Постанова № 25909685, 28.08.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 серпня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/799/12

16:59

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Брезіної Т.М.;

секретаря судового засідання -Білоуса В.В.;

за участю:

представника позивач -Албу І.В.;

представника відповідача -Лучкіної Г.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «М'ясо Буковини»Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат»до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень -рішень,-

В С Т А Н О В И В :

В поданому до суду 11.04.2012 року адміністративному позові Дочірнє підприємство «М'ясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (далі - Позивач) просило суд винести рішення, яким визнати незаконним і скасувати податкові повідомлення - рішення Новоселицької МДПІ №915/2300004223000 та №916/230000432300 від 23.03.2012 року.

Позивач на обґрунтування позову зазначив, що з 26.01.2012 по 01.02.2012 року Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією (далі - Відповідач) згідно Наказу № 34 від 25.01.2012 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ «Латифа» за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 88/23/30175983 від 08.02.2012. На підставі акта, відповідачем 21.02.2012 року винесено повідомлення-рішення № 0000222300 від 21.02.2012 року, у якому ДП «М'ясо Буковини» визначено і донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3016 грн. за основним платежем і штрафні санкції у розмірі 1508 грн., та податкового повідомлення - рішення № 0000252300 від 21.02.2012, у якому визначено і донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3468 грн. і штрафні санкції у розмірі 1734 грн.

Податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000222300 та № 0000252300 від 21.02.2012 року позивачем були оскаржені в адміністративному порядку 02 березня 2012 року вих. № 70 до Державної податкової служби у Чернівецькій області згідно ст. 55 Податкового кодексу України.

В результаті розгляду адміністративної скарги Державна податкова служба у Чернівецькій області прийняло рішенням від 21.03.2012 року вих. № 1189/10/10-208, а саме: скасувала податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ від 21 лютого 2012 року № 822/230000252300 в частині сплати 1734 грн. застосованої штрафної санкції по податку на прибуток, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишає без змін, а скаргу ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» - частково задовольняє; скасувала податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ від 21 лютого 2012 року №821/230000222300 в частині сплати 1507 грн. застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишає без змін, а скаргу ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» - частково задовольняє.

З урахуванням рішення про результат розгляду первинної скарги від 21.03.2012 року вих. №1189/10/10-208 Новоселицькою МДПІ було направлено податкове повідомлення-рішення №915/2300004223000 від 23.03.2012 року, у якому ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» визначено і донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3016 грн. за основним платежем і штрафні санкції у розмірі 1 грн. та податкового повідомлення - рішення № 916/230000432300 від 23.03.2012, у якому визначено і донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3468 грн.

Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними і безпідставними, а отже, підлягають скасуванню.

Відповідач подав заперечення на позов в якому зазначив, що Новоселицька МДПІ в Чернівецькій області позовні вимоги повністю відхиляє з наступних підстав.

Відповідачем листом №155/09-2 від 11.01.2012 року отримано від СВ УПМ ДПА в Луганській області постанову від 11.01.2012 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «М'ясо Буковина» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Латифа».

Відповідач зазначає, що однією із підстав проведення документальних позапланових перевірок п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено: (отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірок або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні). Перевіркою встановлено, що ДП «М'ясо Буковина» сформовано податковий кредит в травні 2011 року за рахунок контрагента ТОВ «Латифа».

Відповідно до постанови від 11.01.2012 року про призначення документальної перевірки встановлено, що в ході слідства по кримінальній справі №41/11/8074 порушеній у відношенні ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, за ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, зареєстрували на підставну особу ОСОБА_5 юридичну особу ТОВ «Латифа» з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з усним ухиленням від сплати податків і фактично керуючи діями ОСОБА_5, а також керуючи діяльністю вищевказаною юридичної особи у податковому періоді в червні 2011 року, шляхом відображення у бухгалтерському звіті й податковій звітності придбання товарів, робіт, послуг в ПП «Тиссова», які на думку відповідача фактично не здійснювалися.

Крім того, відповідач зазначає, що органом дізнання встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 використали в схемі незаконного формування податкового кредиту й податкового зобов'язання підконтрольного їм підприємства ТОВ «Латифа» реквізити й банківські рахунки підконтрольних підприємств, а саме: ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Левкофея ЛТД», ТОВ «Лотар», ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Кабель-Провід», шляхом документального оформлення проведення фінансово-господарських операцій без мети одержання економічного ефекту від підприємницької діяльності, з метою надання послуг легальним платникам податків по незаконній мінімізації податкових зобов'язань по ПДВ, а також по незаконному завищенню валових витрат по податку на прибуток підприємств шляхом проведення безтоварних операцій.

В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Латифа» формувало податковий кредит з ПДВ, з метою мінімізації податкових зобов'язань по ПДВ легальним платникам податків, в тому числі з «М'ясо Буковина» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат».

Таким чином, відповідач стверджує, що ДП «М'ясо Буковина» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Латифа» за травень 2011 року в сумі 3015,66 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, від п.VI адміністративного позову щодо застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі однієї гривні, відмовився.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заперечені на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач відповідно до довідки АБ №313045 з ЄДРПОУ, зареєстрований Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області як юридична особа 14.07.2011 року № 30175983 (а.с.55).

Постановою слідчого ДПС в Луганській області від 09.12.2011 року №41/11/8074 порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Латифа» - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. 04.05.2012 року слідчим управлінням ДПС у Луганській області порушено кримінальну справу №41/11/8074/06 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України відносно організатора та осіб, що входили до «конвертаційного» центру, в тому числі відносно ОСОБА_5 За вказаною справою станом на 16.05.2012 року проводилось досудове слідство для направлення кримінальної справи із обвинувальним висновком до суду. (а.с. 192).

Постановою ПМ ДПА в Луганській області від 11.01.2012 року про призначення документальної перевірки по справі № 41/11/8074 призначено по даній кримінальній справі позапланову виїзну документальну перевірку ДП « М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Латифа», проведення якої доручено фахівцям Новоселицької МДПІ. (а.с. 100).

Відповідачем згідно наказу №34 від 25.01.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ «Латифа» за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року та винесено акт від 08.02.2012 року №88/23/30175983 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (а.с.44,57-90).

На підставі акта перевірки 21.02.2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000222300 від у якому ДП «М'ясо Буковина» визначено і донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3016 грн. за основним платежем і штрафні санкції у розмірі 1508 грн., та податкового повідомлення - рішення №0000252300 від 21.02.2012 року у якому визначено і донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3468 грн. і штрафні санкції у розмірі 1734 грн. на основі того, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Латифа» право чини здійснені без мети настання реальних наслідків і є нікчемними (а.с.18,19).

Вказані податкові повідомлення - рішення від 21.02.2012 року позивачем були оскаржені 02.03.2012 року №70 до ДПС у Чернівецькій області (а.с.26-37).

За результатом розгляду скарги ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення від 21.03.2012 року №1189/10/10-208, в якому скасувала податкове повідомлення - рішення від 21.02.2012 року №822/230000252300 в частині сплати 1734 грн. застосованої штрафної санкції по податку на прибуток, в іншій частині залишено без змін та скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.02.2012 року №821/230000222300 в частині сплати 1507 грн. застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість, в іншій частині залишено без змін (а.с.20-25).

Після розгляду скарги відповідачем було направлено податкове повідомлення - рішення №915/230000422300 від 23.03.2012 року у якому позивачу визначено і донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3016 грн. за основним платежем і штрафну санкцію у розмірі 1 грн. та №916/230000432300 від 23.03.2012 року в сумі 3468 грн. (а.с.16,17).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір між ТОВ «Латифа» №20/05-БО про надання послуг по очищенню каналізаційних мереж ДП «М'ясо Буковина» та надані послуги підтверджуються податковими накладними №12 від 23.05.2011 року, податкова накладна №13 від 27.05.2011 року, рахунок фактура №20 від 20.05.2011 року та акт виконаних робіт №1 від 03.06.2011 року (а.с.45-47,38-43).

