Рішення № 25949664, 30.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/8653-2012 30.08.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4 816,78 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Литвиненко О.О.

від відповідача Богдан Н.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу в сумі 4 816,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012р. порушено провадження у справі.

Від Моторно (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду 17.07.2012р. надійшла відповідь на судовий запит.

В судовому засіданні 19.07.2012р. сторонами подано суду документи на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2012р. про порушення провадження у справі; відповідачем подано відзив на позов з додатками.

В судовому засіданні 19.07.2012р. судом було оголошено перерву на 24.07.2012р.

В судовому зсіданні 24.07.2012р. представником позивача подано письмові пояснення по суті спору, представником відповідача -клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів.

Ухвалою від 24.07.2012р. судом було відкладено розгляд справи на 30.08.2012р. та зобов'язано відповідача надати письмові пояснення по суті спору.

Представником відповідача в судовому засіданні 30.08.2012р. надано суду витребувані письмові пояснення.

В судовому засіданні 30.08.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2008 року між ЗАТ «СК «Українська страхова група»(змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група») (Позивач, Страховик) та Андрієнко Євгеном Олександровичем (Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0103-5523 (Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «Dacia Logan», д.р.н. АА 5367 ЕТ (Застрахований автомобіль).

03 грудня 2009 року, як вбачається з залученої до матеріалів справи довідки ДАІ, в м. Києві по вул. Введенській відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Застрахованого автомобіля під керуванням Страхувальника та транспортного засобу «Хонда», д.р.н. АА 5812 НТ під керуванням водія Нечипоренко Олени Сергіївни, і в результаті ДТП Застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 04.01.2010 року по справі №3-9525/09, вищевказана ДТП відбулась в наслідок порушення водієм Нечипоренко Оленою Сергіївною п. 10.9 ПДР України, її було визнано винною у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На виконання умов Договору страхування, на підставі Акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 07.12.2009р., ремонтної Калькуляції від 11.12.2009р. та Розрахунку суми страхового відшкодування від 21.12.2009р., Позивачем було визнано ДТП страховим випадком та складено Страховий Акт від 21.12.2009р. № 38451Т, і відповідно до Розпорядження від 24.12.2009р. та платіжного доручення №22931 від 25.12.2009р. Позивач виплатив Страхувальнику 4 816,78 грн. страхового відшкодування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність водія Нечипоренко Олени Сергіївни, яка є винною у ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем -Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(Відповідач, раніше -ВАТ «УСК «Дженералі Гарант») на підставі Полісу І типу № ВС/1186556.

В частині заперечень щодо законності керування Нечипоренко Оленою Сергіївною транспортним засобом «Хонда», д.р.н. АА 5812, коли було спричинено ДТП, а отже і розповсюдженням не неї дії Полісу І типу № ВС/1186556, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, що діяла станом на час укладення полісу), договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Подільського районного суду м. Києва від 04.01.2010 року по справі №3-9525/09, Нечипоренко Олену Сергіївну визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення, а також, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.

При цьому, ст. 126 КпАПУ передбачена відповідальність за керування транспортними засобами водіями, які зокрема не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом.

Факт вчинення особою такого правопорушення підтверджується відповідними документами, а саме протоколом про вчинення адміністративного правопорушення та постановою по справі про адміністративне правопорушення.

Нечипоренко Олену Сергіївну вищенаведеною постановою суду було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення саме за ст. 124 КпАПУ, а не за ст. 126 КпАПУ; і матеріали справи також не містять доказів, що Нечипоренко Олена Сергіївна не мала при собі або не пред'явила чи не передала для перевірки документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом «Хонда», д.р.н. АА 5812, на законних підставах.

Отже, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення Нечипоренко Оленою Сергіївною зазначеного правопорушення згідно ст. 126 КпАПУ, то заперечення Відповідача, що Нечипоренко Олена Сергіївна керувала автомобілем «Хонда», д.р.н. АА 5812, не на законних підставах, судом відхиляються, оскільки доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012р.).

Щодо посилань Відповідача, що ні страхувальник (Білошицька Л.П.), ні водій (Нечипоренко О.С.) не повідомили його про ДТП, а тому у Відповідача відсутні підстави визнавати ДТП страховим випадком та здійснити відшкодовування Позивачу, суд зазначає наступне.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень вказаного закону, в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності є саме Відповідач.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вказаного закону, (в редакції чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Статтею 38 вказаного закону, (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права (даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України в Постанові від 07.11.2011р. винесеній за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України №48/562 від 22.06.2011р.).

Отже, відповідно до положень наведених норм до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до страховика, страхувальник якої відповідальний за заподіяний збиток, і неповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування в порядку регресу, однак надає йому право пред'явлення регресного позову до страхувальника (аналогічної правової позиції зокрема притримується Вищий господарський суд України в постанові №53/128 від 14.09.2011р.).

При цьому суд відхиляє заперечення Відповідача що відсутність звіту про оцінку транспортного свідчить про необґрунтованість суми страхового відшкодування, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина водія Нечипоренко Олени Сергіївни встановлена постановою Подільського районного суду м. Києва від 04.01.2010 року по справі №3-9525/09.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, а Полісом І типу № ВС/1186556 встановлено нульову франшизу.

При цьому, щодо посилань Відповідача, що Позивачем не було надано йому встановленого законом пакету документів, а тому Відповідач не порушив права Позивача на відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування, оскільки не мав достатньо документів для розгляду вимоги про виплату страхового відшкодування, суд назначає, що у даному випадку не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі -в сумі 4 816,78 грн.

Сплачена Позивачем сума судового збору за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»4 816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 78 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.09.2012р.

Суддя І.О.Домнічева