Постанова № 25909638, 31.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2012 року № 2а-8878/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПредставництва «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 р. №0004122205.

за участю представників сторін:

позивача: Медведська О.Г.

відповідача: Харко Д.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.08.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представництво «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»(надалі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 №0004122205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначити справу до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2012 р., яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 31.07.2012 суд, за власною ініціативою, протокольно ухвалив замінити неналежного відповідача на належного -Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували.

Під час розгляду справи Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи це тим, що доводи контролюючого органу, викладені в Акті перевірки та письмових запереченнях на адміністративний позову базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та в свою чергу зазначив, що в ході перевірки встановлено порушення Позивачем п.13.8 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 та п.137.10 ст. 137, п. 160.8 ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2010, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 №0004122205 є цілком правомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2011 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку «ПРЕДСТАВНИЦТВА «А1 ГЛОБАЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.04.09 по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 08.04.09 по 30.09.11.

За результатами вказаної перевірки суб'єктом владних повноважень складено Акт перевірки від 07.02.12 №29/22-04/26608868, яким, зокрема, встановлено порушення п. 13.8 ст. 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 137.10, п. 160.8 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), внаслідок чого було занижено податок на прибуток всього в сумі 756 824, 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення, а саме:

- №0004122205 від 30.05.2012, яким Представництву «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток»в загальній сумі 886 023грн., в тому числі за основним платежем 756 823, 00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 129 200,00грн.

Надаючи правове обґрунтування власній позиції, відповідач посилається на підпункт 14.1.193. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України та п. 1.17 ст. 1 Закону №334/94-ВР, якими визначено поняття «постійне представництво нерезидента в Україні», яким є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс».

Відповідно до п.133.3 ст.133 Податкового Кодексу та п.2.5 ст.2 Закону №334/94-ВР «Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.»

Мотивуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган посилається на п. 137.10 ст. 137 Податкового Кодексу України, яким встановлено порядок визначення доходів, а саме: «суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом».

Підсумовуючи зазначене, Відповідач зазначає, що в порушення п.137.10 ст.137 Податкового Кодексу України, Представництвом «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»занижено валовий дохід в сумі 2 020 954,00 грн., внаслідок не відображення грошових коштів, отриманих з рахунку №40807840401400000140, відкритого компанією «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»на території Російської Федерації у фінансовій установі ОАО «Альфа-Банк», Додатковий офіс «Красная Пресня», а тому, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС стверджує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Представництва «А1 Глобал Холдингс Лімітед».

Таким чином, встановлена податковим органом обставина заниження Представництвом «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»валового доходу в сумі 2 020 954,00 грн. і є предметом доказування в даній адміністративній справі.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, приймає до уваги правову позицію Позивача тим самим вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що на збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі основного платежу в розмірі 756 823грн. мали вплив наступні обставини.

Як вбачається з Акту перевірки, в період з 08.04.09 по 30.09.2011 Позивачем в поданих деклараціях з податку на прибуток відображено скоригований валовий дохід в сумі 8 396 085,00 грн.

В свою чергу, як зазначає Відповідач, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 08.04.2009 по 30.09.2011 встановлено його заниження на суму 2 020 954,00грн., а на формування цих показників мало вплив відображення суми коштів в національній валюті, отриманої від продажу іноземної валюти, яка надійшла з рахунку, відкритого компанією нерезидентом «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»на території Російської Федерації в сумі 8 390 191,00грн.

Відтак, на формування показника «інші доходи»в рядку 03 Декларації в сумі 5894,00 грн. вплинуло відображення позитивної різниці між курсом іноземної валюти по відношенню до гривні на дату продажу та за курсом балансової вартості такої валюти станом на дату її отримання (2 020 954грн. -на дату отримання, 2 026 848грн. -на дату отримання).

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, при визначенні розміру оподатковуваного прибутку, контролюючим органом до уваги приймаються наступні обставини.

Так, в Акті перевірки (згідно Таблиці Розділу 3.1.1 «Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва»), суб'єкт владних повноважень приходить до висновку, що Позивачем за перевіряємий період фактично отримано валового доходу в сумі 10 417 039грн.