Листом ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС від 18.05.2012 року №5064/7/22-300 на запит Новоселицької МДПІ Чернівецької області повідомлено, що ТОВ «Латифа» подано адміністративний позов на акт перевірки до Луганського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 23.01.2012 року № 2а-11125/11/1270 позовні вимоги ТОВ «Латифа» до ДПІ в Артемівському районім. Луганськ, Луганської області ДПС про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. 07.02.2012 року ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС була подана апеляційна скарга на постанову ЛОАС від 23.01.2012 року, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 року № 2а-11125/11/1270 відкрито апеляційне провадження по справі. Постановою від 03.04.2012 року апеляційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС задоволено повністю. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суд від 18 травня 2012 року за заявою ТОВ «Латифа» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року в справі № 2а-11125/11/1270 до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську заяву задоволено, постанову ДОАС від 03.04.2012 року скасовано, постанову ЛОАС від 23.01.2012 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ТОВ «Латифа» до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. (а.с. 191).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV (далі - Кодекс № 435-ІV) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Кодексу № 435-ІV передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Верховний Суд України у постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі - постанова №9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України), (п. 7 постанови № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Пункт 18 постанови № 9 тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Висновки податкового органу про недійсність правочинів між ДП «М'ясо Буковина» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» та ТОВ «Латифа», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 постанови № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ДП «М'ясо Буковина» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» на укладення договорів з ТОВ «Латифа» без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання послуг.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано податкові накладні, рахунок фактура за очистку каналізаційних мереж, акт виконаних робіт.

З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок та суперечить моральним засадам суспільства за ст. 228 ЦК України.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд робить висновок, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд вважає, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Судом встановлено, що постановою ПМ ДПА в Луганській області від 11.01.2012 року про призначення документальної перевірки по справі № 41/11/8074 призначено по даній кримінальній справі позапланову виїзну документальну перевірку ДП « М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Латифа», проведення якої доручено фахівцям Новоселицької МДПІ. (а.с. 100).

Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПКУ у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 1754/7/23-8017 визначено, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

З врахуванням наведеного суд не приймає доводи позивача, що відповідач не мав права приймати податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 року №742/11/13-11 в якому згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, будь-які документи (у тому числі договір, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1997 року №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що надані послуги по очищенню каналізаційних мереж ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» підтверджена наступними первинними документами: податкова накладна № 12 від 23.05.2011 року на загальну суму 9046,99 грн., в т.ч. ПДВ 1507,83., очищення каналізаційних мереж, в реквізиті підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну ПІБ ОСОБА_5, підпис; податкова накладна № 13 від 27.05.2011 року на загальну суму 9046,99 грн., в т.ч. ПДВ 1507,83., очищення каналізаційних мереж, в реквізиті підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну ПІБ ОСОБА_5, підпис; рахунок фактура № 20 від 20.05.2011 року на загальну суму 9046,99 грн., в т.ч. ПДВ 1507,83., аванс50% за очистку каналізаційних трубопроводів та колекторів очищення каналізаційних мереж, в реквізиті підпис і прізвище особи, яка склала рахунок фактуру , ПІБ ОСОБА_5, підпис. Крім того, до перевірки надано акт виконаних робіт №1 від 03.06.2011. Оплата за надані послуги проведено у безготівковій формі в сумі 18093,98 грн. Підтверджено платіжними дорученнями від 23.05.2012 року №3637, від 27.05.2011 року №2136 (а.с. 38-54).

Виходячи з вищезазначеного підтверджується факт отримання послуг та оформлення даних послуг первинними документами. Жодного порушення щодо правильності оформлення документів, відсутності реквізитів, відсутності первинних документів, тощо, перевіряючими не встановлено.

