Постанова № 25927141, 31.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2012 року № 2а-8860/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справ

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний магазин "Інтер атлетика"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС провизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення № 0003572230На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний магазин "Інтер атлетика" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 р. № 0003572230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.08.2012 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ОСОБА_1 за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року та липень 2011 року, та з ТОВ "Інтехгруп" за серпень 2011 року, вересень 2011 року та січень 2012 року.

Взаємовідносини позивача з ОСОБА_1 ґрунтувалися на договорі поставки № 1 від 01.01.2011 р., згідно умов якого ОСОБА_1 як постачальник зобов'язується здійснити поставку і передачу у власність позивача як покупця товар, a останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару, в порядку та на умовах, визначених даним договором. Покупець самостійно забезпечує транспортування товару з місця складування постачальника.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ОСОБА_1 були видані позивачу наступні первинні документи:

видаткові накладні №БА-0000023 від 01.04.2011 р., №БА-0000030 від 15.04.2011 р., №БА-0000029 від 11.04.2011 р., №БА-0000028 від 11.04.2011 р., №БА-0000027 від 08.04.2011 р., №БА-0000026 від 07.04.2011 р., №БА-0000025 від 05.04.2011р., №БА-0000024 від 01.04.2011 p., №БА-0000022 від 01.04.2011 р., №БА-0000033 від 22.04.2011 р., №БА-0000032 від 20.04.2011 р., №БА-0000035 від 26.04.2011 р., №БА-0000034 від 29.04.2011 р., №БА-0000031 від 18.04.2011 р., №БА-0000075 від 30.05.2011 р., №БА-0000093 від 30.05.2011 р., №БА-0000073 від 26.05.2011 р., №БА-0000074 від 03.05.2011р., №БА-0000072 від 12.05.2011 р., №БА-0000075 від 30.05.2011 р., №БА-0000101 від 15.06.2011 р., №БА-0000103 від 24.06.2011 р., №БА-0000095 від 01.06.2011 р., №БА-0000102 від 20.06.2011 р., №БА-0000100 від 09.06.2011 р., №БА-0000099 від 08.06.2011 р., №БА-0000098 від 07.06.2011 р., №БА-0000097 від 05.06.2011 р., №БА-0000118 від 30.06.2011р., №БА-0000117 від 30.06.2011 р., №БА-0000116 від 30.06.2011 р., №БА-0000115 від 30.06.2011 р., №БА-0000107 від 30.06.2011 р., №БА-0000104 від 30.06.2011 р., №БА-0000106 від 30.06.2011 р., №БА-0000105 від 30.06.2011 р., №БА-0000114 від 30.06.2011 р., №БА-0000113 від 30.06.2011 р., №БА-0000096 від 01.06.2011 р., №БА-0000098 від 07.06.2011р., №БА-0000165 від 08.07.2011 р., №БА-0000166 від 14.07.2011 р., №БА-0000163 від 05.07.2011 р., №БА-0000164 від 08.07.2011 р., №БА-0000162 від 01.07.2011 р., №БА-0000161 від 01.07.2011 р.;

