Постанова № 25949797, 04.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. Справа № 5004/1989/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Ващук К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Луцької міської ради та виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 17.04.12 р. у справі № 5004/1989/11

за позовом Приватний підприємець ОСОБА_2

до Луцька міська рада

до Виконавчого комітету Луцької міської ради

про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.09.2009р. дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.04.2012 року у справі № 5004/1989/11 (суддя Костюк С.В.) позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.09.2009р. укладений між ВАТ "Деметра" та Приватним підприємцем ОСОБА_2. Визнано право власності за приватним підприємцем ОСОБА_2 на нежитлову будівлю-частину контори загальною частиною площею 31,9 кв.м. (крім того в спільному користуванні 1,3 кв.м., 5,6 кв.м.), а саме: приміщення №1 площею 16 кв.м., приміщення №2 площею 7,1 кв.м., приміщення №3 площею 8,8 кв.м, (в спільному користуванні приміщення №17 площею 1,3 кв.м., приміщення №5 площею 5,6 кв.м.), що знаходиться на АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано спільну апеляційну скаргу в якій просять останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити або припинити провадження у справі. В обґрунтування скарги зазначають, що правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки. Вказують, що договір купівлі - продажу в силу ст. ст. 210, 640 Цивільного кодексу України є неукладеним і не породжує для сторін прав та обов'язків, оскільки не було дотримано вимог вищезазначених норм.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Вказує, що між сторонами по договору купівлі продажу нежитлової будівлі - частини контори загальною площею 31,9 кв. м., яка належала ВАТ "Деметра" на праві власності згідно витягу про реєстрацію права власності виданого КП ВОБТІ 24.02.2009р., було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору. Проте ВАТ "Деметра"- продавець по договору, 23.05.2011р. було ліквідовано та виключено з державного реєстру, тому договір купівлі-продажу укладений 02.09.2009р. неможливо нотаріально посвідчити.

В судове засідання представники апелянта не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 17.04.2012 року у справі № 5004/1989/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2009р. між ВАТ "Деметра" (Продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким Продавцем була відчужена нежитлова будівля-частина контори загальною площею 31,9 кв.м. ( крім того в спільному користуванні 1,3 кв.м., 5,6 кв.м.), а саме: приміщення №1 площею 16 кв.м., приміщення №2 площею 7,1 кв.м., приміщення №3 площею 8,8 кв.м, в спільному користуванні приміщення №17 площею 1,3 кв.м., приміщення №5 площею 5,6 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1, Волинської області ( п.2 договору).

Відповідно до п. 3 договору, на момент його укладення майно не перебуває під арештом чи забороною, треті особи не мають прав на предмет договору.

Згідно п. 5 купівлю-продаж майна здійснено за 27 122 грн., яку покупець зобов'язується сплатити на вимогу продавця не пізніше ніж за три роки з дня укладення договору (п. 6).

Згідно квитанції №108439592 від 03.02.2011 р. підприємцем ОСОБА_2 сплачено ВАТ "Деметра" кошти в сумі 27 122 грн. (а.с. 22 Т.1).

По акту прийому-передачі від 03.02.2011р. на виконання п.7 договору від 02.09.2009р. ВАТ "Деметра" передало підприємцю ОСОБА_2 нерухоме майно - частину нежитлового приміщення контори, загальною площею 31,9 кв.м. (крім того в спільному користуванні 1,3 кв.м., 5,6 кв.м.), а саме: приміщення №1 площею 16 кв.м., приміщення №2 площею 7,1 кв.м. приміщення №3 площею 8,8кв.м.. в спільному користуванні приміщення №17 площею 1,3 кв.м., приміщення №5 площею 5,6 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1.(а.с. 23 Т.1).

Також ВАТ "Деметра" на передачу нерухомого майна виписало видаткову накладну №3 від 03.02.2011р. (а.с. 24 Т.1).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вказане, судом першої інстанції вірно зазначено, що умови договору купівлі-продажу сторонами були повністю виконані.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2011р. у справі №5004/1741/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р., 20.06.2008р., ВАТ "Деметра" зареєструвало право власності на контору /А-2/ (приміщення з №1 по №17) загальною площею 132,2 кв.м.; в спільному користуванні приміщення №VI та №V загальною площею 7,1 кв.м.

Підстава виникнення права власності згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №19254569 від 20.06.2008р.-наказ Фонду державного майна /45-АТ/ 30.06.1994р./ України, акт прийняття-передачі майна від 10.07.1998р. зі змінами від 31.03.2008р. (т.1 а.с. 58).