У первинних бухгалтерських документах (накладних та податкових накладних), усі реквізити наявні, а отже, зазначені документи підтверджують факт здійснення господарських операцій за даними правочинами.

При придбанні послуг бухгалтерією підприємства було здійснено відповідні записи у регістрах бухгалтерського обліку: Дт 91 Загальні виробничі витрати - Кт 685 ТОВ «Латифа".

Таким чином, для надання юридичної сили та доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства встановлені Законом №996-ХIV.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем під час складання акту перевірки повністю проігноровано та не надано оцінки Довідці про результати проведення зустрічної перевірки № 84 від 28.10.2011, згідно якої «зустрічною звіркою даних ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Латифа», яка мала правові відносини з платником податків; зустрічною звіркою даних ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Латифа», яка мала правові відносини з платником податків».

А також акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 21.11.2011 року №613/23/30175983 за результатами якої жодних порушень у господарських операціях з ТОВ «Латифа» перевіряючими не було встановлено.

Згідно Податкового кодексу обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені платником податків ТОВ «Латифа» у відображенні в податковому обліку певної господарської операції з придбання товарів (робіт) від інших постачальників, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати податків).

ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» не може нести відповідальність за постачальників робіт на їх адресу, тим паче за контрагентів.

Щодо порушення п 44.1. Податкового кодексу, яким передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом підприємством вівся облік на підставі перинних документів, а саме: договір, накладні, рахунки, про що свідчить акт перевірки стор.16 та 17 акта. Отже ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» не порушило пункт 44.1 Податкового кодексу.

Щодо порушення пункту 138.2 Податкового кодексу, яким передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн».

Судом встановлено, що підприємством витрати формувалися на підставі перинних документів про що свідчить акт перевірки стор. 16 та 17 акта. Отже, ДП «М'ясо Буковини» ВАТ « Новоселицький птахокомбінат» не порушило пункт 138.2 Податкового кодексу.

Оскільки, ДП «М'ясо Буковини» ВАТ « Новоселицький птахокомбінат» здійснювало господарські операції та підтверджено формування витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.44.1, 138.2 та 139.1.9 Податкового кодексу та відповідно ст.9 Закону Закон №996-ХIV, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Твердження відповідача про те, що ДП «М'ясо Буковини» допущене порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 3016 грн. є безпідставними.

В пункті 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VI (далі - Кодекс № 2755 -VI) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартість товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Кодексу №2755 -VI, та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в т.ч при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.2 ст.198 Кодексу № 2755 -VI датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата отримання платником податку товарів/послуг що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 ст.198 Кодексу № 2755 -VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201,11 ст.201 кодексу).

Отже, Кодекс № 2755 -VI визначає лише дві підстави для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, фактично понесених платником: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість дані законодавчі акти не передбачають.

Судом досліджено акт, в якому міститься підтвердження факту надання позивачу податкових накладних, на загальну суму 18093,98 грн. (у т.ч. 3015,66 грн. ПДВ).

Згідно даних акту на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Латифа» мало статус платника ПДВ і мало право виписувати податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені та відповідають вимогам ст.201 Кодекс № 2755 -VI. Також не встановлено і факту не включення до складу податкових зобов'язань ТОВ «Латифа» ПДВ.

Беручи до уваги наведене, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями у ДП «М'ясо Буковини» виникло у момент отримання податкових накладних, а у перевіряючих були відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань на суму 3016 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що відповідач при проведенні перевірки та при оформленні її результатів діяв не в порядку та не в спосіб передбачений законодавством України, висновки вказані в актах перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм законодавства.

Також, виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Тому вказане рішення належить до скасування, дії щодо нарахування податкових зобов'язань визнаються протиправними, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Представником позивача доведено суду те, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому позов як правомірний належить до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 71, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 916/230000432300 та № 915/230000422300 від 23.03.2012 року

3.Органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь Дочірнього підприємства «М'ясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат».

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати після 04 вересня 2012 р.

Суддя : Т.М. Брезіна