Постанова № 25910064, 29.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 серпня 2012 р. № 2-а- 7766/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ізюмський оптико-механічний завод" до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив

Позивач, Приватне підприємство «Ізюмський оптико-механічний завод", звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2010 року № 0000771520/0 та від 22.10.2010 року № 0000771520/1 та інших рішень винесених Ізюмською ОДПІ на підставі невиїзної перевірки від 07.09.2010 року № 1116/1520/31320132

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що відповідачем неправомірно винесено оскаржуване рішення, оскільки після анулювання свідоцтва платника ПДВ, станом на 01.01.2008 року, залишками щодо яких підприємство мало визнати умовний продаж були очкові лінзи, які є виробами медичного призначення, операції по яким відповідно до п.п.5.1.7 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування.

Відповідач у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що за висновками акту перевірки позивачем порушено положення п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: в податковому обліку з ПДВ не проведено операції з умовного продажу товарних залишків та основних фондів та не нараховані податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулося анулювання свідоцтва ПДВ, що спричинило заниження грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 210804,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.09.2010 року по 06.09.2010 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань повноти визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2007 року. За результатами перевірки складено акт від 07.09.2010 року № 116/1520/31320132, яким встановлено порушення п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 210804,00 грн.

Порушення, встановлене актом перевірки стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 23.09.2010 року № 0000771520/0, яким підприємству збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 316206,00 грн., в т.ч. за основним платежем 210804,00 грн. та штрафними санкціями - 105402,00 грн. Не погодившись із вказаним рішення позивач скористався правом апеляційного оскарження, передбаченого п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст.56 ПК України, за результатами якого рішення податкового органу залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що 03.12.2007 року згідно акту № 3 анульоване свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Ізюмський оптико-механічний завод». За правилами п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Тобто, при анулюванні реєстрації платника ПДВ умовний продаж визнається лише по тих товарних залишках чи основних фондах, по яких в минулих податкових періодах сформовано податковий кредит

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні декларації з податку на прибуток за 2007 рік (вх.. № 22962 від 23.01.2008 року) та додатку до неї К 1/1 (до рядків 01.2, 01.5, 04.2.,04.10.,04.12. та 07) балансова вартість залишків складає 1054020 грн. Позивачем в судове засідання надана довідка від 28.08.2012 року № 128, згідно якої перелік залишків неліквідної продукції ПП «Ізюмський оптико-механічний завод», яка задекларована станом на 01.01.2008 року у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2007 рік є лінза контактна у кількості 12345 один. 18.01.2008 року за вх. № 22636 підприємством подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2007 року з відсутністю діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що при проведенні перевірки здійснювалося дослідження питання того, що показники додатку К 1/1 до декларації сформовані за результатами операцій, за якими нараховувався податок на додану вартість та податковий кредит. Як встановлено в судовому засіданні із акту перевірки та пояснень представника відповідача первинні документи ДПІ при проведенні перевірки не досліджувались, що підтверджується змістом акту перевірки від 07.09.2010 року № 116/1520/31320132

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 10 п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартiсть”, чинного на момент вчинення господарської операції платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Звичайною ціною згідно п.п. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку пiдприємств”, чинної на момент умовного продажу, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Відповідно до п.п. 1.20.2. -1.20.5 п. 1.20 ст. 1 цього Закону встановлені способи визначення звичайної ціни, а саме для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні; якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі; у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні податковий орган не визначив звичайної ціни товарних залишків, обрахувавши суму грошового зобов’язання у розмірі 20% від зазначеної у додатку К 1/1 вартості залишків.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем у судовому засіданні не доведено правомірності оскаржуваних рішень та вважає адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2010 року № 0000771520/0 та від 22.10.2010 року № 0000771520/1 таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду 06.07.2012 року позивача зобов’язано доплатити судовий збір до розміру, визначеного пп.1 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”. Після відкриття провадження в адміністративній справі позивач подав письмове клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю можливості сплатити такий збір з тих підстав, що на майно та кошти підприємства накладено арешт, підприємство не здійснює господарської діяльності. Відповідач на виконання протокольної ухвали суду не надав доказів на спростування твердження позивача. Відповідно до частини 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Враховуючи майновий стан позивача, суд вважає, що є підстави для звільнення його від сплати судового збору у справі.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування інших рішень, винесених Ізюмською ОДПІ на підставі невиїзної перевірки від 07.09.2010 року № 1116/1520/31320132, то суд вважає вказану вимогу такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено суду наявності будь-яких інших рішень відповідача, прийнятих на підставі вказано вище акту перевірки.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ізюмський оптико-механічний завод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 23.09.2010 року № 0000771520/0 та від 22.10.2010 року № 0000771520/1.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 03.09.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.