16.03.2009р. ВАТ "Деметра" продало ОСОБА_3 частину контори згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2009р., договір нотаріально посвідчений, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №311 та КП "ВО БТІ" 23.03.2009р. реєстраційний запис 26817440 .

16.03.2009р. ВАТ "Деметра" за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу відчужила частину приміщення контори /А-2/ ОСОБА_4.

02.09.2009р. між ВАТ "Деметра" та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини приміщення цієї ж контори /А-2/ загальною площею 31,9 кв.м. (крім того в спільному користуванні 1,3 кв.м., 5,6 кв.м.), а саме: приміщення №1 площею 16 кв.м., приміщення №2 площею 7,1 кв.м., приміщення №3 площею 8,8 кв.м., в спільному користуванні приміщення №17 площею 1,3 кв.м., приміщення №5 площею 5,6кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 Волинської області, договір нотаріально не посвідчений в реєстрі не зареєстрований.

З метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу укладеного з підприємцем ОСОБА_2, продавець - ВАТ "Деметра" звернувся до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" з проханням (лист №10/1-09 від 26.01.2011р.) виготовити витяг з реєстру права власності на 27/100 частину нежитлового приміщення контори за адресою АДРЕСА_1, а саме приміщення №1 площею 16,0 кв.м., приміщення №2 площею 7,1 кв.м., приміщення №3 площею 8,8 кв.м., (в спільному користуванні приміщення №5 площею 5,6 кв.м., приміщення№17 площею 1,3 кв.м. ) (а.с. 27), а також уклав договір з БТІ за №152 від 26.01.2011р. на виготовлення технічної документації та видачу витягу з реєстру прав власності (а.с. 25), на вартість робіт по договору було виписано рахунок НОМЕР_1 від 26.01.2011р. на суму 257,89 грн. (а.с. 26). Однак витяг з реєстру прав власності ВАТ "Деметра" не було отримано оскільки інвентаризаційна справа на домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Луцьку знаходилась в прокуратурі м. Луцька.

23.05.2011р. ВАТ "Деметра" припинило свою діяльність шляхом ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією, що підтверджується записом державного реєстратора (а.с. 28)

В зв'язку з ліквідацією ВАТ "Деметра" нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 02.09.2009р. стало неможливим.

Стаття 220 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, зокрема у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно п. 2 даної, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачена можливість визнання судом дійсним договору, як однієї з форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд може застосувати норми закону про визнання договору дійсним при одночасній наявності домовленості сторін щодо усіх істотних умов (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України); повного або часткового виконання договору, ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору. Також колегією суддів відзначається, що умовами застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України є безповоротна втрата стороною можливості з будь-яких причин посвідчити правочин або нотаріальному посвідченню правочину перешкоджає обставина, яка не залежить від волі особи.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу від 02.09.2009р. містить всі істотні умови щодо даного виду договорів (предмет, ціну, строки дії, розрахунки, тощо). Даний договір повністю виконаний сторонами; зокрема продавець передав майно покупцеві згідно акту прийому-передачі від 03.02.2011р., а покупець сплатив за нього визначену п. 5 договору суму 27 122 грн. згідно квитанції від 03.02.2011р.

Також з матеріалів справи вбачається, що зі сторони Продавця вчинялись дії необхідні для нотаріального посвідчення договору, зокрема, направлялись відповідні звернення до БТІ для виготовлення витягів з реєстру прав власності на відчуження частини приміщення по АДРЕСА_1 (лист 12/1-09 від 12.02.2009р., №10/1-09 від 26.01.2011р.), було укладено договір за №159 від 26.01.2011р. на виготовлення технічної документації та видачу витягу з Реєстру прав власності. Однак вимоги ВАТ "Деметра" залишились без задоволення у зв'язку з перебуванням інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 в прокуратурі м. Луцька, що дає підстави вважати, що договір купівлі-продажу не був нотаріального посвідчений не по вині його сторін .

У зв'язку з ліквідацією ВАТ "Деметра" та припинення його діяльності з 23.05.2011р. провести нотаріальне посвідчення договору неможливо.

Відтак, сукупність встановлених судом обставин свідчить про те, що сторонами договору вчинялись всі необхідні дії на виконання вимог законодавства, однак на даний момент позивач позбавлений будь-якої можливості нотаріально посвідчити правочин і належним чином зареєструвати право власності на придбане приміщення з огляду на ліквідацію продавця.

В силу положень ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 17.04.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржників не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської міської ради №3-32/319 від 15.06.2012 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 17.04.2012 року у справі № 5004/1989/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.