При цьому, визначаючи базу оподаткування податку на прибуток, Відповідач застосовує положення п.13.8. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р та п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, за якими у разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається органом державної податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Відповідача, ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва по визначенню об'єкта оподаткування Позивача застосовувався наступний розрахунок:

1. 10 417 039,00 грн. * 0,7 = 7 291 927,00 грн.;

2. 10 417 039,00 грн. -7 291 927,00 грн. = 3 125 117 грн.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва не погоджується з правомірністю визначення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 3 125 117грн., що і став основою для донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 756 823грн., мотивуючи це наступним.

Так, відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Під терміном «постійне представництво», згідно з пунктом 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», розуміється постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Відповідачем не заперечується та обставина, що Позивач не має статусу постійного представництва, однак у зв'язку із тим, що відокремлений підрозділ компанії підпадає під визначення постійного представництва, в розумінні податкового законодавства, то до такого платника податку, на думку ДПІ, застосовуються відповідні правила оподаткування по податку на прибуток.

Однак, на думку суду, зазначене не відповідає дійсності, оскільки, у відповідності до положень абз.3 пп.14.1.193 ПК України, постійним представництвом не є утримання постійного місця діяльності виключно з метою збирання інформації для нерезидента; провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Позивачем, на підтвердження власної правової позиції до матеріалів справи надано Довідку про включення Представництва «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»до ЄДРПОУ, з якої вбачається, що видами діяльності Представництва, в даному випадку, є дослідження ринку та вивчення суспільної думки (КВЕД 74.13.0), консультації з питань комерційної діяльності та управління (КВЕД 74.14.0), а Відповідачем, під час перевірки не встановлено та до матеріалі справи не надано доказів здійснення Представництвом саме господарської діяльності з метою отримання прибутку з джерелом походження з України.

В даному випадку, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 1.17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. в редакції діючої за перевіряємий період, постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Також слід зазначити, що п.133.2 ПК України дає виключний перелік платників податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Правовий аналіз вказаних вище норм податкового законодавства дає змогу прийти до висновку, що необхідною та обов'язковою умовою сплати податку на прибуток представництвом нерезидента є факт отримання доходів з джерелом походження з України.

В свою чергу, згідно з п. 133.3 ПК України, постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України.

Як вказує Позивач та не заперечувалось представником Відповідача, Представництвом до перевірки було надано копії довідок про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 06.02.12 № 7044, від 04.04.12 № 601, у відповідності до яких Позивач не є постійним представництвом, що, як вже зазначалось, не заперечується податковим органом.

Відтак, вбачається за можливе відзначити, що юридичний статус Представництва, в даному випадку, відповідає визначенню, що міститься в пп.133.1.5 ПК України, а саме: представництво платника податку - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.

Крім того, одним з доводів Акту перевірки, в частині обґрунтованості тверджень податкового органу щодо правомірності визначення Позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі основного платежу в розмірі 756 823 грн. є те, що до перевірки позивача надано витяг з реєстру компаній про те, що засновник (головна компанія) «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»зареєстроване на Британських Віргінських островах.

За таких обставин, на думку Відповідача, у відносинах між Україною та Сполученим Королівством Великобританії і Північної Ірландії діє Конвенція між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11.08.93 р. (далі - Конвенція).

Однак, як зазначає ДПІ, відповідно до п. «а»ст. З Конвенції «У розумінні цієї Конвенції, якщо з контексту не випливає інше:

а) термін "Сполучене Королівство" означає Великобританію і Північну Ірландію, включаючи будь-яку територію за межами територіального моря Сполученого Королівства, яка відповідно до міжнародних законів визначається або може бути в подальшому визначена за законами Сполученого Королівства, що стосуються континентального шельфу, як територія, в межах якої можуть застосовуватись права Сполученого Королівства щодо морського дна, надр і їх природних ресурсів. Термін «Сполучене Королівство», не включає жодну заморську територію Великобританії.

З огляду на Довідку, згідно якої нерезидент зареєстрований на Британських Віргінських островах, враховуючи Розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон»від 24.02. 03 N 77-р, від 23.02.11 N 143-р, яким визначено, що Британські Віргінські острови належать до переліку офшорних зон, Відповідач вважає, що переваги міжнародних договорів не застосовуються до Представництва, а його діяльність не носить допоміжний характер по відношенню до головної компанії, як наслідок, спірне ППР є законним та обґрунтованим.

