Ухвала суду № 25932201, 03.09.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6346/2012Головуючий суду першої інстанції:Стародуб Г.А. Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.

"03" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіНовікова Р.В. СуддівБерещанської І.І., Кузнєцової О.О. При секретаріВостриковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «ЖЕО» Красноперекопської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надання послуг по утриманню будинку і прибудинкової території, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2012 р., -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за надання послуг по утриманню будинку і придомової території у розмірі 719, 47 грн. та судові витрати.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт посилається на недоведеність позивачем виникнення заборгованості саме з лютого 2009 р., порушення судом вимог матеріального закону щодо визначення перебігу позовної давності та неврахування судом її спливу.

Крім того, апелянт зазначає, що, приймаючи зазначену квартиру у дарунок, вона не покладала на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості попередніх власників на час укладення правочину.

У судове засідання суду апеляційної інстанції відповідачка, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, відповідно до положень частини 6 статті 74 ЦПК (л.с. 70) - не з'явилась, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки це відповідає положенням процесуального закону: частини 2 статті 305 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив із невиконання відповідачами покладених на них зобов'язань, що, як слід, заподіяло виникнення заборгованості.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, зобов'язані забезпечувати її схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування частки квартири від 13.02.2003 р. (л.с. 25) відповідачка стала власницею Ѕ частки квартири АДРЕСА_1

Відповідно до довідки № 289 від 23.05.2012 р. позивач є балансоутримувачем зазначеного житлового будинку з 01.09.1996 р. (л.с. 5).

24.01.2012 р. між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг по утриманню будинку і придомової території (л.с. 8-9).

Відповідно до положень п. 2 частини 1 статті 13 Закону України від 24 червня 2004 р. № 18-75 «Про житлово-комунальні послуги» (далі: Закон) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться до житлово-комунальних послуг. Статтями 20, 21 Закону визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Таким обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно з вимогами частини 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Проте, в межах правовідносин з надання та споживання житлово-комунальних послуг по утриманню будинку і придомової території, які фактично існують між сторонами, за відповідачами станом на 01.05.2012 р. та з урахуванням заборгованості станом на 01.05.2012 р. у сумі 754 грн 09 коп, яка в подальшому частково сплачувалася,- утворилася заборгованість по сплаті цих послуг на суму позову, що підтверджується розрахунком від 01.05.2012 р. (л.с. 7).

Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту апеляційної скарги, апелянтом не спростовується факт наявності заборгованості за надання послуг по утриманню будинку і придомової території.

До того ж, всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачкою взагалі не надано належних допустимих доказів, які мали б спростувати встановлені обставини, що свідчать про утворення зазначеної заборгованості з надання вказаних послуг у зв'язку з неналежним виконанням нею зобов'язань.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд першої інстанції, виходячи з положень статей 264, 267 ЦК правильно врахував визнання факту заборгованості минулих років відповідачкою, яка, як вбачається з даних її особистого рахунку (л.с. 7), частково погашала наявну на 01.05.2009 р. заборгованість, що перериває перебіг позовної давності.

Як вбачається з наявних у справі квитанцій (зокрема, л.с. 31-36), у частці квитанції період заборгованості не визначений. В той же час, відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 135 від 29.03.2001 р. та № 22 від 21.01.2004 р., якщо у платіжному дорученні платником не зазначено чітко призначення платежу, перерахована сума у першу чергу спрямовується на погашення раніш існуючого боргу.

Тому суд першої інстанції, вірно застосувавши вищевказані правові приписи щодо визначення перебігу позовної давності з урахуванням його відповідного переривання, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для висновків щодо її спливу.

Доводи відповідачки щодо необхідності звільнення її від стягнення заборгованості у зв'язку з можливим утворенням її до виникнення права власності на житло суперечать вимогам частини 4 статті 319 ЦК та загальним положенням чинного цивільного законодавства про правонаступництво в зобов'язанні.

Таким чином, встановивши обставини у справі та надавши доказам належну правову оцінку суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позову та необхідності його часткового задоволення.

Беручи до уваги все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність рішення суду, а тому відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.

.