Постанова № 25927150, 07.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року Справа № 0870/4184/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А. В.

при секретарі Глінському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Торговий дім Альпіна»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000032200 від 06.04.2012, оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм діючого законодавства.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищевказаної норми, фіксування судового процесу не відбувалось

В своєму позові позивач зазначив, що співробітниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «КТР» ТОВ «Фірма «Ліго», ПП «Старкад-Пром», ТОВ «Тефія-СК» та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.03.2012 №83/2200/32765365, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000032200 від 06.04.2012, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість всього на суму 488 160,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 2,00 грн.

Так зобов'язання по оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню виникли внаслідок того, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які свідчать про фактичне перевезення товару придбаного у ТОВ «Фірма «Ліго» та ПП «Старкад-Пром» та на підставі ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України правочини ТОВ «Торговий дім Альпіна» з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Фірма «Ліго» та ПП «Старкад-Пром» у травні та червні 2011 року є недійсними та нікчемними, укладені без наміру настання правових наслідків, направлені на отримання податкової вигоди та заволодіння державним майном.

Представник позивача вважає, що відповідачем хибно зроблені вказані висновки, оскільки всі господарські відносини із вказаним контрагентом підтверджуються первинними документами бухгалтерської звітності.

На підставі вищевикладеного позивача вважає, що вищевказане податкове повідомлення - рішення винесено з порушенням норм діючого законодавства та просить суд його скасувати.

Відповідача в не погодився із вказаним позовом та в своїх запереченнях зазначив, що співробітниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «КТР» ТОВ «Фірма «Ліго», ПП «Старкад-Пром», ТОВ «Тефія-СК» та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.03.2012 №83/2200/32765365, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ у травні та червні 2011 року на загальну суму 488 160,00 грн.

Так на підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення №0000032200 від 06.04.2012, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість всього на суму 488 160,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 2,00 грн.

В ході перевірки встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту, сум за результатами господарської діяльності з ТОВ «Фірма «Ліго» та ПП «Старкад-Пром». У вказаних контрагентів, позивач придбавав нафтопродукти, але до перевірки не надав товарно - транспортних накладних на перевезення придбаних ТМЦ, що в свою чергу підтверджує є недійсність та нікчемність укладених правочинів.

Так податковим органом зроблено висновки про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту у травні та червні 2011 року сум з придбання у зазначених контрагентів товару у розмірі 488 160,00 грн.

На підставі вищевикладеного відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «КТР» ТОВ «Фірма «Ліго», ПП «Старкад-Пром», ТОВ «Тефія-СК» та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.03.2012 №83/2200/32765365.

Так вищевказаним актом встановлено порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, що призвело до завищення складу податкового кредиту ПДВ у травні та червні 2011 року на загальну суму 488 160,00 грн.

На підставі вищевказаного акуту перевірки, податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

При з'ясуванні обставин справи судом встановлено, що 25.03.2011 між позивачем та ТОВ «Фірма «Ліго» укладено договір поставки. На виконання договору позивач у травні придбав у останнього нафтопродукти (дизельне паливо) всього на загальну суму 2 606 170 грн.

Також між ТОВ «Торговий дім Альпіна» (покупець) та ПП «Старкад-Пром» (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 010414 від 30.03.2011. На виконання договору позивач у червні придбав у останнього нафтопродукти (дизельне паливо) всього на загальну суму 322 785 грн.

На вказаний товар були виписані податкові та видаткові накладні.

Розрахунок за проданий товар відбувався у безготівковій формі, що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами. В подальшому придбаний товар позивач реалізував своїм покупцям.

Вищевказані обставини та наявність всіх документів бухгалтерської звітності, які б підтверджували реальне придбання товару наявні у позивача підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Крім того наявність документів бухгалтерської звітності також підтверджується фактами викладеними в акті перевірки.

Так суд вважає, що відповідачем не правомірно зроблені вищевказані висновку виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної. Крім того, Податковим кодексом України встановлено перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому ТОВ «Торговий дім Альпіна» цілком правомірно включило суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належним доказом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо контрагентів позивача, суд зазначає, що вищевказані контрагенти позивача зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ. Жодні відомості про анулювання свідоцтва цих платників податків на додану вартість чи його ліквідацію на момент здійснення операцій з позивачем податковим органом не надано.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача в якості обґрунтування висновків акту №83/2200/32765365 від 30 березня 2012 року та визначення суми податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість було надано копії актів (довідок) перевірок ТОВ «Фірма «Ліго» та ПП «Старкад-Пром».

Суд не приймає дані документи до уваги, оскільки їх висновки не стосуються предмету поданого позову з наступних причин:

ТОВ «Фірма «Ліго» (акт перевірки №3036/23-3/19305995 від 28 липня 2011 року) – перевірку контрагента ТОВ «Торговий дім Альпіна» проведено за квітень 2011 року. Визначення» суми податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість згідно акту перевірки №83/2200/32765365 від 30 березня 2012 року ТОВ «Торговий дім Альпіна» відбулося за травень 2011 року (стор. 30 Акту).

ПП «Старкад-Пром» (визначення суми податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість згідно акту перевірки №83/2200/32765365 від 30 березня 2012 року ТОВ «Торговий дім Альпіна» відбулося за червень 2011 року (стор. 30 Акту):

- Довідка №162/15-2/36945503 від 17 червня 2011 року - перевірку контрагента ТОВ «Торговий дім Альпіна» проведено за квітень 2011 року. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, довідка за наслідками перевірки складається у разі відсутності порушень.

Довідка №197/15-2/36945503 від 15 липня 2011 року - перевірку контрагента ТОВ «Торговий дім Альпіна» проведено за травень 2011 року. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, довідка за наслідками перевірки складається у разі відсутності порушень.

Акт зустрічної звірки №29/15-2/36945503 від 20 вересня 2011 року за червень 2011 року.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, актом оформлюються результати перевірки. Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27 грудня 2010 року, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка. Таким чином, складання акту про результати зустрічної звірки діючим законодавством взагалі не передбачено, а отже є протиправним та не може бути підставою для донарахування податкового зобов’язання.

Крім того, в акті перевірки №83/2200/32765365 від 30 березня 2012 року, службові особи ДПІ роблять посилання на акт зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Ліго» за травень 2011 року №3036/23-3/19305995 від 28 липня 2011 року.

Як зазначалося вище, зустрічні звірки не є перевірками, а складання акту про результати зустрічної звірки діючим законодавством взагалі не передбачено, а отже є протиправним та не може бути підставою для донарахування податкового зобов’язання.

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що у відповідача в запереченнях на позов та додаткових поясненнях на порушення ТОВ «Торговий дім Альпіна» положень Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти на нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» в зв’язку із відсутністю товарно-транспортних накладних є також безпідставним з наступних причин:

Відповідно до п. 3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22 грудня 2010 року та зареєстрованого в міністерстві юстиції України за №34/18772 від 12 січня 2011 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

Відповідно до п. 4 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків.

Таким чином, всі порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, які виявлені під час перевірки повинні бути зафіксовані в акті перевірки із посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, оскільки акт перевірки є єдиним документом, передбаченим діючим законодавством, де такі порушення фіксуються.

В акті перевірки №83/2200/32765365 від 30 березня 2012 року не зафіксовано жодного порушення з боку ТОВ «Торговий дім Альпіна» положень Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти на нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» із посиланням на конкретні пункти і статті законодавчого акту в зв’язку із відсутністю товарно-транспортних накладних. В даному акті лише зазначено, що вони не надані до перевірки.

Таким чином, посилання відповідача в запереченнях на позов та додаткових поясненнях на порушення ТОВ «Торговий дім Альпіна» положень Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти на нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» є безпідставним, оскільки такі порушення не зафіксовано в акті перевірки №83/2200/32765365 від 30 березня 2012 року

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що у відповідача відсутні товарно-транспортні накладні, оскільки статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 7.5.6 ст. 7 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти на нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Таким чином, з чотирьох примірників ТТН тільки перший та четвертий примірник є первинними документами та служать для здійснення обліку на підприємствах (вантажовідправника та перевізника відповідно).

Третій примірник, який залишається у вантажоодержувача, є лише супровідним документом вантажу в дорозі та не впливає на здійснення бухгалтерського та податкового обліку.

Зберігання документів на підставі яких не здійснюється ведення бухгалтерського та податкового обліку діючим законодавством не передбачено.

Взагалі посилання відповідача на п. 7.5 ст. 7 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти на нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» є безпідставним, оскільки він визначає порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом, а ТОВ «Торговий дім Альпіна» здійснювало приймання нафтопродуктів.

Приймання нафтопродуктів на складі (на відміну від АЗС – п. 10.2) без ТТН Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти на нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» не заборонено.

Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Отже з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарна - транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів та визнання їх такими, що укладені без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності в контрагента позивача на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобовязання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень п. 36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку ТОВ «Торговий дім Альпіна», яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язане нести відповідальність за дії інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0000032200 від 06.04.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, Податковим Кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000032200 від 06.04.2012 винесене Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

С тягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» суму судового збору у розмірі 2 146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака