Ухвала суду № 25914982, 06.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р. Справа № 35817/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сапіги В.П.

суддів Левицької Н.Г., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Концерн Галнафтогаз» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2009 року № 0000402200/28906 в частині стягнення пені в розмірі 510331,45 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору, укладеного з іноземним контрагентом (Уісіогіа Мападетепі ІЛЮ), товариством було придбано нафтову продукцію, при цьому здійснено передоплату (авансовий платіж) 15.09.2008 року в сумі 2517395,5 доларів США. Фактично оплачений товар надійшов на митну територію України 14.03.2009 року і з 15.03.2010 року перебував під митним контролем. Позивач вважає, що не порушив вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР щодо граничного терміну імпорту товару (180 календарних днів з дня оплати), оскільки в даному випадку такий термін починає обраховуватись з наступного дня, тобто з 16.09.2008 року, а спливає 16.03.2009 року. На думку позивача, неправомірним є висновок податкового органу про те, що саме дата 15.03.2009 року є першим днем прострочення поставки і днем, з якого повинна нараховуватись пеня, оскільки неправильно визначено момент здійснення імпортної операції та обраховано строки, що призвело до безпідставного застосування фінансової санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року позов задоволено, з тих підстав, що моментом поставки на митну територію України товарів є момент перетину товаром митного кордону, а не дата оформлення ВМД.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач - ДПІ у Личаківському районі м. Львова, подавши на неї апеляційну скаргу.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що придбаний позивачем товар в іноземного контрагента надійшов в Україну з порушенням граничного 180-денного терміну його поставки, оскільки граничний термін поставки термін закінчився ще 14.03.2009 року. Податковий орган стверджує, що дата фактичного завершення митного оформлення - 15.03.2009 року, яка зазначена у відповідних вантажно-митних деклараціях та інших супроводжуючих документах. Внаслідок цього позивач порушив вимоги ст. 2 та 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР.

Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних мотивів.

В справі встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку ПАТ «Концерн Галнафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства та 01.12.2009 року складено акт № 473/232/31729918.

Відповідач вважає, що товар, зазначений у ВМД № 206 від 18.03.2009 року на суму 535225,46 дол. США та № 256 від 07.04.2009 року на суму 1033824,75 дол. США надійшов з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків.

Митне оформлення товару, зазначеного у ВМД № 206, завершилося 18.03.2009 року, а у ВМД № 256 - 07.04.2009 року. Проте, щодо товару зазначеного у ВМД № 256 подавалася тимчасова декларація від 15.03.2009 року № 193.

За наслідками перевірки відповідач виніс рішення від 14.12.2009 року № 0000402200/28906 про застосування санкцій у розмірі 612071,45 грн. за порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР, в т.ч. за контрактом від 02.03.2009 року з фірмою Уісіогіа Мапа§етепІ ІЛТ): 126266,37 грн. за прострочення з 15 по 18 березня 2009 року строків розрахунків на суму 1366519,14 доларів США; 384065,08 грн. за прострочення з 19 березня по 07 квітня 2009 року строків розрахунків на суму 831309,69 доларів США.

Загальна суму пені за контрактом від 02.03.2009 року з фірмою Уісіогіа Мапа§ешепІ ІЛТ) складає 510331,45 грн.

В цій частині ПАТ «Концерн Галнафтогаз» з рішенням не погодилося і оскаржило в адміністративному порядку. Рішенням ДПА України від 09.09.2010 року за результатами розгляду скарги залишено без змін рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 14.12.2009 року, рішення ДПІ у м. Львові від 23.04.2010 року та рішення ДПА у Львівській області від 05.07.2010 року, а скаргу залишено без задоволення.

Спір виник щодо правомірності визначення податковим органом граничного терміну дати поставки товару на митну територію України з перевищенням 180-денного терміну.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР (в редакції на час здійснення операцій), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. В даному Законі не розкрито поняття «строк виконання імпортної операції». Позивачем здійснено імпортну операцію з купівлі нафтопродуктів у нерезидента Великобританії. Авансовий платіж за товар виконано 15.09.2008 року. Дана обставина визнається обома сторонами.

Проте, в обчислені 180-денного строку, є розбіжність між сторонами, а саме ДПІ у Личаківському районі м. Львова вважає, що граничним терміном імпорту товару на митну територію України за укладеним з нерезидентом договором є 14.03.2009 року. При цьому обчислення 180 -денного строку, на думку податкового органу, починається з 15.09.2008 року та закінчується відповідно 14.03.2009 року. Таким чином, датою, з якої повинна нараховуватись пеня, є 15.03.2009 року. Позивач вважає, що 180-денний строк закінчився 15.03.2009 року.

За період з 16.09.2008 року до 15.03.2009 року в рахунок отриманого авансу поставлено товар згідно ВМД № 135792 від 07.10.2008 року на суму 458206,98 дол. США (в частині 36022,48 дол. США), № 135800 від 08.10.2008 року - 310766,98 дол. США, № 135892 від 03.11.2008 року - 520960,55 дол. США, № 135963 від 23.11.2008 року- 283126,34 дол. США. Всього на суму 1150876,35 доларів США. Щодо цієї суми спору немає.

На думку відповідача, на суму авансу у розмірі 1366519,14 доларів США (2 517 395,5 - 1150876,35) товар надійшов з перевищенням 180-денного строку, а саме за ВМД № 206 від 18.03.2009 року на суму 535225,46 дол. США та ВМД № 256 від 07.04.2009 року на суму 1033824,75 дол. США.

