Рішення № 25949474, 05.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2012 р. Справа № 12/076-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі:

1) Міністерства аграрної політики України;

2) державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМЕХБУД»

про стягнення заборгованості в розмірі 179 699,66 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Галась О.М. -представник (посвідчення №58);

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Грибук В.Ю. -представник

(довіреність №14/20-13-12 від 20.01.2012 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі -позивач 1) та відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»(далі -позивач 2) до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМЕХБУД»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 179 699,66 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор Обухівського району послався на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу №10-07-656фл від 04.10.2007 року, згідно з якими позивач 2 зобов'язувався передати відповідачу в строкове платне користування зернозбиральний комбайн «ДОН-1500Б», який набувався позивачем 2 у власність у постачальника, а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу і сплачувати лізингові платежі вчасно та в повному обсязі.

Відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, за період з 14.06.2010 року до 14.03.2012 року не виконав.

Вважаючи, що інтереси держави в особі позивачів 1 і 2 порушені, прокурор Обухівського району звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 179 699,66 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2012 року та призначено до розгляду 22 серпня 2012 року.

У позовній заяві містилось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, в задоволенні якого судом було відмовлено, у зв'язку з тим, що представник прокуратури не надав документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

22 серпня 2012 року представники прокуратури та позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім цього, представник позивача 2 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача 1 та відповідача в судове засідання не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05 вересня 2012 року.

Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Обухівський район, село Трипілля, вул. Дружби, 6, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

05 вересня 2012 року представники прокуратури та позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, представник позивача 2 надав заяву, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 159 205,00 грн., 10 365,77 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4 546,31 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 582,58 грн.

Також у заяві містилось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах позовних вимог. Разом з тим, документів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду представника позивача 2, не надав. У зв'язку з цим, в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах заявленого позову судом було відмовлено.

Представники позивача 1 та відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань на адресу суду не направляли, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов наступного висновку:

04 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»(далі -ВАТ «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ») та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМЕХБУД»(далі -відповідач) був укладений договір фінансового лізингу №10-07-656фл (далі -договір), згідно з умовами якого ВАТ «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»зобов'язувалось передати відповідачу в строкове платне користування зернозбиральний комбайн «ДОН-1500Б»(далі -предмет лізингу), який набувався ВАТ «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»у власність у постачальника, а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу і сплачувати лізингові платежі вчасно та в повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України №951 від 31.08.2011 року до статуту ВАТ «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ» було внесено зміни, відповідно до яких офіційне найменування компанії було змінено з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»на державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»(далі -позивач 2).

14 грудня 2007 року між позивачем 2, відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське виробниче підприємство «ДОН-ЛАН»був укладений акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №14 (далі -акт), згідно з яким відповідачу був переданий у користування предмет лізингу.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Як вбачається з графіка сплати лізингових платежів (додаток до договору №2), відповідач у період з 14.06.2010 року до 14.03.2012 року зобов'язувався виплатити позивачу лізингові платежі на загальну суму 159 205,00 грн., проте цього не зробив.

Вважаючи, що інтереси держави в особі позивачів 1 і 2 порушені, прокурор Обухівського району звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 179 699,66 грн.

05 вересня 2012 року в судовому засіданні представник позивача 2 надав заяву, просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 159 205,00 грн., 10 365,77 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4 546,31 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 582,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з ч. 2 цієї статті, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Частиною 7 ст. 292 Господарського кодексу України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до ч. 2 цієї статті, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача документів, що спростовують доводи представників прокуратури та позивача 2 або підтверджують оплату заборгованості відповідачем перед позивачем 2, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора Обухівського району про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 159 205,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, прокурор Обухівського району просив суд стягнути з відповідача 10 365,77 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4 546,31 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 582,58 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу відповідач за користування останнім сплачує позивачу 2 чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

- винагороду в розмірі семи річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяця з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяця.

Як зазначалось раніше, акт був підписаний сторонами 14 грудня 2007 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язання в повному обсязі (п. 7.6 договору).

Так, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

15.06.2010 року до 07.07.2010 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 9,5% (Постанова НБУ від 07.06.2010 р. №259), суму боргу в розмірі 22 652,50 грн., складає 271,21 грн.;

08.07.2010 року до 09.08.2010 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010 р. №320), суму боргу в розмірі 22 652,50 грн., складає 348,17 грн.;

10.08.2010 року до 14.09.2010 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 22 652,50 грн., складає 346,30 грн.;

15.09.2010 року до 14.12.2010 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 45 007,50 грн., складає 1 739,26 грн.;

15.12.2010 року до 14.03.2011 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 67 065,00 грн., складає 2 563,17 грн.;

15.03.2011 року до 14.06.2011 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 88 825,00 грн., складає 3 470,26 грн.;

15.06.2011 року до 14.09.2011 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 108 205,00 грн., складає 4 227,41 грн.;

15.09.2011 року до 14.12.2011 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 125 205,00 грн., складає 4 838,40 грн.;

15.12.2011 року до 14.03.2012 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 142 205,00 грн., складає 5 495,35 грн.;

15.03.2012 року до 18.03.2012 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 159 205,00 грн., складає 270,43 грн.,

а разом 23 569,96 грн. (за розрахунком суду).

Враховуючи, що позивачем пеня визначена в розмірі 10 365,77 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 15.06.2010 року до 18.03.2012 року складає 643 дні, тому три проценти річних від суми 159 205,00 грн. становлять 4 546,31 грн., які підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 15.06.2010 року до 18.03.2012 року у 2010 році: у липні -99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні -101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні -102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні - 100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді -100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні -100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); у 2011 році: у січні - 101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому -100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні -101,4% (УК №83 від 11.05.2011р.), квітні -101,3% (УК №83 від11.05.2011р.), травні -100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні -100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні -98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), серпні -99,6% (УК №164 від 08.09.2011р.), вересні -100,1% (УК №187 від 11.10.2011р.), жовтні -100,0% (УК №208 від 09.11.2011р.), листопаді -100,1% (УК №229 від 08.12.2011р.), грудні -100,2% (УК №4 від 11.01.2012р.); у 2012 році: у січні -100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), лютому -100,2% (УК №44 від 07.03.2012р.), березні -100,3% (УК №65 від 10.04.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 159 205,00 грн., складає 7 616,57 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 5 582,58 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2, 7 ст. 292, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 3 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМЕХБУД»про стягнення заборгованості в розмірі 179 699,66 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМЕХБУД»(Київська обл., село Трипілля, вул. Дружби, 6, ідентифікаційний код 33646624) на користь державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»(м. Київ, вул. Мечникова, 16А, ідентифікаційний код 30401456) основний борг у розмірі 159 205,00 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ять грн. 00 коп.); 10 365,77 грн. (десять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 77 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 4 546,31 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок шість грн. 31 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 582,58 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 58 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМЕХБУД»(Київська обл., село Трипілля, вул. Дружби, 6, ідентифікаційний код 33646624) в дохід Державного бюджету України 3 593,99 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто три грн. 99 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 07.09.2012 року.

Суддя С. Грабець