Постанова № 25943773, 25.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. № 2а- 12742/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірін" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова за участі прокуратури у Київському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення -рішення

встановив:

Позивач ТОВ “Кірін” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення –рішення від 20.03.07 року № 0000082305/0, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов. В обґрунтування правової позиції зазначив, що перевірку ТОВ “Кірін” проведено з грубим порушенням норм діючого законодавства України, акт перевірки та податкове повідомлення –рішення є незаконними, необґрунтованими та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на письмовий відзив на позов та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав неправомірного формування суми відшкодування з бюджету без урахування сплати самого ПДВ.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи по суті суд встановив наступні обставини:

ТОВ “Кірін” є правонаступником усіх прав та обов’язків ТОВ “Абант” згідно запису у Єдиному державному реєстрі № 14801120002001961 від 21.01.2005р. та перебуває на обліку в ДПІ Київського району м. Харкова Харківської області ДПС.

Податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка правомірності декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету ТОВ “Кірін” за період березень, квітень 2004 року, про що складений акт перевірки від 16.03.2007 року № 434/16-0/32870953. За результатами акту перевірки встановлено, що відповідно до абз. “в” п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент проведення перевірки) підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за березень, квітень 2004 року у розмірі 15911383 грн.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки та наявних матеріалів справи судом встановлено, що за період, який підлягав ревізії ТОВ “Кірін” мав відносини з ПП “Кегичівська райагрохімія”, ПП “Хілтон”, ПП “Гідропневмотехсервіс”, ТОВ “Прост”, ПП “Солід”, ТОВ НВП “Парітет”, ТОВ “Стандарт-С” (а.с.7-35,102-105)

У судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до приписів наказу ДПА України від 24.04.2003 року № 196 “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” відповідачем сформовано та направлено відповідні запити до податкових органів на обліку у яких знаходяться контрагенти відповідача, внаслідок чого встановлено, що вказані підприємства ліквідовані згідно даних державного реєстру підприємств та організацій України, що ставить під сумнів реальність вчинених правочинів, та відповідно встановлено порушення норм абз. “в” п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість.

Перевіривши оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 сст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобов’язана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.1., 7.4.4 п.7.4. ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та митними деклараціями, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

В судове засідання позивачем надано, прибуткові та податкові накладні, акт КБ-2 В (а.с.86-105). Із дослідженого в судовому засіданні акту № 1 за квітень 2004 року форма КБ-2-в вбачається, що між позивачем та ПП «Кегичівська райагрохімія»укладено договір субпідряду на виконання договору від 01.04.2004 року, укладеного з ВАТ «Балцем». Проте в судове засідання вказаний договір та відомості про узгодження позивачем використання послуг субпідрядників не надано. Крім того суд зауважує, що в судове засідання позивачем не надано доказів на підтвердження транспортування придбаних у контрагента ТМЦ, взяття їх на облік та подальше використання у господарській діяльності.

Суд також зауважує, що відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від’ємному – враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону ), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 / у редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982 / встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів ( послуг) –п.п. 5.12.2 п. 5.12.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)

Згідно ст. 3 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до вищевикладеної норми, позивачем в якості розрахунків передані, згідно акту прийому-передачі векселів від 03.04.2004 року, на адресу ПП «Кегичівська райагрохімія»простий вексель на загальну суму 48330484,00 грн. (а.с.87-89), проте доказів на підтвердження сплати за вказаним векселем позивачем в судове засідання не надано.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин та відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ “Кірін” до ДПІ у Київському районі м.Харкова за участі прокуратури у Київському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 30 липня 2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.