Рішення № 25910187, 04.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р.Справа № 5/17-1937-2011

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до відповідачів 1. Виконавчого комітету Іллічівської міської ради

2. Закритого акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс"

про визнання незаконним рішення та визнання права власності

та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс"

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про визнання права власності

Головуючий суддя Погребна К.Ф.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Гут С.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Чапліна Є.В. -довіреність;

Петрова О.С. -довіреність;

Єлісєєва А.В. -довіреність;

Від відповідачів: 1. Охотніков В.В. -довіреність;

2. Левченко В.М. -довіреність;

Черкес В.О. -довіреність;

В судовому засіданні 04.09.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідачів: 1. не з'явився;

2. Левченко В.М. -довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до суду з позовом до відповідачів Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області та до Закритого акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс" про скасування рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 31.05.2007р. №527 про видачу свідоцтва на право власності на двоповерхову будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу та про визнання право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на двоповерхову будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 2060,1кв.м., розташовану за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2011р. було порушено провадження по справі №5/17-1937-2011

03.06.2011р. Публічне акціонерне товариство „Іллічівськовніштранс" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання право власності за Публічним акціонерним товариством „Іллічівськовніштранс" на частку в майні: фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 99,6%

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2011р. було прийнято зустрічний Публічного акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс" до Регіонального відділення Фонду державного мана України по Одеській області про визнання право власності, для спільного розгляду з первісним позовом по справі №50/17-1937-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2011р. було здійснено заміну назви відповідача 2 з Закритого акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс" на Публічне акціонерне товариство „Іллічівськовніштранс" та по справі №5/17-1937-2011 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Оціночній фірмі „ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Провадження по справі було зупинено до закінчення проведення експертизи та надання висновку.

Ухвалою госопдарського суду Одеської області від 24.05.2012р. у зв'язку з надходженням до господарського суду Одеської області від Оціночної фірми "ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА" експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи, провадження у справі №5/17-1937-2011 було поновлено із призначенням до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2012р. розгляд справи був продовжений в порядку ст. 69 ГПК України

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2012р. справу №5/17-1937-2011 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 06.06.2012р. №5/17-1937-2011, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Меденцев П.А., суддя Степанова Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2012 року справу № 5/17-1937-2011 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Меденцев П.А., суддя Степанова Л.В.

Ухвалою госопдарського суду Одеської області 13.08.2012р. на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 13.08.2012р. справу прийнято до провадження колегією судді у складі: головуючий суддя: Погребна К.Ф. судді Меденцев П.А., Гут С.Ф.

18.06.2012р. від публічного акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс" до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно якої на підставі експертного висновку просить суд визнати за Публічним акціонерним товариством „Іллічівськовніштранс" право власності на частку в майні: фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 65,4%

25.07.2012р. від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до суду надійшли уточнення до кінцевих вимог позовної заяви, відповідно яких Фонд на підставі експертного висновку просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 31.05.2007р. №527 про визнання права власності на двоповерхову будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34006 від 01.06.2007р. та визнати за державою в особі регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області право власності на частку в майні фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 34,6%

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведені редакції позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та публічного акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс", згідно з заявою про зменшення позовних вимог та заявою про уточнення позовних вимог є остаточними, у зв'язку з чим приймаються господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.09.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області в 1993 році було приватизовано державне підприємство „Іллічівськзовніштранс" шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство „Іллічівськзовніштраис", правонаступником якого на теперішній час є ПАТ „„Іллічівськзовніштранс".

Згідно матеріалів з приватизації та інвентаризації ДП „Іллічівськзовніштранс", до статутного капіталу підприємства не увійшли, але залишилися на його балансі, об'єкти державної власності у кількості 3 одиниці, з яких по 1 прийнято управлінське рішення, а саме будинок відпочинку „Дружба" на 75 місць приватизовано у 1999 році.

Станом на 03.02.2011р. на балансі ЗАТ „Іллічівськзовніштранс", повинні обліковуватися 2 об'єкта державної власності - незавершене будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу (Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) та готель (проектні роботи) (Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2).

На підставі наказів ФДМУ від 16.12.2009р. №1998, регіонального відділення від 05.01.2011р. №8, відповідно до розпорядження регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 19.01.2011р. №2-Р, регіональним відділенням була проведена перевірка стану ефективності виконання та збереження державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ „Іллічівськзовніштранс".

В ході вказаної перевірки було встановлено, що незавершене будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу (№5098), яке розташоване за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2- в наявності, добудовано у 1995р. (акт вводу в експлуатацію від 27.12.1995р. затверджений рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів від 28.12.1995р. №526), використовується за призначенням, складається з двоповерхової будівлі. Згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу від 22.06.1993р., плану приватизації ДП „Іллічівськзовніштранс" незавершене будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу на час приватизації знаходилось на стадії завершення будівництва, вартість якого складала 6840559,38крб.

Крім того перевіркою було встановлено, що ЗАТ „Іллічівськзовніштранс" отримало свідоцтво на право власності №527 від 31.05.2007р. на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради від 31.05.2007р. №527 та зареєструвало право власності на двоповерхову будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2.

Як встановлено судом, що відповідач 2 не сповістив орган приватизації про отримання свідоцтва на право власності на фізкультурно-оздоровчий комплекс. У зв'язку з чим регіональне відділення звернулось до комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації" Іллічівської міської ради з проханням надати копію свідоцтва.

04.04.2011р. позивач отримав інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копію свідоцтва на право власності відповідно до яких КП БТІ м. Іллічівська будівля фізкультурно-оздоровчого комплексу, розташоване за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Промислова, 2 зареєстроване як власність ЗАТ „Іллічівськзовніштранс" на підставі свідоцтва на право власності від 01.06.2007р. виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 31.05.2007р. №527.

Позивач зазначає що, приймаючи вказане рішення виконком Іллічівської міської ради змінив форму власності на вищезазначений об'єкт з державної на колективну.

Проте відповідач зазначає що з додаткового акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу „Іллічівськзовніштранс" від 02.03.1994р. вбачається що зі складу майна належного до приватизації, незавершене будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу в сумі 6840,6тис. крб. було виключено, оскільки є об'єктом соціально-побутового призначення і підлягало безкоштовній приватизації, тобто підлягало безкоштовній передачі товариству покупцеві підприємства „Іллічівськзовніштранс".

З матеріалів справи вбачається, що факт повної оплати усієї вартості цілісного майнового комплексу підприємства „Іллічівськзовніштранс" підтверджується свідоцтвом на право власності №56 від 20.05.1994р., виданим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області

Цей об'єкт в наступному був добудований господарським способом за грошові кошти акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс" і зданий в експлуатацію в грудні 1995 року про що є акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації затверджений рішенням виконкомом Іллічівської міської ради .№526 від 28.12.1995р.

Згідно протоколу засідання комісії з інвентаризації майна від 03.12.1997р., яке не увійшло до Статутного фонду акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс" в процесі приватизації, створеної на підставі Постанови КМ України №757 від 15.07.1997р, вартість об'єкту вже завершеного будівництвом (Фока) склала 753743 грн., а вартість незавершеного будівництва, складає 235592000 крб., що згідно з правилами перекладу грошових одиниць з карбованців в гривні дорівнює 2355 грн. 92 коп.

Враховуючи вищезазначене відповідач зазначає що, доля держави в об'єкті нерухомості у вигляді фізкультурно-оздоровчого комплексу, що знаходиться на балансі акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс", складає 0,31%, а доля акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс" в об'єкті нерухомості у вигляді фізкультурно-оздоровчого комплексу, складає 99.69% що у вартісному вираженні дорівнює 751387 грн. 08 коп.

Позивач не заперечує того факту, що відповідач 2 повністю сплатив за об'єкт приватизації, проте зазначає що він сплатив вартість об'єкту приватизації за виключенням об'єкту незавершеного будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А, оскільки цей об'єкт не увійшов до статутного капіталу приватизованого цілісного майнового комплексу.

Регіональне відділення не погодилось з висновком відповідача 2 щодо долі держави у добудованому комплексі, оскільки з акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства „Іллічівськзовніштранс" з додатками, а саме обґрунтування включення в перелік об'єктів по яким встановлені пільги, по яким встановлені пільги, підписаний керівником підприємства -головою товариства покупців, в якому засвідчено, що на момент приватизації та складання акту оцінки становила 70 % голосів.

Враховуючи наявність між сторонами розбіжностей щодо вартості об'єкту нерухомості, ступеня його готовності на момент приватизації та частки сторін у спірному об'єкті нерухомості, судом за клопотанням сторін була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання: 1. визначити загальну вартість об'єкта нерухомості на час проведення експертизи з урахуванням його фізичного зносу на момент оцінки; 2. визначити у відсотках ступень готовності об'єкту нерухомості (обсяги фактично виконаних будівельних робіт) станом на дату передачі „Іллічівськзовніштранс" незавершеного будівництво об'єкта (01.08.1993р.); 3. визначити в гривнях вартість фактично виконаних будівельних робіт станом на дату передачі „Іллічівськзовніштранс" незавершеного будівництва об'єкта (01.08.1994р.); 4. визначити в гривнях вартість фактично виконаних „Іллічівськзовніштранс" за власні кошти будівельних робіт з моменту прийняття незавершеного будівництва об'єкта і до завершення всіх робіт і прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію в грудні 1995р.; 5. визначити у відсотках частку в об'єкті нерухомості, що була добудована за рахунок держави до проведення приватизації, тобто на дату передачі „Іллічівськзовніштранс" незавершеного будівництва об'єкта (01.08.1993р.); 6. визначити у відсотках частку в об'єкті нерухомості, яка була добудована за рахунок ПАТ (ВАТ/ЗАТ) „Іллічівськзовніштранс" з моменту прийняття незавершеного будівництва об'єкта і до завершення всіх робіт і прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію в грудні 1995р.

По результатом проведеної експертизи експертом були надані наступні відповіді: 1. ринкова вартість об'єкту нерухомості -будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А визначена станом на 18.04.2012р. в сумі 3500тис. грн.(три мільйони п'ятсот тисяч гривень); 2. ступень готовності будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А (об'єму фактично виконаних будівельних робіт) станом на дату його передачі, як незавершеного будівництвом об'єкта „Іллічівськзовніштранс" -01.08.1993р. складає 34,6%; 3. станом на дату складання висновку, вартість фактично виконаних на дату передачі „Іллічівськзовніштранс" -01.08.1993р. будівельних робіт по незавершеному будівництвом будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А, складає 3820317 грн. без урахування ПДВ; 4. станом на дату складання висновку, вартість фактично виконаних „Іллічівськзовніштранс" за власні кошти, з моменту прийняття незавершеного будівництва будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А та до завершення всіх робіт і прийняття його в експлуатацію в грудні 1995р., складає 7225302 грн. без урахування ПДВ; 5. доля в об'ємі нерухомості - будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А, яка була побудована за рахунок держави до проведення приватизації, тобто на дату передачі його „Іллічівськзовніштранс" -01.08.1993р. складає 34,6%; 6.доля в об'ємі нерухомості - будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А, яка добудована за рахунок ПАТ (ВАТ/ЗАТ) „Іллічівськзовніштранс" з моменту його прийняття як незавершеного будівництва об'єкта -01.08.1993р. і до завершення всіх робіт і прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію в грудні 1995р. складає 65,4%.

Після проведеної експертизи позивач за первісним позовом проти її висновків не заперечував, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 25.06.2012р.. Більш того надав до суду уточнення позовних вимог відповідно яких просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 31.05.2007р. №527 про визнання права власності на двоповерхову будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34006 від 01.06.2007р. та визнати за державою в особі регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області право власності на частку в майні фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 34,6%.

Представник відповідача 2 (позивача за зустрічним позовом) також проти висновків експертизи не заперечував, надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно якої просив суд визнати за Публічним акціонерним товариством „Іллічівськовніштранс" право власності на частку в майні: фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 65,4% .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення як первісних позовних вимог так і зустрічних позовної вимог з наступних підстав.

Так, 01.06.2007р. виконавчим комітетом Іллічівської міської ради було видано ЗАТ „Іллічівськзовніштранс" свідоцтво про право власності на будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу №34006, яким засвідчено право власності закритого акціонерного товариства на двоповерхову будівлю фізкультурно -оздоровчого комплексу загальною площею 2060.10 кв.м., яка розташована за адресою м. Іллічівськ, вул. Промислова 2-А.

Вищезазначене свідоцтво було видано на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради №527 від 31.05.2007р.

Між тим позивач за первісним позовом стверджує, що вищевказане рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради та свідоцтво про право власності прийняті незаконно та необґрунтовано, з грубим порушенням права власності держави на нерухоме майно, у зв'язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, що не відповідає закону та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. При цьому власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Умовою для подання позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта. Отже, виходячи з зазначеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням переліченими органами актів, і таке право має вже існувати, тобто, беззаперечно передувати зверненню до суду.

Пунктом 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до відання делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду не має правових підстав для задоволення позову. Вказаний принцип закріплено також у ст. 16 ЦК України та ст. 1 ГПК України, які передбачають, що кожна особа має право на захист свого порушеного права чи охоронюваних законом інтересу

З огляду на вищезазначене та приймаючи до уваги встановлення судом факту наявності порушеного права власності держави на спірне майно шляхом видання виконкомом Іллічівської міської ради оспорюваного рішення, суд вважає, що вимоги РВ ФДМУ по Одеській області заявлені як органом, що здійснює повноваження власника цього майна при передачі його в оренду та приватизації, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітет Іллічівської міської ради № 527 від 31.05.2007р. підлягають задоволенню.

Також суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконним та скасування виданого на підставі вказаного рішення виконкому Іллічівської міської ради свідоцтва про право власності № 527 від 31.05.2007 р. на будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2-А.

В силу положень ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що діяла на момент видання спірного свідоцтва про право власності) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Виходячи з положень ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

Наразі суд зазначає, що відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, (зі змінами та доповненнями, у редакції що діла на момент видачі оспорюваного свідоцтва) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування. При цьому підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ (п. 6.2 положення).

Так, свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органом місцевого самоврядування, передбачено як правовстановлюючий документ в п. 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток N 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 р. N 7/5).

Отже, з огляду на те, що оскаржуване Фондом свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом та видане на підставі незаконного рішення виконкому Іллічівської міської ради, відповідно таке свідоцтво є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області права власності на частку в спірному нерухомому майні, які заявлені з метою захисту права державної власності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 328 чинного Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 387 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також відповідно до ст. 392 чинного Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Між тим згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 р. № 1540-VI (який був чинним під час приватизації ВАТ) державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Відтак, фізкультурно -оздоровчий комплекс є майном яке необхідне для здійснення завдань держави а отже має бути повернутий законному власнику - державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. № 2558-XII, Фонд державного майна є державним органом з самостійним статусом та визначеними повноваженнями, що здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна України та який у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України.

Відповідно до п. 149 Закону України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. N 1723-III передбачено, що Фонд державного майна України після набрання чинності цією Програмою проводить інвентаризацію державного майна, яке не включено до статутних фондів ВАТ, та приймає рішення щодо подальшого його використання або приватизації відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до встановленої Положенням про Фонд державного майна України та Закону України "Про Державну програму приватизації" рішення щодо використання державного майна, що знаходиться у відповідача і не підлягало приватизації, повинно прийматися саме Фондом державного майна України.

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68, який видано відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна України" та "Про Державну програму приватизації", було затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Даним Положенням передбачається, що забезпечення реалізації управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації відповідно до ст. 149 Закону України "Про Державну програму приватизації" здійснює Фонд державного майна України.

Разом з тим відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому слід зазначити, що відповідач 2 уточнені позовні вимоги визнає та не заперечує проти визнання за позивачем права власності на частку в майні фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 34,6%

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності на частку спірного майна держави, від імені якої виступає позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб'єктивному праві щодо спірних об'єктів і перешкод у належному оформленні позивачем від імені держави набутого нею права власності на частку в спірному об'єкті.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем за первісним позовом вимог про визнання за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області право власності на частку в майні фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 34,6%.

Щодо зустрічних позовних вимог суд також доходить висновку про їх задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірна будівля фізкультурно-оздоровчого комплексу належить до об'єктів соціально-побутового призначення, була включено в план приватизації. Проте в подальшому відповідно до додаткового акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу була з нього виключена, приватизована не була та знаходилась на балансі ЗАТ „Іллічівськзовніштранс". Зазначена будівля передавалась на баланс ЗАТ „Іллічівськзовніштранс" як не завершене будівництво.

Як встановлено судом, підтверджено висновками експертизи та пояснення сторін по справі, вищезазначена будівля фізкультурно-оздоровчого комплексу була добудована за грошові кошти акціонерного товариства „Іллічівськзовніштрас" та здана в експлуатацію в грудні 1995р., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом державної технологічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації затверджений рішенням виконкому Іллічівської міської ради №526 від 28.12.1995р.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або заперечування. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним основам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст.. 316 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України відповідно до якого власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується і розпоряджається майном на власний розсуд, і має право здійснювати будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені, зокрема із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійснені.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, відповідно до ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи зазначене, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить до висновку щодо правомірності та обґрунтованості зустрічні позовних вимог щодо визнання за Публічним акціонерним товариством „Іллічівськовніштранс" право власності на частку в майні: фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 65,4% , та наявності підстав для їх задоволення.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто на момент подачі позову у 2012 році - 1073 грн.

Згідно ч. 6 ст. 6 зазначеного Закону у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.

До того ж порядок сплати державного мита передбачений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., що діє в частині, яка не суперечить Закону України „Про судовий збір".

Разом з тим п. 36 вказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита визначено, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.

Пунктом 37 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (розділ "Справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів") передбачено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці.

Статтею 55 ГПК України встановлено, що ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

При цьому згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 р. N 01-06/869/2012 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).

З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, за поданий позов судовий збір мав бути сплачений відповідно до кожної із заявлених немайнових та майнової вимоги.

Так, статтею 13 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено з 01.01.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1073 грн.

Відтак, при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами позивачем мало бути сплачено до бюджету судовий збір у розмірі 1073 грн. за немайнові вимоги про визнання незаконними і скасування рішення та свідоцтва про право власності, оскільки ці дві вимоги немайнового характеру, зв'язані між собою підставою виникнення (стаття 58 ГПК), тому судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Поряд з наведеним вимоги про визнання права власності на спірне майно мають були оплачені судовим збором у розмірі 2% від вартості спірного майна (але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат). Наразі, як випливає з матеріалів справи, вартість фізкультурно-оздоровчого комплексу складає 3500тис.грн. (три мільйони п'ятсот тисяч гривень).

З огляду на викладене витрати по сплаті судового збору покласти на сторін по справі, пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст..44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області -задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 527 від 31.05.2007 р..

3. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 34006 від 01.06.2007 р., видане виконавчим комітетом Іллічівської міської ради (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Леніна, 33) Закритому акціонерному товариству „Іллічівськзовніштранс" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2, код ЄДРПОУ 01860124) на будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, загальною площею 2060.10 кв.м, яка розташована за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А.

4.Визнати за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) право власності на частку в майні фізкультурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 34,6%

5.Стягнути солідарно з Виконавчого комітету Іллічівської міської ради (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Леніна, 33) та Публічного акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2, код ЄДРПОУ 01860124) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три)грн. 00 коп.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2, код ЄДРПОУ 01860124)на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 38266 (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят шість)грн.13коп.

7. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства „Іллічівськовніштранс" -задовольнити повністю.

8. Визнати за Публічним акціонерним товариством „Іллічівськовніштранс" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2, код ЄДРПОУ 01860124) право власності на частку в майні: будівлі фізкультурно-оздоровчий комплексу, розташованого за адресою: Одеська області, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2-А. у розмірі 65,4%.

9. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 16706 (шістнадцять тисяч сімсот шість)грн.13коп.

10. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) на користь Публічного акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Промислова 2, код ЄДРПОУ 01860124) державне мито в розмірі 7513(сім тисяч п'ятсот тринадцять) грн.. 87коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 07.09.2012р.

Головуючий - Погребна К.Ф.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Гут С.Ф.