На думку ж позивача, податковий орган повинен був спочатку врахувати ВМД № 257, за якою товар надійшов раніше, а не № 206. Якщо товар, зазначений у ВМД № 257 врахувати до поставки в рахунок авансу, то сума поставки станом на 15.03.2009 року перевищує суму авансу, а тому підстав для застосування санкцій немає.

Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, яким регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків.

Згідно ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", моментом експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України, або момент переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця. А моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом.

Отже, моментом поставки на митну територію України товарів є момент перетину товаром митного кордону, а не дата оформлення ВМД типу 40.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. А згідно ст. 43 МК України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Статтею 92 МК України встановлено що, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Таким чином, первинним є перетин товаром митного кордону України, як умова здійснення імпорту. Митне оформлення товарів, як наступна подія, має інше правове навантаження.

Тому, поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, та є обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Відтак, вантажна митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався. Наявність на вантаж товаросупровідного документу, на якому є відбиток штампа "Під митним контролем" з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як видно з матеріалів справи, між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Покупець) та Уісіогіа Мапа§етепІ ЛТД (Продавець) було укладено договори № 30/07/08- ЕН-590 від 30.07.2008 року, № 09/09/08-80 від 09.09.2008 року, № 02/03/09 - ЕN-590 від 02.03.2009 року. Згідно п. 1 вказаних договорів предметом договору є дизельне паливо, бензин.

Згідно платіжного доручення № 321 від 15.09.2008 року ПАТ «Концерн Галнафтогаз» провело передоплату на користь Уісіогіа Мапа§етепІ ЛТД в сумі 2517395,5 дол. США як оплату за нафтопродукти за контрактом № 09/09/08-80 від 09.09.2008 року.

Товар поступив позивачеві згідно вантажних митних декларацій (надалі - ВМД) № 135792 від 07.10.2008 року на суму 458206,98 дол. США (в частині 36022,48 дол. США), № 135800 від 08.10.2008 року - 310766,98 дол. США, № 135892 від 03.11.2008 року - 520960,55 дол. США, № 135963 від 23.11.2008 року - 283126,34 дол. СЛІА, № 206 від 18.03.2009 року на суму 535 225,46 дол. США, № 256 від 07.04.2009 року на суму 1033824,75 дол. США та № 257 від 08.04.2009 року на суму 492786,6 доларів США.

20.03.2009 року сторонами складено акт звірки по трьох договорах - № 30/07/08- ЕИ-590 від 30.07.2008 року, № 09/09/08-80 від 09.09.2008 року, № 02/03/09 - ЕИ-590 від 02.03.2009 року Згідно п. 6 цього акту його текст є невід'ємною частиною зазначених договорів.

На виконання умов контракту № 02/03/09-ЕН-590 від 02.03.2009 року та акту звірки від 20.03.2009 року сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог по вказаних договорах від 30.07.2008 року, 09.09.2008 року, 02.03.2009 року. З моменту підписання даного акту зобов'язання Продавця щодо повернення Покупцю коштів в сумі 139058,16 дол. США по договору № 30/07/08- ЕН-590 від 30.07.2008 року і в сумі 1227460,99 дол. США по договору № 09/09/08-80 від 09.09.2008 року зупиняється, а зобов'язання Покупця (позивач у справі) по оплаті Продавцю коштів по договору № 02/03/09 - ЕН-590 від 02.03.2009 року зменшується на 1366519,14 дол. США.

З наданих суду залізничних накладних на товар, що поставлявся за контрактом № 02/03/09-ЕН-590 від 02.03.2009 року, вбачається, що згідно календарного штемпелю станції призначення на територію України вантаж надійшов 14.03.2009 року, і перебував під митним контролем, що засвідчується штампом Енергетичної регіональної митниці.

У графі 40 ВМД № 256 від 07.04.2009 року зазначено попередній документ від 15.03.2009 року № 1302/124020000/9/000193, який є тимчасовою декларацією від 15.03.2009 року на суму 7960450,58 грн., що еквівалентно 1033824,75 дол. США. Таким чином, ВМД № 256 і ВМД № 193 стосуються одного й того самого товару, який фактично був ввезений в Україні 14.03.2010 року, тобто в межах 180-денного строку.

У графі 40 ВМД № 257 від 08.04.2009 року зазначено попередній документ від 15.03.2009 року № 1302/124020000/9/000198, який є тимчасовою декларацією від 15.03.2009 року на суму 3794456,82 грн., що еквівалентно 492786,6 дол. США Таким чином, ВМД № 257 і ВМД № 198 стосуються одного й того самого товару, який фактично був ввезений в Україні 14.03.2010 р., тобто в межах 180-денного строку.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з метою перевірки строку поставки, податковий орган повинен був враховувати спочатку товари, які надійшли в Україну раніше, тобто ті, які надішли 14.03.2009 року і щодо яких тимчасова ВМД була подана 15.03.2009р., тобто ВМД № 193 від 15.03.2009 року (згодом - ВМД № 256 від 07.04.2009 р.) і ВМД № 198 від 15.03.2009 року (згодом - ВМД № 257 від 08.04.2009 р.), а не ВМД № 206 від 18.03.2009 року У разі врахування вартості товарів, які надійшли позивачеві за цими ВМД, загальна сума поставки з 16.09.2008 року по 15.03.2009 року становить 2677487,70 дол. США, що перевищує суму авансу на 160092,20 доларів США.

Узагальнюючи викладене, відповідачем неправомірно нараховано штрафні (фінансових) санкції в загальній сумі 510331,45 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи. З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року у справі №2а-8776/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 07.09.2012р.