Постанова № 25909757, 02.08.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р. Справа № 2а-2310/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представників заявника - Баралецької М.В., Вуїв Г.Р.

представника відповідача - Хоминця Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" про стягнення податкового боргу в сумі 15557,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2012 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася в суд в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України із поданням про стягнення коштів з приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" за податковим боргом в розмірі 15557,00 грн.

Внесене подання мотивоване тим, що відповідачем в порушення обов'язку встановленого статтями 57, 203 Податкового кодексу України не здійснено погашення самостійно задекларованого податкового боргу з податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 15557,00 грн., який заявник просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

Представники заявника в судовому засіданні подання підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти подання заперечив, з підстав наведених у поданому суду письмовому запереченні. Зазначив, що в даному випадку існує спір про право, оскільки відповідачем проводилася сплата заборгованості по податку на додану вартість, однак орган державної податкової служби зараховував сплачені суми податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, а також відповідач вказував на недотримання заявником строків звернення до суду із поданням в порядку ст. 183-3 КАС України.

Розглянувши подання, заслухавши представників заявника та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що внесене подання органу державної податкової служби є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ "Зелене господарство" 28.08.1998 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.7-8), та взяте на облік як платник податків.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

За змістом підпункту 14.1.178. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно статті 15, 180 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на додану вартість та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

В судовому засіданні встановлено, що 19.07.2012 року ПрАТ "Зелене господарство" подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби декларацію з податку на додану вартість, де відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за червень 2012 року в сумі 15557,00 грн. (а.с.9-10). Однак дані податкові зобов'язання відповідачем несплачені і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за червень 2012 року по вказаній декларації становить 15557,00 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податковій декларації з податку на додану вартість є узгодженими з дня подання такої декларації та являється податковим боргом відповідача.

Судом встановлена відсутність спору щодо правовідносин, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки податковий обов'язок з сплати податку на додану вартість в сумі 15557,00 грн. самостійно узгоджений поданою відповідачем податковою декларацією за № 9042045895 від 19.07.2012 року і не підлягає оскарженню.

За приписами пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вимоги статті 87 Податкового кодексу України органи суд приходить до висновку, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку черговості незалежно від напряму сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. При цьому, зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, є обов'язком органу державної податкової служби.

З врахуванням зазначеного, оскільки в судовому засіданні встановлено наявність податкового боргу у відповідача з податку на додану вартість який утворився, в тому числі на протязі 2011-2012 років, суд не приймає до уваги доводи відповідача про сплату заявленого до стягнення податкового боргу.

Податковий борг відповідача підтверджується декларацією з податку на додану вартість від 19.07.2012 року за № 9042045895, зворотнім боком облікової картки платника, які містяться в матеріалах справи.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій самостійно погашена платником податків (підпункт 6.4.1. пункту 6.4. статті 6 Закону).

Аналогічна норма відображена у пункті 59.1., 59.4. та 59.5. статті 59 Податкового кодексу України, відповідно до вимог яких, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підпунктом 60.1.1. пункту 60.1. статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що на момент виникнення обов'язку із сплати податку на додану вартість за червень 2012 року у відповідача був наявний непогашений податковий борг із податку на додану вартість, інших податкових платежів та за інші періоди в тому числі й такий податковий борг, щодо сум якого податковою інспекцією надіслано відповідачу першу податкову вимогу форми "Ю1" від 02.09.2004 року за № 1/1915/29343/10/24-1-205 та другу податкову вимогу форми "Ю2" від 08.10.2004 року за № 2/2140/34457/10/24-1-205 (а.с.11). Вказані податкові вимоги отримані ПрАТ "Зелене господарство" 07.09.2004 року та 14.10.2004 відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, на час розгляду справи є невідкликаними.

Ні Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ні Податковий кодекс України не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Враховуючи, що з часу надіслання відповідачу податкової вимоги пройшло більше ніж 60 календарних днів, суд приходить до висновку, що заявником внесено подання із дотриманням вимог статті 183-3 КАС України, протягом двадцяти чотирьох годин з моменту збільшення податкового боргу, що настав за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку, а тому твердження відповідача щодо недотримання органом державної податкової служби строків звернення до суду із поданням в порядку статті 183-3 КАС України є безпідставними.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість 15557,00 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 15557,00 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до приписів пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про стягнення з приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" податкового боргу в сумі 15557,00 грн. є обґрунтованим, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" (ідентифікаційний код 05479378) в дохід бюджету податковий борг в сумі 15 557 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 00 копійок з розрахункових рахунків вказаної юридичної особи, що є наявними у:

- ПАТ ''Мегабанк'' - р/р 26006080048;

- р/р 26040080048;

- ПАТ "Укрсоцбанк" - р/р 26006000007844;

- р/р 26002000008074;

- ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" - р/р 2600500112208;

- Головному управлінні Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області

- р/р 3712505479378.

У відповідності до вимог частини 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статей 183-3, 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 03.08.2012 року.