Ухвала суду № 25937650, 22.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1737/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівГрищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»(далі по тексту - позивач) пред'явило позов до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31 січня 2012 року № 0000184310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»(ідентифікаційний код 34001693) зареєстроване як юридична особа 23 січня 2006 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків з 24 січня 2006 року за № 24194 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 727787 та довідки про взяття на облік платника податків від 10 лютого 2011 року № 62/29-019 містяться в матеріалах справи).

На підставі наказу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 04 листопада 2011 року № 861 та направлень від 15 листопада 2011 року № 730, № 731, № 732, № 733, № 734, № 735, № 736 та № 737, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку.

За результати проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25 січня 2012 року № 62/43-10/3400163 про результати виїзної планової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року, яким встановлено, зокрема, що в порушення п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України з урахуванням п. 172.7, п. 172.8 ст. 172 Податкового кодексу України, Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», в якості податкового агента, не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб відповідно до п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України в розмірі 46129,90грн. з доходів отриманих фізичними особами при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення суми боргових вимог за 2011 рік.

Податковим повідомленням - рішенням Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 31 січня 2012 року № 0000184310 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення, яким Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна у розмірі 46129,90 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9393,43 грн. з огляду на те, що на думку відповідача, Банк при купівлі у фізичної особи майна має виконати всі функції податкового агента щодо вартості придбаного майна відповідно до статей 172 або 173 Податкового кодексу України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься копія акту від 25 січня 2012 року № 62/43-10/3400163 про результати виїзної планової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року.

Підставою для збільшення АТ «Ерсте Банк»суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 46129,90грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 9393,43грн. став висновок акта Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків N62/43-10/34001693 від 25.01.2012р. про результати виїзної планової документальної перевірки АТ «Ерсте Банк», в якому встановлено порушення п. 172.2, з урахуванням п. 172.7 та 172.8, ст. 172 Податкового кодексу України, а саме: неутримання та несплату Банком, в якості податкового агента, податку з доходів фізичних осіб в розмірі 46 129,9 грн. з доходів, отриманих фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, при зверненні стягнення на предмет іпотеки, що їм належав, з метою задоволення вимог Банку за кредитним договором.

Спеціалізована Державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків безпідставно в обґрунтування апеляційної скарги застосовує положення ст. 153 Податкового кодексу України.

Пункт 153.6 ст. 153 Податкового кодексу України, на який в обґрунтування апеляційної скарги посилається Спеціалізована Державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків, міститься в Розділі III. «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України.

Вказана норма регулює порядок визначення витрат та доходів заставодавця та заставоутримувача при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що норма п. 153.6 ст. 153 Податкового кодексу України регулює лише визначення доходів та витрат при оподаткування юридичних осіб податком на прибуток підприємств по операціям особливого виду та не може застосовуватись при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, регулювання якого передбачено нормами ст.164 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оподаткування доходів фізичної особи при примусовій реалізації майна належного її для задоволення вимог Банку, в зв'язку з невиконанням такою фізичною особою своїх зобов'язань за кредитним договором врегульовано п. 164.2.7 статті 164 Податкового кодексу України, а АТ «Ерсте Банк» в цьому випадку не має ознак податкового агента.

Відповідно до пункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Погашення будь-яких інших зобов'язань боржника за рахунок цих коштів, в тому числі податкових зобов'язань, законом не передбачено.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. У разі якщо майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

При передачі банку як стягувачу нерухомого майна банк задовольняє свої вимоги і отримує майно, яке стягується на його користь, тобто на користь банка-кредитодавця (а не фізичної особи - позичальника). При цьому банк одержує лише ту суму, яка йому належить для задоволення своїх вимог, а суму коштів, яка можливо підлягатиме виплаті фізичній особі (якщо вартість предмета перевищує суму вимог банку-кредитодавця), банк попередньо перераховує на рахунок державної виконавчої служби. Майно, яке отримує стягувач від органу Державної виконавчої служби, використовується відповідно до вимог законодавства на задоволення вимог стягувана за виконавчими документами, а не для виплати боржнику.

Таким чином, банк-стягувач отримує лише те, що підлягає стягненню на його користь, та не має коштів, які належать фізичній особі - боржнику, і не здійснює виплату фізичній особі таких коштів, під час якої мав би утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, а отже банк не має ознак податкового агента, визначених в пункті 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу, і відповідно не є в цьому випадку податковим агентом.

Слід зазначити, що аналогічна думка викладена у листі Міністерства юстиції України від 27 березня 2009 року № 4172-0-26-09-8 на лист ДПАУ від 16 березня 2009 року № 2911/5/17-0716 стосовно надання роз'яснення законодавства щодо визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у разі невиконання боржником своїх зобов'язань щодо повернення позики та звернення при цьому кредитором стягнення на предмет застави, з якого вбачається, що відповідно до пункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

При цьому банк одержує лише ту суму, яка йому належить для задоволення своїх вимог, а суму коштів, яка можливо підлягатиме виплаті фізичній особі (якщо вартість предмета перевищує суму вимог (банку-кредитодавця), банк попередньо перераховує на рахунок державної виконавчої служби.

Майно, яке отримує стягувач від органу Державної виконавчої служби, використовується відповідно до вимог законодавства на задоволення вимог стягувача за виконавчими документами, а не для виплати боржнику, оскільки у зазначеному випадку банк не має коштів, які належать фізичній особі -боржнику, і не здійснює виплату фізичній особі таких коштів, під час якої мав би утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 172.7 Податкового кодексу юридична особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від продажу (обміну) нерухомого майна, якщо юридична особа є стороною договору купівлі-продажу, міни.

В той же час, у разі передачі банку як стягувачу нерухомого майна (коли банк як стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно) державний виконавець відповідно до частини 9 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" виносить постанову про таку передачу майна та за фактом такої передачі складає акт в рахунок погашення боргу фізичної особи, а отже договір купівлі- продажу, міни або будь-який інший договір не укладається.

Згідно з пунктом 164.2.7 статті 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включається дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, АТ «Ерсте Банк»не повинен виконувати функції податкового агента при передачі банку як стягувачу нерухомого майна боржника - фізичної особи в рахунок погашення боргу цієї особи за договором кредиту, і відповідно не повинен утримувати та перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб з вартості такого майна.

З огляду на викладене, висновки викладені в акті перевірки, що в порушення п. 172.2 ст.172 Кодексу з урахуванням п. 172.7, п. 172.8 ст. 172 Кодексу, Банком, в якості податкового агента, не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб відповідно до п. 167.2 статті 167 Кодексу в розмірі 46 129,90 грн. з доходів отриманих фізичними особами при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення суми боргових вимог за 2011 рік, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.