податкові накладні: № 400017 від 15.04.2011 р. на загальну суму 62231,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 10371,83 грн.; № 400009 від 07.04.2011 р. на загальну суму 7426,18 грн., в т.ч. сума ПДВ 1237,70 грн.; № 400005 від 05.04.2011 р. на загальну суму 99498,54 грн., в т.ч. сума ПДВ 16583,09 грн.; № 400003 від 01.04.2011 р. на загальну суму 89599,20 грн., в т.ч. сума ПДВ 14933,20 грн.; № 400002 від 01.04.2011 р. на загальну суму 64011,43 грн.., в т.ч. сума ПДВ 10668,57 грн.; № 400001 від 01.04.2011 р. на загальну суму 60152,69 грн., в т.ч. сума ПДВ 10025,45 грн.; № 400046 від 29.04.2011 р. на загальну суму 5321,32 грн., в т.ч. сума ПДВ 886,89 грн.; № 400041 від 26.04.2011 р. на загальну суму 109856,93 грн., в т.ч. сума ПДВ 18309,49 грн.; № 400020 від 18.04.2011 p. на загальну суму 42548,47 грн., в т.ч. сума ПДВ 7091,41 грн.; № 400039 від 22.04.2011 p. на загальну суму 11453,56 грн., в т.ч. сума ПДВ 1908,93 грн.; № 400034 від 20.04.2011 p. на загальну суму 3929,57 грн., в т.ч. сума ПДВ 654,93 грн.; № 400015 від 11.04.2011 р. на загальну суму 43025,58 грн., в т.ч. сума ПДВ 7170,93 грн.; № 400014 від 1104 2011 р. на загальну суму 1050,60 грн., в т.ч. сума ПДВ 175,10 грн., № 400012 від 08.04.2011 р. на загальну суму 27930,80 грн., в т.ч. сума ПДВ 4655,13 грн.; № 500001 від 03.05.2011 p. на загальну суму 100386,66 грн., в т.ч. сума ПДВ 16731,11 грн.; №500006 від 12.05.2011 р. на загальну суму 215098,80 грн., в т.ч. сума ПДВ 35849,80 грн.; №500019 від 26.05.2011 p. на загальну суму 313431,60 грн., в т.ч. сума ПДВ 52238,60 грн.; №500021 від 30.05.2011р. на загальну суму 101520,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 16920,00 грн.; №500024 від 30.05.2011p. на загальну суму 264321,65 грн., в т.ч. сума ПДВ 44053,61 грн.; №600021 від 15.06.2011р. на загальну суму 38207,40 грн., в т.ч. сума ПДВ 6367,90 грн.; №600018 від 09.06.2011 p. на загальну суму 20947,80 грн., в т.ч. сума ПДВ 3491,30 грн.; №600012 від 07.06.2011p. на загальну суму 114521,69 грн., в т.ч. сума ПДВ 19086,95 грн.; №600010 від 05.06.2011p. на загальну суму 137880,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 22980,00 грн.; №600044 від 30.06.2011р. на загальну суму 97669,20 грн., в т.ч. сума ПДВ 16278,20 грн.; №600053 від 30.06.2011p. на загальну суму 626189,66 грн., в т.ч. сума ПДВ 104364,94 грн.; №600043 від 30.06.2011p. на заїзну суму 226688,58 гри., в т.ч. сума ПДВ 37781,43 грн.; №600042 від 30.06.2011p. на загальну суму 44004,86 грн., в т.ч. сума ПДВ 7334,14 грн.; №600041 від 30.06.2011р. на загальну суму 382740,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 63790,00 грн.; №600040 від 30.06.2011p. на загальну суму 1771178,54 грн., в т.ч. сума ПДВ 29529,76 грн.; №600002 від 01.06.2011p. на загальну суму 175191,26 грн., в т.ч. сума ПДВ 29198,54 грн.; №600016 від 08.06.2011р, на загальну суму 73680,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 12280,00 грн.; №600039 від 30.06.2011р. на загальну суму 22578,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 3763,00 грн.; №600034 від 24.06.2011р. на загальну суму 255705,90 грн., , в т.ч. сума ПДВ 42617,65 грн.; №600003 від 01.06.2011 р. на загальну суму 165560,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 27593,33 грн.; №600049 від 30.06.2011p. на загальну суму 94045,56 грн., в т.ч. сума ПДВ 15674,26 грн.; №600045 від 30.06.2011p. на загальну суму 19860,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 3310,00 грн.; №600048 від 30.06.2011 р. на загальну суму 10800,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 1800,00 грн.; №600047 від 30.06.2011p. на загальну суму 153000,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 25500,00 грн.; №600046 від 30.06.2011р. на зальну суму 158400,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 26400,00 грн.; №600028 від 20.06.2011 р. на загальну суму 13740,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 2290,00 грн.; №600021 від 15.06.2011p на загальну суму 38207,40 грн., в т.ч. сума ПДВ 6367,90 грн.; №700001 від 01.07.2011 р. на загальну суму 244160,40 грн., в т.ч. сума ПДВ 40693,40 грн.; №700002 від 01.07.2011p. на загальну суму 494064,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 82344,00 грн.; №700017 від 14.07.2011р. на загальну суму 84024,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 14004,00 грн.; №700010 від 08.07.2011р. на загальну суму 227522,46 грн., в т.ч. сума ПДВ 37920,41 грн.; №700008 від 06.07.2011р. на загальну суму 575916,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 95986,00 грн.; №700006 від 05.07.2011p. на загальну суму 486540,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 81090,00 грн. На думку позивача, зазначені документи, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар.

В той же час, на підставі акту від 25.04.2012 р. № 279/17-20/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яким зафіксовано, що правочини між ТОВ "ЗАХІД-УА" та ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто є нікчемними, відповідачем було встановлено, що позивач реалізовував товар ОСОБА_1, який придбавався ним у ТОВ "ЗАХІД-УА".

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі операції ФОП ОСОБА_1 з купівлі у ТОВ "ЗАХІД-УА" та продажу позивачу, не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже вбачаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Крім того, видані ОСОБА_1 позивачу первинні документи (видаткові та податкові накладні) не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки такі документи це мають статусу юридично значимих.

За результатами перевірки складено акт від 01.06.2012 р. № 507/22-30/31569721, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 501431,00 грн. за червень 2011 року з ОСОБА_1. Порушень податкового законодавства по податку на додану вартість з контрагентами -ОСОБА_1 за квітень 2011 року, травень 2011 року та липень 2011 року, з ТОВ "Інтехгруп" за серпень 2011 року, вересень 2011 року та січень 2012 року -перевіркою не встановлено.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 01.06.2012 р. № 507/22-30/31569721, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення -без задоволення.

На підставі акта перевірки від 01.06.2012 р. № 507/22-30/31569721, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.06.2012 р. № 0003572230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 501 431,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ФОП ОСОБА_1, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються. На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платники ПДВ.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом видатковими та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний магазин "Інтер атлетика" задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2012 р. № 0003572230.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний магазин "Інтер атлетика" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук