Постанова № 25909670, 03.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року 16:50 Справа № 0870/6319/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Ісаєвій Н.С., за участю представника позивача - Білюшова В.М. (довіреність від 30 листопада 2011 року), представників відповідача - Варьонова А.О. (довіреність від 28 березня 2012 року) та Нариженко З.О. (довіреність від 13 липня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказу про проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень.

27 червня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (далі іменується - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності внесення до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання - збору за спеціальне водокористування за 9 місяців 2009 року, що оформлена актом перевірки від 30.05.2012 №139/270/00377511; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 08.05.2012 №118; визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення від 19.06.2012 №0000050027 та №0000060027.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення та наказ про проведення перевірки від 08.05.2012 №118 суперечать приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, викладені в акті перевірки.

Ухвалою судді від 02.07.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03.09.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідача, підтримали, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 03.09.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №526521 від 05.08.1993, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

На підставі наказу від 08.05.2012 №118 фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (код ЄДРПОУ 00377511) з питань своєчасності внесення до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання збору за спеціальне водокористування за 9 місяців 2009 року» від 30.05.2012 №139\270\00377511 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 8).

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті несвоєчасної сплати підприємством залишку узгодженої суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за третій квартал 2009 року філії в розмірі 396185 грн. 57 коп. по граничному строку сплати 19.11.2011 із затримкою сплати 1 календарний день; п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за третій квартал 2009 року філії в розмірі 97028 грн. 17 коп.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 №0000050027, яким позивачу визначено зобов'язання зі сплати штрафу на суму в розмірі 39618 грн. 56 коп., та податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 №0000060027, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування в розмірі 4851 грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 4851 грн. 41 коп. (а.с. 12-14).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 30.05.2012 №139\270\00377511, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

На адресу Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» надійшов письмовий запит Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 29.02.2012 №1424\10\08-04 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», зі змісту якого вбачається, що контролюючий орган, у зв'язку з наявністю фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, просив позивача надати письмові пояснення та документальне підтвердження факту подання податкового звітного та уточнюючого розрахунків та сплати збору за спеціальне водокористування за філію Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» в місті Києві, протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (а.с. 56). Даний запит отримано позивачем 06.03.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с. 56, зворотній бік).

Після отримання запиту позивач надав відповідачу письмову відповідь від 13.03.2012 з інформацією, що запитувалась, та копіями звітів і банківських виписок (а.с. 55).

В подальшому керівником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби було видано наказ від 08.05.2012 №118 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», який отримано позивачем 14.05.2012.

Зі змісту даного наказу вбачається, що перевірка платника податків повинна була здійснюватись протягом п'яти робочих днів, починаючи з 10.05.2012.

Відтак, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності внесення до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання - збору за спеціальне водокористування за 9 місяців 2009 року та визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 08.05.2012 №118, посилався на те, що підстав для проведення такої перевірки не було, оскільки платник податків своєчасно та в повному обсязі надав інформацію та відповідні документи на письмовий запит контролюючого органу. Крім того, зазначав, що в порушення присів Податкового кодексу України відповідач не вручив спірний наказ про проведення перевірки до початку її проведення, що являється порушенням норм ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За приписами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції від 24.04.2012), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що не зважаючи на своєчасне надання позивачем до контролюючого органу запитуваної інформації та відповідних документів, останній мав всі підстави для проведення перевірки, оскільки останнім було виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Такими підставами являлась відповідь позивача від 13.03.2012, зі змісту якої вбачалось, що за період 9 місяців 2009 року філією ПАТ «ПБК Славутич» у м. Києві був поданий розрахунок збору за спеціальне водокористування 05.11.2009 із арифметично завищеною сумою збору, та помилку було виправлено шляхом подання уточнюючого розрахунку від 20.11.2009; та лист Державної податкової адміністрації у м. Києві від 26.01.2012 про необхідність проведення перевірки на підставі виявлення фактів порушення податкового законодавства (а.с. 59).

Таким чином, з метою перевірки всіх обставин щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податкових зобов'язань та з'ясування всіх питань щодо подання позивачем розрахунків та уточнюючих розрахунків, контролюючий орган правомірно здійснив перевірку позивача.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності внесення до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання - збору за спеціальне водокористування за 9 місяців 2009 року.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін щодо позовної вимоги про скасування наказу про проведення перевірки від 08.05.2012 №118, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено з матеріалів справи, перевірка позивача проводилась на підставі наказу від 08.05.2012 №118, що свідчить про виконання контролюючим органом приписів вказаної вище статті.

Під час розгляду справи, представник позивача вказував, що в порушення приписів ст. 78 Податкового кодексу України, йому не було вручено даний наказ до початку проведення перевірки у встановлений десятиденний строк, а відтак він підлягає скасуванню.

Проте, суд зазначає, що питання проведення документальних позапланових невиїзних перевірок також регулюється статтею 79 Податкового кодексу України, яка встановлює обов'язок контролюючого органу надіслати платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручити йому чи його уповноваженому представнику під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що відповідачем було зроблено. При чому, приписи статті 79 Податкового кодексу України не встановлюють строків повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а лише встановлюють обов'язок надіслання наказу платнику податків.

Судом встановлено, що відповідач на виконання норм ст. 79 Податкового кодексу України надіслав на адресу позивача наказ про проведення перевірки від 08.05.2012 №118 та повідомлення про проведення перевірки, які бути отримані останнім 14.05.2012.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган в належний спосіб повідомив позивача про проведення перевірки, а відтак позовна вимога про скасування наказу про проведення перевірки від 08.05.2012 №118 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, на підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 №0000050027, яким позивачу визначено зобов'язання зі сплати штрафу на суму в розмірі 39618 грн. 56 коп., та податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 №0000060027, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування в розмірі 4851 грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 4851 грн. 41 коп.

Відповідач в Акті перевірки як на порушення з боку позивача вказує, що у податковому розрахунку за спеціальне водокористування за 9 місяців 2009 року помилково завищено податкове зобов'язання на суму в розмірі 396185 грн. 90 коп., який було подано філією позивача до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва 05.11.2009. В поданому розрахунку позивачем замість суми в розмірі 320098 грн. 59 коп. було вказано суму в розмірі 716284 грн. 49 коп.

При чому, суму правильно визначеного грошового зобов'язання позивач сплатив своєчасно - 18.11.2009, згідно платіжного доручення від 18.11.2009 №042127 (а.с. 27).

20.11.2009 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва позивачем був поданий уточнюючий розрахунок за цей же період, в якому була вказана вже вірна сума - 320098 грн. 59 коп.

Проте, відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем були порушені норми абзацу 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме узгодження суми податкового зобов'язання відбулось із затримкою на 1 календарний день, внаслідок чого до позивача застосовано штрафні санкції на суму в розмірі 39618 грн. 56 коп.

Визначаючи норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, суд зазначає, що застосування відповідачем приписів Податкового кодексу України до спірної ситуації, яка відбулась у 2009 році, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки такі відносини регулювались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі іменується - Закон України №2181-ІІІ).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Вищевказане положення Закону України №2181-ІІІ повністю співпадає із вимогами спеціального нормативно-правового акту - Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», а саме п. 2.1., яким визначено, що якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 9 місяців 2009 року.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Суд зазначає, що фактично позивачем не занижено, а завищено податкове зобов`язання за період 9 місяців 2009 року.

Крім того, в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок зазначається сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, що заповнюється у разі, якщо показник має позитивне значення. В даному випадку показник має від'ємне значення.

Помилковість в даному випадку полягає у завищенні позивачем суми податкового зобов'язання. Зазначена помилка, виправлена позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань ще до фактичного проведення податковим органом невиїзної документальної перевірки, не призвела до заниження підсумкової суми податкового зобов'язання підприємства перед бюджетом за період 9 місяців 2009 року.

Також податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 №0000060027, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування в розмірі 4851 грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 4851 грн. 41 коп.

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем у податковому розрахунку за спеціальне водокористування за 9 місяців 2009 року була допущена арифметична помилка: замість суми рядків 2.1.2.1. та 2.1.2.2. у рядку 2.1.2 було вказано зазначення лише одного рядка - 97028 грн. 17 коп.

Дана помилка була виправлена позивачем в уточнюючому розрахунку, що був поданий до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва 20.11.2009. але відповідачем в Акті перевірки вказано, що позивачем 03.02.2010 у поданому розрахунку за 2009 рік ця помилка була виправлена шляхом включення до податкових зобов'язань, які своєчасно були сплачені до бюджету.

В Акті перевірки вказано, що внаслідок цього позивачем порушені норми п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми грошового зобов'язання за 3 квартал 2009 року в розмірі 97028 грн. 17 коп., та застосовано штраф на суму в розмірі 4851 грн. 41 коп.

Суд знову ж таки зазначає, що в даному випадку відповідач не може застосовувати норми Податкового кодексу України до спірного питання, оскільки ці відносини регулювались Законом України №2181-ІІІ.

Суд вважає, що нарахування штрафних санкцій є безпідставним, враховуючи те, що позивачем було подано уточнюючий розрахунок до проведення перевірки податковим органом.

Так, відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ, платник має самостійно сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання.

Викладаючи п. 17.2 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ, законодавець чітко встановив, що відповідальність при поданні уточнюючого розрахунку в будь-якому випадку настає виключно при заниженні податкового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки, позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 9 місяців 2009 року, де фактично відображено зменшення розміру податкового зобов'язання, тобто фактично зменшення податкового боргу не мало місця, а здійснено лише виправлення самостійно виявленої помилки, то застосування штрафу є безпідставним.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 03.07.2012, Ухвала від 14.062012).

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012 №0000050027 та №0000060027 є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 19 червня 2012 року №0000050027.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 19 червня 2012 року №0000060027.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» суму сплаченого судового збору в розмірі 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 08 (вісім) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська