Рішення № 25910135, 05.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р.Справа № 5023/3015/12 вх. № 3015/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Задорожної І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

за участю прокурора - Булулуков О.О. (посвідчення № 45 від 06.02.2012р.).

позивача - Сойко Н.В. (дов. № 60 від 24.04.2012р.).

відповідача - не з*явився.

розглянувши справу за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 31931,71 грн. та пені в сумі 763,77грн.

Крім того, просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти ТОВ "Основа -1" для забезпечення позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на укладення між позивачем та відповідачем договору оренди №442 від 01.10.2003 року, відповідно до якого Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Основа -1" в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібзаводу №1 - структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, буд. 6. Як зазначає прокурор, в порушенням вимог ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.5.2. договору оренди відповідач вносив оренду плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку із чим, за період з липня 2011 року по травень 2012 року у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, яка на сьогоднішній день не сплачена, що і стало підставою звернення прокурора Червонозаводського району до господарського суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2012 року порушено провадження у справі №5023/3015/12, розгляд справи призначено на 18.07.2012 року о 11:30.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2012 року задоволено усне клопотання прокуратури про відкладення розгляду справи на інший строк, розгляд справи відкладено на 27.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2012 року, в зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 05.09.2012 року, крім того, цією ухвалою задоволено узгоджене клопотання представників прокуратури та позивача про продовження терміну розгляду спору на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 18.09.2012 р.

Представник прокуратури в судовому засіданні 05.09.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, за вх.№14795 від 05.09.2012 року надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, оскільки 22.06.2012 року ТОВ "Основа -1" частково погашено існуючу заборгованість в сумі 5000, 00 грн. та в зв*язку з цим, просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 26 931,71 грн. Також, прокурором зауважено на те, що прокуратурою району при підготовці позовної заяви було помилково зазначено про стягнення пені в сумі 763,77 грн., оскільки відповідно до матеріалів позову та розрахунку доданого до позову, вбачається, що пеня за несвоєчасне внесення орендної плати розрахована за період з 10.08.2011 року по 14.06.2012 року та складає в сумі 1007,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2012 року підтримує уточнені позовні вимоги прокуратури в повному обсязі, за вх.№13549 надав пояснення, в яких зазначив, що зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу відбулося в зв'язку із частковою оплатою відповідачем 22.06.2012 року суми заборгованості за орендоване майно. Крім того, зазначив про те, що при поданні прокуратурою позову у прохальній частині допущено описку щодо стягнення з відповідача пені в сумі 763,77 грн., таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 26 931,71 грн. заборгованості з орендної плати за період з липня 2011 року по травень 2012 року та пені в сумі 1007,50 грн. за період з 10.08.2011 року по 14.06.2012 року.

Враховуючи, що згідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнену (зменшену) позовну заяву позивача та прокурора до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2012 року не з'явився, документів не надав, ухвала господарського суду від 18.07.2012р., яка була направлена за адресою відповідача, що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ, повернулась до суду з приміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Крім того, господарський суд, розглянувши клопотання прокуратури про накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ "Основа -1" для забезпечення позову, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", в частині 1 якої вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, оскільки прокурором не надано відповідних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову, суд вважає за необхідне в задоволені заяви відмовити.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.10.2003 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа -1" (орендар) було укладено Договір оренди № 442, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібзаводу №1- структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6, склад і вартість якого визначено відповідно до Акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 31 липня 2003 року, вартість якого становить: первісна - 245 825,98грн., залишкова - 228 023,0 грн.

Факт передачі майна підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.10.2003 р., підписаний сторонами (арк.спр. 17).

Розділом третім договору сторонами передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2003, 1561,13 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2003 р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень 2003 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до державного бюджету щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовими органами.

За умовами п. 5.2. укладеного Договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Крім вказаних договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. З ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторонами передбачено, що цей договір укладено строком на три роки, що діє з 01.10.2003 року до 30 вересня 2006 року. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що порушують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Додатковою угодою № 4 від 28.07.2010 року, укладеною між сторонами до договору оренди, цей договір продовжено строком на 2 роки, тобто, з 28.07.2010 року до 28.07.2012 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди №442 від 01.10.2003 року, а саме щодо повного та своєчасного внесення орендної плати, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати (з урахуванням зменшених позовних вимог) у розмірі 26 931,71грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі Закону), так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України та ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього Кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів щодо погашення вищевказаної заборгованості, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 26 931,71 грн. заборгованості з орендної плати, за період з липня 2011 року по травень 2012 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення внесення орендної плати, прокурором було заявлено до стягнення з відповідача 1007,50 грн. пені за період з 10.08.2011 року по 14.06.2012 року. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, позовні вимоги в частині 1007,50 грн. пені за період з 10.08.2011 року по 14.06.2012 року обґрунтовані, перевірені судом, в зв*язку з чим, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 1609,50 грн. та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 762, 764 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26,29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа -1" (61009, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, вулиця Штерівська, будинок 6, код 32238463 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337, р/р №31113094700011 ГУДКСУ у Червонозаводському районі, м. Харкова, МФО 851011) - 26 931,71 грн. заборгованості з орендної плати за період з липня 2011року по травень 2012 року, 1007,50 грн. пені за період з 10.08.2011 року по 14.06.2012 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа -1" (61009, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, вулиця Штерівська, будинок 6, код 32238463 ) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) - 1609,50 грн. судового збору.

Повне рішення складено 06.08.2012 р.

Суддя Задорожна І.М.