Проте, з зазначеними доводами ДПІ у Печерському районі м. Києва суд також не може погодитись, оскільки Відповідачем не спростовано доводів Позивача стосовно того, що головна компанія-нерезидент не здійснювала господарської діяльності на території України ані самостійно ані через Представництво та не отримувала доходів походженням з території України, як наслідок, на думку суду, відсутність відповідної Конвенції жодним чином не впливає на оподаткування Позивача, через відсутність бази такого оподаткування.

З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин по справі, суд вважає за необхідне також надати правову оцінку доводам Відповідача, стосовно «безповоротної фінансової допомоги», що надана Позивачу.

Відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Таким чином, зі змісту наведеної норми вбачається, що для безповоротної фінансової допомоги характерними ознаками є те, що сума коштів передається платнику податків у власність, і передана платнику податків сума коштів не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Згідно Акта перевірки, спірні грошові кошти від фірми -нерезидента, що надходили на валютний рахунок Представництва та, як зазначено вАкті, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої постійним представництвом, мають бути включені до валового доходу.

Однак, як вбачається з пояснень представника позивача, отримані від нерезидента кошти Представництво використовувало для власних потреб, при чому, до матеріалів справи надані банківські виписки з деталізацією графи «призначення платежу», перекладені з англійської на українську мову, з яких вбачається, що материнська компанія здійснювала платіж своєму представництву з призначенням платежу: «оплата витрат представницького офісу».

З огляду на викладене, а також те, що відповідачем, в порушення статті 71 КАС України, не доведений, а судом не встановлений факт отримання Представництвом будь-яких інших грошових коштів, або коштів в рамках виконання господарських зобов'язань з джерелом походження з України, наявності укладених представництвом угод, суд вважає помилковим висновки акта перевірки про те, що Представництво здійснює господарську діяльність на території України.

Як встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва та підтверджено поясненнями позивача, спірні перерахування материнської компанії здійснені нею виключно задля утримання Представництва, а тому вони не можуть розцінюватися як безповоротна фінансова допомога, у розумінні пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в даному випадку фактично відбулася передача коштів всередині однієї юридичної особи, тобто без переходу права власності на такі кошти від однієї особи до іншої, що є однією із визначальних ознак поняття «безповоротної фінансової допомоги».

За таких обставин, суд, з посиланням на пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в даному випадку, вважає відсутніми передбачені законом підстави, що б давали змогу погодитись з висновками посадових осіб контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки, про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою своєму представництву не є джерелом походження з України і ця операція не може розглядатись як господарська діяльність представництва нерезидента на території України, спрямована на отримання доходу.

Грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою структурному підрозділу не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не призводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.

Суд приймає до уваги та вбачає за можливе погодитись з доводами Позивача з приводу того, що Представництву, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 12.11.03 №492 «Про затвердження інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах»було відкрито поточний рахунок типу «Н»в національній валюті, а правовий режим використання вказаного типу банківського рахунку не дозволяє Представництву зараховувати чи списувати кошти з Рахунку для здійснення господарської діяльності.

Кошти, що встановлено судом, на рахунок Позивача надходили виключно з рахунку № 408078401400000140, відкритого компанією «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»на території Російської Федерації у фінансовій установі ОАО «Альфа-Банк», що було підтверджено довідкою ОАО «Альфа-Банк»від 1801.12 № 160/159, яка наявна в матеріалах справи.

Відтак, суд погоджується з доводами Позивача з приводу того, що отримана іноземна валюта не включалась до складу валового доходу Представництва, а відповідним чином обліковувалась в бухгалтерському обліку (Дт. - 312), у зв'язку із чим база оподаткування податком на прибуток не виникала.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Представництва «А1 Глобал Холдингс Лімітед», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.05.2012 р. №0004122205 -скасуванню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Представництва "А1 Глобал Холдінгс Лімітед" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.05.2012 №0004122205.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Представництва "А1 Глобал Холдінгс Лімітед "(код ЄДРПОУ 26608868, адреса: 01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок 5-А) судові витрати в сумі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01011 м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 2).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Дата підписання та складання постанови в повному обсязі - 05.09.2012р.