Постанова № 25926404, 31.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/4124/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072340 від 09.02.2012, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072340 від 09.02.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09 лютого 2012 року ТОВ ВТП «Укртехснаб» було ознайомлено з актом перевірки Краснодонської ОДПІ № 139/23-24205497 та позивачу вручено податкове повідомлення - рішення від 09.02.2012 № 0000072340 про нарахування грошового зобов'язання на суму 6417,00 грн.

Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, встановлені без дослідження в повному обсязі первинної документації, а прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072340 від 09.02.2012 Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області.

Ухвалою суду від 01 серпня 2012 року замінено найменування відповідача з Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області на Краснодонську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» перебуває на податковому обліку в Краснодонській об'єднаній державній податковій інспекції в Луганській області та є платником податків.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ВТП «Укртехснаб» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року з ТОВ «Компанія Квік Дан» код за ЄДРПОУ 37288477 (а.с. 79-85).

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 6416 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 09 лютого 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000072340, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 6416,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн. (а.с. 20).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, здійснених між ТОВ ВТП «УКртехснаб» та ТОВ «Квік Дан» у квітні 2011 року, що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрати втрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Краснодонської ОДПІ Луганської області податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) (а.с. 113-116).

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем були здійснені господарські операції з ТОВ «Компанія Квік Дан» у квітні 2011 року та сформовано за відповідні періоди податковий кредит.

Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за квітень 2011 рку по контрагенту ТОВ «Компанія Квік Дан».

Так, 15 квітня 2011 року між ТОВ ВТП «Укртехснаб» (Покупець) та ТОВ «Компанія Квік Дан» (Продавець) було укладено договор купівлі-продажу № КД-9 (а.с. 7)

Предметом договору є продаж товару (обладнання та матеріали) в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків та накладних.

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем було отримано від ТОВ «Компанія Квік Дан» податкові та видаткові накладані, рахунки-фактури (а.с. 8-10).

Як вбачається із пояснень представника позивача, товар поставлявся власними силами продавця. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано витяг із журналу, реєстр довіреностей, виданих ТОВ ВТП «Укртехснаб», де є запис про видачу довіреності Шевченко С.В. на отримання товару від ТОВ «Компанія Квік Дан».

Повна сплата позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного обладнання від ТОВ «Компанія Квік Дан» підтверджена платіжним дорученням №745 від 18 квітня 2011 року (а.с.117)

Також представником позивача було підтверджено факт подальшого використання придбаного товару від ТОВ «Компанія Квік Дан». На підтвердження зазначених обставин суду було надано: податкову накладу №1 від 22.04.2011, видану позивачем ТОВ «Краснодонське Енергоуправління» (а.с.116); виписку банку за 22.04.2011 про перерахунок позивачем грошових коштів ТОВ «Краснодонське Енергоуправління» за отриманий товар (а.с.118); довіреність, видану Петрища О.І. на отримання від ТОВ «Укртехснаб» товару (а.с.119).

Вказані бухгалтерські документи свідчать про отримання ТОВ «Краснодонське Енергоуправління» від ТОВ ВТП «Укртехснаб» товару в кількості та за характеристиками, вказаними в первинних документах які підтверджують здійснення господарських оперцій між позивачем та ТОВ «Компанія Квік Дан» на поставку товару.

Таким чином, під час розгляду справи позивачем було підтверджено первинними бухгалтерськими документами отримання обладнання від ТОВ «Компанія Квік Дан».

Також судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій між ТОВ ВТП «Укртехснаб» та ТОВ «Компанія Квік Дан» у квітні 2011 року, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податків, що підтверджується уставними документами підприємства та відповідними свідоцтвами.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Квік Дан», останній був зареєстрований платником податків з податку на додану вартість, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з вказаним контрагентом.

За таких підстав, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами та іншими доказами по справі підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між ТОВ ВТП «Укртехснаб» та ТОВ «Компанія Квік Дан» у квітні 2011 року і як наслідок правомірність формування податкового кредиту у сумі 6416,00 грн.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Щодо посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Компанія Квік Дан», факт відсутності його за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для здійснення господарський операцій, суд до уваги не бере, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про недостовірність формування податкового кредиту позивачем. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договорні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Квік Дан».

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ ВТП «Укртехснаб» та ТОВ «Компанія Квік Дан», суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідачем таких доказів суду надано не було.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072340 від 09.02.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072340 від 09.02.2012 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 09.02.2012 № 0000072340 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 6416 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

Стягнути судові витрати на користь позивача з Державного бюджету України у сумі 33,00 грн. (тридцять три гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 вересня 2012 року.

СуддяН.В. Кравцова