Постанова № 25927243, 11.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року 2а-2792/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс»доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14.03.2012 № 0000132304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 152194, 16 грн. (за основним платежем -121755, 33 грн. та за штрафними санкціями - 30438, 83 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 198.6 статті 198 та пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод та неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд»є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку. Окрім того, контрагент позивача здійснював поставку товарів без мети реального настання правових наслідків, а відтак, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.09.2012 не з'явилися. Письмових заяв чи клопотань про розгляд справи без участі представників сторін або письмових заяв про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 15.02.2012 по 21.02.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з АТЗТ «Темпо»та ТОВ «Київ Інвест-Буд» за серпень 2011 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198 та пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 121755, 33 грн. у серпні 2011 року.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між ТОВ «Чіпси Люкс»та ТОВ «Київ Інвест-Буд»є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента матеріалів, наданих службовою запискою ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 09.02.2012 № 425/7/26-31. Вказаною службовою запискою надано висновок спеціаліста від 07.02.2012 № 73, проведеного ГУМВС України в Київській області Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром. Так, за даними вказаного почеркознавчого дослідження підписи в графі «директор»в документах: договір № ВО 1104-0451 від 13.04.2011, додатку № 1 до договору № ВО 1104-0451 від 13.04.2011, акті приймання робіт від 25.08.2011 за договором № ВО 1104-0451 від 13.04.2011, податковій накладній № 9 від 25.08.2011, довідці про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року виконані не громадянкою ОСОБА_1 -директором ТОВ «Київ Інвест-Буд», а іншою особою.

З огляду на вказане, на думку перевіряючих, у результаті порушення контрагентом позивача приписів цивільного та господарського законодавства угоди, укладені з ним, мають протиправний характер та є нікчемними. Тому надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

За даними перевірки позивача встановлено, що ТОВ «Чіпси Люкс»за рахунок операцій із ТОВ «Київ Інвест-Буд» завищено податковий кредит у розмірі 121755, 33 грн. за серпень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.02.2012 № 384/23-1/36832644 (надалі -Акт перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач надав відповідачу заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення, а акт перевірки -без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 № 0000132304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 152194, 16 грн. (за основним платежем - 121755, 33 грн. та за штрафними санкціями -30438, 83 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України із відповідними скаргами, за наслідками розгляду яких скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що прийнято відповідні рішення про результати розгляду скарг.

В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказані рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд» укладено договір від 13.04.2011 № ВО 1104-0451 (а.с.11-15).

Відповідно до умов договору замовник -ТОВ «Чіпси Люкс», замовляє, а виконавець - ТОВ «Київ Інвест-Буд», виконує роботи на влаштування «перекладання трубопроводу скиду стічних вод»(пункт 1.1 договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451).

Згідно пункту 1.2 договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451, технічне завдання, перелік робіт та кошторис викладено в додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною (а.с.16-19).

Пунктом 1.3 договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451 передбачено, що роботи виконуються на території Старопетрівської сільської ради з матеріалів виконавця, з використання інструменту та пристосувань виконавця. Кількість матеріалів, необхідних для виконання робіт та безпосередні обсяги робіт визначаються фахівцями виконавця відповідно до технічного завдання замовника та переліку робіт, наведених у кошторисі (додаток № 1), на основі досвіду та загальноприйнятих стандартів якості. При цьому пункт 1.4 договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451 дозволяє виконавцю залучати до виконання робіт субпідрядників.

Загальна вартість робіт становить 1452773, 19 грн., та сплачується замовником поетапно з урахуванням змісту пункту 2.1 договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451.

Порядок приймання робіт оформлюється актом приймання робіт (пункт 4.1 договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451).

Поряд із цим, 30.08.2011 між позивачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд»укладено доповнення № 1 до додаткової угоди до договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451, якою, зокрема, внесено зміни до пункту 2.1 договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451, а саме загальну вартість робіт визначено у розмірі 1585008, 17 грн. з оплатою у чотири етапи. Водночас, вказаним доповненням внесено зміни до додатку № 1, що стосуються вартості та найменування робіт.

На виконання умов договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451, між позивачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд»25.08.2011 підписано акт приймання робіт № 2, за яким замовник прийняв у виконавця роботи по перекладанню трубопроводу скиду стічних вод -2-й етап, на загальну суму 730531, 98 грн. у тому числі ПДВ -121755, 33 грн.(а.с.24).

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві, зокрема, довідка форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також запроваджено їх обов'язкове застосування у будівництві.

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд»підписано передбачені законодавством документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема, довідку КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2011 року.

Поряд із цим, ТОВ «Київ Інвест-Буд»за договором виписало на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну від 25.08.2011 № 9 на загальну суму 730531, 98 грн. (в т.ч. ПДВ -121755, 33 грн.) (а.с.26), яка, у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована ТОВ «Київ Інвест-Буд»в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом наявним у матеріалах справи (а.с.27).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що загальна вартість виконаних ТОВ «Київ Інвест-Буд»підрядних робіт у серпні 2011 року становить -730531, 98 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.32).

За податковою накладною, отриманою від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих послуг за серпень 2011 року у розмірі 121755, 33 грн.

Як встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд»є нікчемними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Київ Інвест-Буд»недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд», судом досліджено дане питання та встановлено таке.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних облікових документів, актів виконаних робіт та податкової накладної, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані роботи.

Суд звертає увагу, що документи були використані податковим органом під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09.07.2012 (а.с.137), основним видом діяльності позивача за КВЕД є перероблення та консервування картоплі, місцезнаходження позивача є - вул. Польова, 17, с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Водночас, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2012 (а.с.139), одним із видів діяльності ТОВ «Київ Інвест-Буд» є, зокрема, будівництво будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Київ Інвест-Буд»здійснювались підрядні роботи по перекладанню трубопроводу скиду стічних вод саме за місцем розташування позивача.

Також матеріали справи містять, дозвіл № 532.10.32-45.25.1, наданий ТОВ «Київ Інвест-Буд» на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (а.с.37-38) та відповідну ліцензію серії АВ № 515607, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (а.с.39-41).

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення таких послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що спірну угоду було укладено із ТОВ «Київ Інвест-Буд» з метою виконання земляних робіт по прокладанню трубопроводу згідно проекту «Будівництво зовнішньої каналізаційної мережі відведення очищених стічних вод від очисних споруд ТОВ «Чіпси Люкс»с. Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області до Київського водосховища»по землях загального користування Старопетрівської сільської ради, дозвіл на проведення яких надано виконавчим комітетом Старопетрівської сільської ради від 30.06.2011 № 51 (а.с.36). Також, на підтвердження необхідності проведення вказаних робіт позивачем надано до матеріалів справи позитивний висновок комплексної державної експертизи від 10.06.2011 № 10-00010-11/П, протокол громадських слухань від 29.04.2011, експертний висновок територіального органу з питань державного нагляду у сфері пожежної безпеки від 10.02.2011 № 9/6/789, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.03.2011 № 05.03.02-07/22093 (а.с.123-136), щодо будівництва зовнішньої каналізаційної мережі відведення очищених стічних вод від очисних споруд ТОВ «Чіпси Люкс»с. Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області до Київського водосховища.

Представник позивача зазначив, що надані ТОВ «Київ Інвест-Буд»роботи були належним чином відображені у власному бухгалтерському та податковому обліку, на підтвердження чого надав до матеріалів справи відповідні документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є підрядні роботи по перекладанню трубопроводу скиду стічних вод саме за місцем розташування позивача, беручи до уваги вид діяльності контрагента позивача, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Київ Інвест-Буд» підтверджуються необхідними документами, договорами та документацією, а зазначені вище роботи було використано позивачем для забезпечення власної господарської діяльності.

Згідно наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2012 (а.с.139), ТОВ «Київ Інвест-Буд»є зареєстрованою юридичною особою. Отже, на дату виникнення господарських відносин із позивачем, вказане підприємство було і є наділено повною цивільною правоздатністю.

Відтак, у ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання і виконання правочинів контрагент позивача зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Київ Інвест-Буд» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Єдиною підставою, з якою відповідач пов'язує нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Київ Інвест-Буд» правочину є лише висновок почеркознавчої експертизи, наданий службовою запискою ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 09.02.2012 № 425/7/26-31, згідно якого підписи, в графі «директор»в документах: договір № ВО 1104-0451 від 13.04.2011, додатку № 1 до договору № ВО 1104-0451 від 13.04.2011, акті приймання робіт від 25.08.2011 за договором № ВО 1104-0451 від 13.04.2011, податковій накладній № 9 від 25.08.2011, довідці про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року виконані не громадянкою ОСОБА_1 -директором ТОВ «Київ Інвест-Буд», а іншою особою.

Проте, вказаний висновок не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження правомірності висновків відповідача, встановлених в акті перевірки з огляду на наступне.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом у якості свідка допитано директора ТОВ «Київ Інвест-Буд»- ОСОБА_1, з приводу спірних правовідносин.

За поясненнями свідка, наданими у ході судового розгляду справи, їй не відомо про наявність висновку почеркознавчої експертизи від 07.02.2012 № 73, проведеного Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Київській області. Свідок зазначила, що експерт, з приводу проведення почеркознавчої експертизи до неї не звертався, жодних документів, зокрема, оригіналів зразків свого підпису, нею експерту не надавалися, матеріали справи також містять письмову заяву директора ТОВ «Київ Інвест-Буд»з приводу вказаного (а.с.158).

Водночас свідок підтвердив, що особисто підписувала документи щодо спірного правочину та у подальшому контролювала хід виконання робіт. При цьому, ОСОБА_1 пояснила, що для виконання підрядних робіт ТОВ «Київ Інвест-Буд»залучався субпідрядник ТОВ «Сантехник ЛТД», що не суперечило умовам договору від 13.04.2011 № ВО 1104-0451. Відтак, висновки податкового органу щодо невідповідності підпису директора контрагента позивача спростовано свідком -директором ТОВ «Київ Інвест-Буд».

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача - ТОВ «Київ Інвест-Буд», оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Водночас, Акт перевірки позивача не містить жодних посилань на підстави, з яких відповідач вважає угоду, укладену підприємством, нікчемним правочином. Також відповідачем не перевірялися: наявність господарсько-правових стосунків у ТОВ «Київ Інвест-Буд»з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт, а висновки про нікчемність укладених правочинів зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод, укладених з позивачем такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Більш того, в акті перевірки позивача відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Київ Інвест-Буд»відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України вбачається висновок про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також реальне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

У судовому засіданні було встановлено, що на виконання зазначених вище правочинів ТОВ «Київ Інвест-Буд»були виконані підрядні роботи, що підтверджують податкові накладні, а також первинні документи бухгалтерського обліку, що були досліджені в судовому засіданні, та досліджені перевіряючими під час проведення перевірки. Такі обставини не заперечувались відповідачем як під час проведення перевірки, так і в судовому засіданні. Таким чином, зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму по операціям із ТОВ «Київ Інвест-Буд».

Окремо суд зауважує, що у розумінні Податкового кодексу України, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності інших осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 № 0000132304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 152194, 16 грн. (за основним платежем -121755, 33 грн. та за штрафними санкціями -30438, 83 грн.), прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

При розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди. Факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивачем сформовано податковий кредит, податковим органом не заперечувався; доказів того, що контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку -суду не надано.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 14.03.2012 № 0000132304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 152194, 16 грн. (за основним платежем - 121755, 33 грн. та за штрафними санкціями - 30438, 83 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс» судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення від 12.06.2012 № 6431 у розмірі 1522 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

постанова виготовлена у повному обсязі та підписана 11.09.2012 року