Постанова № 25927205, 21.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2012 року 12:59 № 2а-9645/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будсім"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС проскасування податкових повідомлень-рішень № 00026422-8 та 0000581705за участю представників сторін: від позивача -Руднєвої О.М., Гордієнко I.С.,від відповідача -Приходька О.С., Іващенко О.С., Борисова I.I.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсім" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2012 p. №№ 00026422-8, 0000581705.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до договору поставки № 29/07/09 від 01.05.2009 р., укладеного між позивачем та ПФ "Валькірія", позивач як покупець передав, а контрагент як продавець, прийняв в якості розрахунків вексель AA 1211466, емітент ТОВ "Будсім", номінал 492168,67 грн. Акт прийому-передачі векселя від 01.03.2010 р.

Станом на момент проведення перевірки вище зазначений вексель, згідно наданих документів не є погашений, ПФ "Валькірія" не пред'являло вище зазначений вексель до оплати.

В той же час, перевіркою встановлено, що ПФ "Валькірія" стан платника -визнано банкрутом. Згідно інформації, що отримана під час перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, 05.12.2011 p. господарським судом Харківської області винесено постанову по справі № 5023/9812/11 про визнання ПФ "Валькірія" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перевіркою також встановлено, що відповідно до договорів комісії № 14/07/09 від 01.04.2009 р., № 308/07/09 від 01.04.2009 р., укладених між позивачем та ПФ "Апія", позивач як комісіонер передав, а контрагент як комітент, прийняв в якості розрахунків по договорам комісії вексель AA 2063153, емітент ТОВ "Будсім", номінал 3819576,99 грн. Акт прийому-передачі векселя від 31.12.2010 p.

Станом на момент проведення перевірки вище зазначений вексель, згідно наданих документів не є погашений, ПФ "Апія" не пред'являло вище зазначений вексель до оплати.

В той же час, перевіркою встановлено, що ПФ "Апія" стан платника -визнано банкрутом. Згідно інформації, що отримана під час перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, 25.10.2011 p. господарським судом Харківської області винесено постанову по справі № 5023/8300/11 про визнання ПФ "Апія" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначене дало відповідачу підстави вважати, що у зв'язку з прийняттям рішення про ліквідацію контрагентів позивача - ПФ "Апія", ПФ "Валькірія", господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він був, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями припиняється.

Отже, сума заборгованості за векселями в розмірі -4311746,00 грн., отримувачів яких визнано банкрутом, в обліку позивача має бути відображена у складі валових доходів у 4-му кв. 2011 року як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації ПФ "Апія", ПФ "Валькірія".

Крім того, перевіркою було встановлено, що позивачем в перевіряємому періоді були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, а саме:

з ІП "Калісто" від 11.01.2010 р. № Б-2/10, за яким контрагент як продавець, передав позивачу як покупцю вексель AA 1851680 від 30.11.2009 р. (дата погашення 30.11.2010 р.), емітент ТОВ "Вентгехсервіс" на суму 6000000,00 грн. В якості розрахунків по зазначеному договору позивач емітував та передав ІП "Калісто", згідно акту прийому-передачі від 30.09.2010 р. вексель АА1211468 від 30.09.2010 р., емітент ТОВ "Будсім" на суму 6000000,00 грн.

з ПФ "Орнатус" від 02.06.2010 р. № Б-18/10, за яким контрагент як продавець, передав через ТОВ "Брокерська компанія "Сток Маркетс Компані" позивачу як покупцю наступні векселі: AA 1851680 від 30.11.2009 р., емітент ТОВ "Вентгехсервіс" на суму 6000000,00 грн., договірна ціна -2000000,00 грн.; AA 1851708 від 08.12.2009 р. емітент ПФ "Кібела" на суму 6000000,00 грн., договірна ціна -2000000,00 грн.; АА 1851727 від 30.12.2009 р., емітент ІП "Калісто" на суму 5000000,00 грн., договірна ціна -1000000,00 грн.; АА 1851730 від 30.12.2009 р., емітент ІП "Калісто" на суму 5000000,00 грн., договірна ціна -1000000,00 грн.; АА 1851761 від 30.12.2009 р., емітент ТОВ "Карпос" на суму 4000000,00 грн., договірна ціна -1000000,00 грн. В якості розрахунків по зазначеному договору позивач емітував та передав ПФ "Орнатус", згідно акту прийому-передачі від 31.12.2010 р. вексель АА 2062594 від 31.12.2010 р., емітент ТОВ "Будсім" на суму 7000000,00 грн.

з ТОВ фірма "Пранк" від 04.08.2010 р. № Б-56/10, за яким контрагент як продавець, передав через ТОВ "Брокерська компанія "Сток Маркетс Компані" позивачу як покупцю наступні векселі: AA 1211461 від 01.03.2010 р., емітент ТОВ "Харків Надра" на суму 7070188,42 грн., договірна ціна 2201000,00 грн.; АА 1851755 від 30.12.2009 р., емітент ТОВ " Фрма " ТААГІТ" на суму 5000000,00 грн., договірна ціна -1000000,0 грн. В якості розрахунків по зазначеному договору позивач емітував та передав ТОВ фірма "Пранк" згідно акту прийому-передачі від 31.12.2010 р. вексель АА 2062596 від 31.12.2010 р., емітент ТОВ "Будсім" на суму 33201000,00 грн.

Відповідач вважає, що позивач неправомірно здійснив розрахунок за придбані вищезазначені векселі шляхом емітування власних векселів, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 15966335,00 грн. та, відповідно, заниження прибутку від операцій з векселями на загальну суму 15966335,00 грн.

В результаті перевірки підсумків утримання податку на доходи фізичних осіб та своєчасності перерахування податку до бюджету встановлено, що за фактом виплачених доходів фізичним особам у травні - грудні 2009 p., січні, лютому, червні -грудні 2010 р. та січні -березні 2011 p. несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 2490,46 грн.

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2012 р. №3568/22-08/34757314, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.159.5.2 п.159.5 ст.159 Податкового Кодексу України, пп.7.6.1. п.7.6 ст.7, пп.7.6.3, пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток 4983286,00грн., в тому числі: 2010 р. в сумі 3991584,00 грн., а саме: І кв.2010 р. в сумі 1441334,00 грн.,ІІ кв. 2010 р. в сумі 1750000,00 грн., ІІІ кв.2010 р. в сумі 800250,00 грн.; 2011 p. в сумі 991702,00 грн., а саме: 4 кв. 2011 р. в сумі 991702,00 грн.; згідно п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено відсутність поставок товарів в т.ч.: по операціях з продажу товарів, (робіт, послуг) між ТОВ "Будсім" та контрагентами -покупцями на загальну суму 2809054,00 грн., в тому числі: в листопаді 2009 р. на загальну суму 601972,00 грн., в грудні 2009 р. на загальну суму 901666,00 грн., в січні 2010 р. на загальну суму 414144,00 грн., в лютому 2010р. на загальну суму 372978,00 грн., в серпні 2010 р. на загальну суму 515892,00 грн., в вересні 2010 р. на загальну суму 2402,00 грн.; по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ "Будсім" та контрагентом-постачальником ТОВ "Донтрансторг" на загальну суму 2806821,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2009 р. в сумі 601972,00 грн., грудень 2009p. в сумі 901666,00 грн., січень 2010 р. в сумі 414133,00 грн., лютий 2010 р. в сумі 370773,00 грн., серпень 2010 р. в сумі 515892,00 грн., вересень 2010 р. в сумі 2385,00грн.; пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.168.1.2., пп.168.1.5. п.168.1. ст.168, пп. "а" п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України внаслідок чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок у травні -грудні 2009 p., січні, лютому, червні -грудні 2010 р. та січні -березні 2011 р.

На підставі акта перевірки від 25.05.2012 р. №3568/22-08/34757314, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 12.06.2012 p. № 00026422-8, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4983286,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 997896,00 грн.; від 12.06.2012 p. № 0000581705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної в розмірі 0,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 249,05 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Пунктом 1.2.Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 16.12.02 р. № 508 визначено, що вексель простий -це вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З матеріалів справи встановлено, що прості векселі AA 1211466 та AA 2063153, які були передані позивачем (векселедавцем) в якості розрахунків за договорами з контрагентами ПФ "Апія", ПФ "Валькірія" (векселедержателі), мають строк дії (строк пред'явлення до погашення), відповідно, до 01.03.2015 р. та 31.12.2015 р., тобто до настання зазначеного строку вони перебувають у вільному обігу та можуть передаватися векселедержателями третім особам за допомогою передавального напису -індосаменту. Отже, ліквідація векселедержателів не впливає на існування вексельних зобов'язань позивача як векселедавця, позаяк вексель, як актив, не втрачає своєї юридичної сили та може і надалі використовуватися в обігу іншими належними та дієздатними векселедержателями. Таким чином, вексельні зобов'язання для позивача продовжують бути дійсними незалежно від стану окремих учасників вексельного обігу.

Враховуючи зазначене, суд вважає помилковими висновки відповідача, що сума заборгованості за зазначеними векселями в розмірі - 4311746,00 грн., отримувачів яких визнано банкрутом, в обліку позивача має бути відображена у складі валових доходів у 4-му кв. 2011 року як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації ПФ "Апія", ПФ "Валькірія".

Згідно пп.7.6.1. п.7.6. п. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або

деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно пп.7.6.2 п.7.6. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Відповідно до пп.7.6.3., пп.7.6.4. п.7.6. п. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно п.1.6. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

Таким чином, розрахунок за товар (придбані векселі) векселями власної емісії не суперечить положенням зазначених законів.

Крім того, позивач наголошує на тому, що вартість виданих (емітованих) ним векселів у якості розрахунку за отримані матеріальні цінності, взагалі не приймала участі у формуванні податкового обліку для визначення фінансового результату від операцій з цінними паперами, що підтверджується обліковими регістрами підприємства з руху векселів, які були надані відповідачу до перевірки. Жодних доводів, які б заперечували чи спростовували такі твердження позивача відповідачем суду не надано.

Отже, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 15966335,00 грн. та, відповідно, заниження прибутку від операцій з векселями на загальну суму 15966335,00 грн.

Відповідно до п.п.8.1.1., пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Згідно п.7.1. зазначеного Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені

законом для місячного податкового періоду.

Згідно пп. а п.19.1. ст.19 зазначеного закону, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Аналогічні положення закріплені в ст.168, 176 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач стверджує, що за перевіряємий період ним було сплачено податок з доходів фізичних осіб, на підтвердження чого відповідачу були надані до перевірки копії платіжних доручень. Жодних доводів, які б заперечували чи спростовували такі твердження позивача відповідачем суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що акт перевірки від 25.05.2012 р. №3568/22-08/34757314, не містить фактичних посилань на суми податку, які на думку відповідача сплачені з затримкою, а також на періоди затримки по їх сплаті, що виключає можливість зрозуміти підстави та порядок нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2012 p. № 0000581705.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 12.06.2012 p. № 00026422-8.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 12.06.2012 p. № 0000581705.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук