Постанова № 25927960, 05.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2012 року № 2а-8481/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи

За позовом

Дочірнього підприємства "Фактор Карт"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000012320 від 16.01.2012 р.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Фактор Карт" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (далі по тексту-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 р. № 000012320.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

23.08.2012 р. відповідач в судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період 10.07.2009 по 30.09.2011.

За період з 10.07.2009 по 30.09.2011 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 8 700 060 грн.

Перевіркою встановлено завищення розміру податкового кредиту на загальну суму 94 567 грн.

Відповідно до даних дослідного програмного забезпечення "Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" за червень 2010, серпень 2010, вересень 2010, жовтень 2010, січень 2011–вересень 2011 рр. виявлено розбіжність у задекларованих позивачем сумах ПДВ, а саме, підприємство має розбіжності з контрагентом –ТОВ "Енергоатом" –код 31844758, Кіровоградська ОДПІ, стан платника - "23" місцезнаходження не встановлено.

Так, задекларована позивачем сума податкового кредиту не відповідає сумі податкового зобов’язання з ПДВ по ТОВ "Енергоатом", a саме є більшою на 94 567 грн., у тому числі по періоду: червень 2010 р. –6167 грн., серпень 2010 р.- 6 000 грн., вересень 2010 р.- 6 167 грн., жовтень 2010 р. - 1400 грн., січень 2011р.- 3 000 грн., лютий 2011 р.- 5 667 грн., березень 2011 p. –8 167 грн., квітень 2011 р. - 6 503 грн., травень 2011 p. –12 330 грн., червень 2011 р. - 10333 грн., липень 2011 p. –8 631 грн., серпень 2011 р. -11 702 грн., вересень 2011 р. - 8 500 грн.

За результатами перевірки складено акт від 27.12.2011 № 607/1-23-20-36555818, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму –94 567 грн., у тому числі по періодам: червень 2010 р. –6167 грн., серпень 2010 р.- 6 000 грн., вересень 2010 р.- 6 167 грн., жовтень 2010 р. - 1400 грн., січень 2011р.- 3 000 грн., лютий 2011 р.- 5 667 грн., березень 2011 p. –8 167 грн., квітень 2011 р. - 6 503 грн., травень 2011 p. –12 330 грн., червень 2011 р. - 10333 грн., липень 2011 p. –8 631 грн., серпень 2011 р. -11 702 грн., вересень 2011 р. - 8 500 грн.

На підставі акта перевірки від 27.12.2011 № 607/1-23-20-36555818, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 16.01.2012 р. № 000012320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 94 567,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 142,75грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв’язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Отже, податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Енергоатом", по якому позивачем був сформований податковий кредит, ґрунтувалися на договорі поставки № ФК-ЕН-24 від 10.08.2009 р., за яким контрагент як постачальник, протягом строку дії договору, зобов’язується поставляти та передавати через мережу АГНКС у власність (повне господарське відання) позивача як покупця або його довіреній особі стиснений природний газ (метан), в кількості, визначеній відповідно видаткових накладних, які є невід’ємними частинами договору, а покупець зобов’язується приймати пальне та оплачувати його на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (природний газ-метан) та права на податковий кредит на відповідні суми ПДВ, ТОВ "Енергоатом" були виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні № EA-0000352 від 30 червня 2010 року; № EA-0000427 від 31 серпня 2010 року; № EA-0000451 від 30 вересня 2010 року; № EA-0000482 від 31 жовтня 2010 року; № EA-0000017 від 31 січня 2011 року; № EA-0000045 від 28 лютого 2011 року; № EA-0000086 від 31 березня 2011 року; № EA-0000120 від 30 квітня 2011 року; № EA-0000935 від 31 травня 2011 року; № EA-0001307 від 30 червня 2011 року; № EA-0001763 від 31 липня 2011 року; № EA-0003012 від 31 серпня 2011 року; № EA-0002539 від 30 вересня 2011 року; податкові накладні: №593 від 03.06.2010 року, №595 від 10.06.2010 року, №603 від 17.06.2010 року, №590 від 25.06.2010 року, №584 від 30.06.2010 року, № 758 від 04.08.2010 року, №790 від 11.08.2010 року, №765 від 19.08.2010 року, №775 від 27.08.2010 року, №813 від 01.09.2010 року, №837 від 10.09.2010 року, №838 від 23.09.2010 року, №822 від 30.09.2010 року, №881 від 07.10.2010 року, №862 від 20.10.2010 року, № 849 від 28.10.2010 року, №882 від 31.10.2010 року, № 106 від 03.03.2011 року, №107 від 10.03.2011 року, №108 від 17.03.2011 року, №110 від 23.03.2011 року, №115 від 03.03.2011 року, №296 від 08.06.2011 року, №310 від 16.06.2011 року, №289 від 23.06.2011 року, № 314 від 30.06.2011 року, №374 від 07.07.2011 року, №375 від 13.07.2011 року, №376 від 21.07.2011 року, №377 від 27.07.2011 року, №378 від 31.07.2011 року, №443 від 03.08.2011 року, № 444 від 11.08.2011 року, №445 від 19.08.2011 року, №447 від 25.08.2011 року, №448 від 31.08.2011 року, №514 від 08.09.2011 року, № 545 від 14.09.2011 року, №546 від 22.09.2011 року, №547 від 29.09.2011 року, №7від 13.01.2011 року, № 9 від 20.01.2011 року, №11 від 27.01.2011 року, №52 від 03.02.2011 року, №56від 10.02.2011 року, №59 від 17.02.2011 року, №63 від 23.02.2011 року, №180 від 07.04.2011 року, №190 від 29.04.2011 року, №193 від 21.04.2011 року, №231 від 30.04.2011 року, №240 від 12.05.2011 року, №267від 19.05.2011 року, №273 від 27.05.2011 року, №248 від 31.05.2011 року, №272 від 06.05.2011 року.

Таким чином, взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Енергоатом", який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, були належним чином оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом видатковими та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в запереченнях на адміністративний позов, жодним чином не спростовується наявність договору, укладеного між позивачем та контрагентом, а також наявність видаткових та податкових накладних, виданих контрагентом при продажу позивачу товару (природного газу - метану), які підтверджують його право на податковий кредит.

Доводи відповідача щодо виявлених розбіжностей у задекларованих позивачем сумах ПДВ по контрагенту ТОВ "Енергоатом", сформовані на підставі даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", сприймаються судом критично, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність віднесення платником податку відповідних сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати його контрагентом податкового зобов’язання до бюджету.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст.83 Податкового кодексу України , для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В той же час, висновки акту перевірки від 27.12.2011 № 607/1-23-20-36555818, здебільшого, сформовані на підставі даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", без належного дослідження первинної документації позивача, якою підтверджені взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Енергоатом", що свідчить про порушення відповідачем чітко встановлених законодавчих вимог.

Відповідно до ч.1 ст.69, ч.1, 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів для обґрунтування викладених в акті перевірки від 27.12.2011 № 607/1-23-20-36555818 висновків, а також для підтвердження доводів, викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість та, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства "Фактор Карт" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 16.01.2012 р. № 000012320.

Судові витрати в сумі 1067,10 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства "Фактор Карт" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.Б. Федорчук