Договору предметом лізингу за Договором є Екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ 320D, що був у використанні, серійний номер FAL00716. Відповідно до п. 3.2.1. Договору вартість предмета лізингу складала 1 046 364,24 гривень, що на час укладення Договору становило еквівалент 132 267,00 доларів США. Строк лізингу за Договором становить 36 місяців (пункт 6.1. Договору).

24 червня 2010 року позивач на підставі договору С/С/35-10 купівлі-продажу Обладнання придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цепелін Україна ТОВ" Екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель 320D, що був у використанні, та отримав його від Продавця 16 липня 2010 року згідно з Актом приймання-передачі Обладнання від 16 липня 2010 року.

На виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу відповідач 9 липня 2010 року здійснив авансовий платіж у розмірі 209 272,85 гривень, що на дату платежу становило еквівалент 26 470,80 доларів США (згідно курсу НБУ 7,9058 гривень за 1 долар США на дату сплати). 16 липня 2010 року позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі Обладнання № 13 від 16 липня 2010 року. Згідно з пунктом 4.5. Договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу лізингові платежі в порядку і в розмірах, передбачених у Додатку № 2 до цього Договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. цього Договору, не пізніше Кінцевої Дати Сплати Лізингових Платежів. Пункт 1.2.32. Загальних умов визначає Кінцеву Дату Сплати Лізингових Платежів як кінцеву дату сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказану в загальному графіку платежів. Неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне отримання рахунку-фактури не звільняє відповідача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені Договором та вказаними в уточненому загальному графіку лізингових платежів (положення пункту 14.5. Загальних умов). Сторони уклали уточнюючі загальні графіки платежів за Договором: Додаткову угоду № 1 до Договору від 16 липня 2010 року та Додаткову угоду № 2 до Договору від 31 жовтня 2011 року. Відповідач повністю виконав свої зобов'язання щодо сплати 16 лізингових платежів (нумерація згідно Графіку, викладеного у Додатковій угоді № 2), що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем актами приймання-передачі послуг. Починаючи з 1 січня 2012 року відповідач перестав сплачувати лізингові платежі. 17 квітня 2012 року позивач надіслав відповідачу рахунки-фактури на сплату прострочених лізингових платежів № ЛП-68 від 25 січня 2012 року на суму 34 056,37 грн.; № ЛП-376 від 23 лютого 2012 року на суму 33 971, 59 грн.; № ЛП-597 від 26 березня 2012 року на суму 34 013, 98 грн., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта». 5 травня 2012 року позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру № ЛП-693 від 24 квітня 2012 року на суму 34 081,80 грн. 31 травня 2012 року позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру № ЛП-934 від 25 травня 2012 року на суму 29 883,52 грн., що підтверджується описами вкладення в цінні листи та фіскальними чеками УДППЗ «Укрпошта». У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги ухвал суду не подані докази, які б свідчили про сплату ним позивачу лізингових платежів у повній мірі та у строки, встановлені графіком Лізингових платежів. Відтак, 198 046,67 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Пунктом 17.2.1. Загальних Умов передбачено, що позивач вправі відмовитись від виконання будь-якого договору лізингу і розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо відповідач не здійснив в строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, чи прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого Договором. Згідно з пунктом 17.2. Загальних Умов у випадку відмови від виконання Договору позивач повинен повідомити про це відповідача в письмовій формі. У такому повідомленні позивач повинен вказати відповідну підставу для розірвання Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. Загальних Умов, а також вимагати повернення предмета лізингу із вказівкою на дату, місце й спосіб повернення предмета лізингу, передбачених таким Договором. При цьому предмет лізингу, згідно Договору, від виконання якого позивач відмовляється у відповідності з пунктом 17.2 Загальних Умов, підлягає поверненню позивачу відповідно до правил, визначених в пункті 18 Загальних Умов (пункти 17.3. та 17.3.1. Загальних умов). У разі припинення договорів з причини порушення договорів відповідачем, вся сума авансового лізингового платежу залишається у позивача (пункт 14.2. Загальних умов). 22 травня 2012 року з дотриманням вимог пункту 17.2. Загальних Умов позивач надіслав відповідачу (на його юридичну адресу: 79053, Львівська обл., місто Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 1 -5) повідомлення про відмову від Договору, в якому вимагав повернути Обладнання, сплатити суму несплачених лізингових платежів по день повернення Обладнання та пеню відповідно до суми та строків заборгованості, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією про його відправлення. Згідно з пунктом 18.2. Загальних умов предмет лізингу, про повернення якого лізингоотримувач пред'явив вимогу згідно пункту 17.3. Загальних умов, підлягає поверненню в строк, вказаний у відповідній вимозі позивача. У повідомленні про відмову від Договору позивач вказав, що обладнання має бути повернуте до 28 травня 2012 року, відтак, відповідач зобов'язаний був повернути це обладнання до вказаної дати. Враховуючи, що на день звернення позивача з позовом до суду предмет лізингу повернений не був, позивач заявив позовну вимогу про його повернення. У ході розгляду справи судом позивач надав Акт державного виконавця від 25 липня 2012 р., з якого вбачається. що предмет лізингу (гусеничний екскаватор Катерпіллар, моделі САТ 320D, серійний номер САТ 0320DVFAL00716) цього дня передано представнику ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна». Враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог про зобов»язання відповідача повернути позивачу предмет лізингу підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9600 грн. збитків, то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказану суму становлять витрати позивача, понесені ним при відновленні його порушеного права. Як на правову підставу для стягнення згаданих сум позивач посилається на статті 22, 611 ЦК України. Однак, згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За змістом ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. За загальновизнаним принципом права обов'язковою умовою відшкодування збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної винної поведінки та причинно-наслідкового зв»язку між протиправною винною поведінкою і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність). Позивач фактично відніс до збитків витрати на правову допомогу. Однак, у даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв»язок між протиправною винною поведінкою відповідача та понесеними позивачем витратами у розмірі 9600 грн. Позивач не був позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав самостійно, та не був позбавлений права звернутись за правовою допомогою до штатного юриста. Звернення до юридичної компанії за правовою допомогою не є обов»язковою встановленою Законом передумовою звернення до суду за захистом свого порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Тому трактування позивачем зазначених вище сум як збитків безпідставне. В силу ГПК України такі витрати є судовими і підлягають відшкодуванню в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"). Проте позивач вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката не заявляв.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає як необґрунтоване. Факт існування світової фінансової кризи доведення не потребує, однак, відповідачем не надано суду жодного доказу на обґрунтування фактів згубного впливу на його становище, у тому числі й матеріальне, світової фінансової кризи.

Що стосується клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, то воно судом не задовільняється, оскільки відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. (п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.). Відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості розгляду даної справи та встановлення всіх обставин що впливають на оцінку доказів у даній справі та прийняття рішення по суті.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір»поверненню позивачу підлягає судовий збір, сплачений ним, пропорційно розміру позовних вимог, провадження у справі щодо яких припинено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 116, 121 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (79053, м.Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 1-5, ЄДРПОУ 34672744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 34, ЄДРПОУ 35431993) - 198046,67 грн. заборгованості за лізинговими платежами та 3960,93 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У стягненні 9600 грн. збитків відмовити.

3. Провадження у справі в частині решти позовних вимог припинити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 34, ЄДРПОУ 35431993) ухвалою після набрання рішенням суду законної сили судовий збір пропорційно розміру позовних вимог, провадження у справі щодо яких припинено.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Бортник О.Ю.