Рішення № 25949839, 03.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р.Справа № 5023/3646/12 вх. № 3646/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Федоренко В.В., довіреність б//н від 26.07.2012 р.;

відповідача - Малік Ю.О., довіреність б/н від 18.07.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків

до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків

про стягнення 3044,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків, 2815,91 грн. основного боргу, 181,26 грн. пені, 36,25 грн. 3% річних, 11,10 грн. інфляційних витрат та 1609,50 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов типового договору № 20499 від 12.12.2011 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг з постачання газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 серпня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 серпня 2012 року.

23 серпня 2012 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 2807,46 грн. основного боргу, 181,26 грн. пені, 36,25 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

27 серпня 2012 року представник позивача надав заяву, в якій просив суд вважати додатком до позовної заяви копію договору про надання послуг з транспортування природного газу № 20499 від 12.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 03 вересня 2012 року.

23 серпня 2012 року позивач надав заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача 2815,91 грн. основного боргу, 181,26 грн. пені, 36,25 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору, яка прийнята судом до розгляду.

03 вересня 2012 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд витребувати у позивача пояснення та розрахунок суми основного бору та відкласти розгляд справи, у зв"язку з необхідністю витребування письмових пояснень відповідача.

03 вересня 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно п. 5.1 договору № 20499 від 12.12.2011 р. інформація про чинні тарифи міститься на офіційному вебсайті Газотранспортного підприємства позивача, де зазначено, що тариф на траспортування газу з 01.01.2012 р. становить 245,76 грн. за 1000 куб.м., включаючи ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2012 р. підтримував збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

12 грудня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків, (позивач) та Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 20499, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними турбопроводами природного газу від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач, в свою чергу, внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки і порядку, передбачені умовами договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифом на транспортування газу магістральними трубопроводами за 1000 куб.м., затвердженим для Газотранспортного підприємства Національною комісією регулювання електроенергетики України в розмірі 201,50 грн., крім того ПДВ- 40,30 грн., всього в розмірі 241,80 грн. (Постанова НКРЕ від 29.09.2011 р. № 1700). Транспортне підприємство зобов"язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному вебсайті www.utg.ua ат в засобах масової інформації.

Пунктом 5.5 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом оплати послуг з транспортування газу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 календарних днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з 01 січня 2012 року і укладається на строк до 31 грудня 2012 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 2815,91 грн., що підтверджується актами надання послуг від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками (а.с. 17-18).

Відповідач проти отримання послуг не заперечував, при цьому зазначив, що у п. 5.1 договору № 20499 від 12.12.2011 р. визначена тарифна ставка за 1000 куб.м. газу у сумі 201,50 грн., в з урахуванням ПДВ - 241,80 грн. Безпосередньо ж в цьому пункті вказано, що ця сума тарифної ставки встановлена Постановою НКРЄ № 1700 від 29.09.2011 р. Хоча у Постанові ніде не визначено таку тарифну ставку, а міститься тариф ставки 201,50 грн.

Згідно п. 5.1 договору № 20499 від 12.12.2011 р. інформація про чинні тарифи міститься на офіційному вебсайті Газотранспортного підприємства позивача, де зазначено, що тариф на траспортування газу з 01.01.2012 р. становить 245,76 грн. за 1000 куб.м., включаючи ПДВ.

Таким чином, відповідач отримав від позивача послуги з транспортування газу, проте за них не розрахувався.

Внаслідок не виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 2815,91 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -2815,91 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 36,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати передбачених розділом 5 договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 181,26 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв"язку з витребуванням у позивача письмових пояснень, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки позивачем 03.09.2012 р. були надані письмові пояснення про чинні тарифи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 20, код ЄДРПОУ 03359182) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, п/р № 26009124683001 в ПАТ КБ "Надра", МФО 380764, код ЄДРПОУ 25698645) 2815,91 грн. основного боргу, 181,26 грн. пені, 36,25 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.