Рішення № 25949638, 06.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р.Справа № 5023/3392/12 вх. № 3392/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю :

позивача - Кисельова І.М. (довіреність №06/5449 від 30 грудня 2011 року)

відповідача - Кулик О.М. (довіреність №5475 від 05 вересня 2012 року)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", місто Харків

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України, місто Харків

про стягнення 4149,22 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України (надалі-Відповідач) суми заборгованості у розмірі 4149,22 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №275 на технічне обслуговування (ТО) газопроводу та ГРП, ГРУ, ШРП, ДРТ, укладеного між сторонами 01 січня 2010 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 06 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою сторін.

06 вересня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. №14847), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем та не заперечує проти суми відповідної заборгованості, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки останній є бюджетною установою та фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 06 вересня 2012 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 06 вересня 2012 року проти позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення щодо них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 січня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харкова Міністерства оборони України було укладено договір №275 на технічне обслуговування (ТО) газопроводу та ГРП, ГРУ, ШРП, ДРТ. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, Позивач зобов'язувався проводити роботи з технічного обслуговування системи газопостачання у строки, обумовлені цим договором, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався оплатити відповідні роботи.

Відповідно до п.5.1. даного договору, оплата вартості робіт повинна була проводитись Відповідачем не пізніше 10 днів після отримання рахунку на сплату або на підставі акта виконаних робіт, підписаного представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої договірні зобов'язання, тобто надав відповідні послуги за спірним договором за період з грудня 2011 року по червень 2012 року на суму 4149,22 гривень, що підтверджується наступними актами здачі-приймання виконаних робіт:

- акт №275 від 30 грудня 2011 року на суму 860,33 гривень;

- акт №275 від 31 січня 2012 року на суму 493,99 гривень;

- акт №275 від 29 лютого 2012 року на суму 821,04 гривень;

- акт №275 від 30 березня 2012 року на суму 493,99 гривень;

- акт №275 від 30 квітня 2012 року на суму 139,39 гривень;

- акт №275 від 31 травня 2012 року на суму 139,39 гривень;

- акт №275 від 29 червня 2012 року на суму 1201,09 гривень;

Відповідач, в свою чергу, не здійснив оплату за надані послуги у розмірі 4149,22 гривень, та відповідна заборгованість, яка виникла перед Позивачем за спірним договором станом на 09 липня 2012 року, до цього часу не погашена.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і пояснень щодо них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 4149,22 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня -1073,00 гривні.

Враховуючи викладене, сума мінімального судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1609,50 гривні, а немайнового характеру 1073 гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру, а саме, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №5155 від 24 липня 2012 року. Відповідний платіж було здійснено за невірними реквізитами господарського суду Харківської області, а саме, сплачено судовий збір на розрахунковий рахунок №31210206700003.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

На виконання листа Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області № 06-37/162-973 від 27 січня 2012 року, починаючи з 06 лютого 2012 року, реквізити рахунку, відкритого для сплати судового збору за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", по Дзержинському району м. Харкова було змінено на наступні реквізити:

- отримувач коштів - "УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області";

- код отримувача коштів - "37999654";

- рахунок отримувача - "31215206783003";

- банк отримувача - "ГУДКСУ у Харківській області";

- код банку отримувача - "851011";

- код класифікації доходів бюджету - "22030001";

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, сплачений Позивачем за подання відповідної позовної заяви, на розрахунковий рахунок господарського суду Харківської області не поступив, а тому підлягає стягненню у відповідному розмірі з останнього до Державного бюджету України.

Оскільки, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача, то судовий збір у вищевказаному розмірі, покладений на Відповідача, підлягає стягненню з останнього до Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280, р/р №35227002000219 в УДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552, п/р № 26009123394001 у ПАТ "КБ"Надра" у м. Києві, МФО 380764) суму заборгованості у розмірі 4149,22 гривень.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280, р/р №35227002000219 в УДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління держаної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління держаної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 вересня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5023/3392/12