Постанова № 25909622, 07.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/783/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасуванню податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»(далі по тексту -ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ») до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії посадових осіб Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції щодо складання акту № 5816/2310/35657486 від 30 грудня 2011 року, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022301 від 16.01.2012 року про стягнення з ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»грошового зобов'язання в сумі 685285, 50 грн., з яких за основним платежем 456857, 00 грн. та за штрафними санкціями 228428, 50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032301 від 16.01.2012 року про стягнення з ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»грошового зобов'язання в сумі 548229, 00 грн., з яких за основним платежем 365486, 00 грн. та за штрафними санкціями 182743, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем був неправомірно складений акт перевірки від 30.12.2011 року та в результаті чого були винесені податкові повідомлення-рішення які є незаконним, оскільки висновки та фактичні обставини, нібито в встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності, базується лише на припущенням податкового органу. В обґрунтування позивач посилається на те, що боку позивача відсутні будь-які порушення норм закону України «Про податок на додану вартість» регулюючих питання оподаткування податку на додану вартість та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись. Крім того зазначив, що відповідач, на підставі того, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа № 201201100043 відносно засновкика та директора ПП «Агростар ЮГ»ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. ст.. 27 ч. 3, 205 ч. 2 КК України та наданих нею пояснень під час судового слідства, самостійно дійшов висновку про доведеність вини цієї особи, не дочитавшись відповідного вироку суду, та зробив висновок про нікчемність правочину між позивачем так контрагентом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Так судом встановлено, що на виконання постанови слідчого з СВ ПМ ДПА України в Одеській області від 08.08.2011 року, в відповідності до наказу Білгород-Дністровської ОДПІ № 791 від 19.12.2011 року та на підставі направлення від 20.12.2011 року № 2499/23, вданого Білгород-Дністровською об'єднанню інспекцією Панфілову Олексію Володимировичу - головному державному податковому ревізору -інспектору І рангу відділу проведення перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, з урахуванням вимог п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( із змінами та доповненнями) проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»по взаємовідносинам з ПП «Агростар Юг»код ЄДРПОУ 36502724 за весь період діяльності по час проведення перевірки.

Перевірка проводилась з 20.12.2011 року по 26.12.2011 року.

За результатом перевірки був складений Акт від 30.12.2011 року № 5816/2310/35657486.

Так, відповідно до акту перевірки,податковим органом було встановлені наступні порушення:

В зв'язку з тим, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що дає підстави вважати про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно и.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.228 ЦК України нікчемними правочинами є укладені правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Відповідно до наданих інших джерел інформації (отриманих документів від СВ ПМ ДПА у Одеської області та копій документів наданих підприємством ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»), одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентом ПП «Агростар Юг» код ЄДРПОУ 36502724. Враховуючи вищезазначене, а також визнання в ході проведення перевірки нікчемним правочину, підприємством ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»порушено п. 1.32 ст.1 п.5.1, п.п.5.3.9. п.5.3. |ст.5, п.п. 11.2.3. п.11.2. ст. 11 Закону України '"Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі - 456857 грн., у тому числі: за 2009 рік (4 квартал 2009 року) на суму - 151901 грн.; за 1 квартал 2010 року на суму - 179013 грн.; за І півріччя 2010 року на суму - 304956 грн.; за 3 квартали 2010 року на суму - 304956 грн.; за 2010 рік на суму - 304956 грн..

Враховуючи вищезазначене, а також визнання в ході проведення перевірки нікчемним правочину підприємством ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»порушено п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5., 1.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР ( зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 365486грн., а саме: у грудні 2009 року у розмірі - 121521грн.; у січні 2010 року у розмірі - 50100 грн.; у лютому 2010 року у розмірі -60960 грн.; у березні 2010 року у розмірі -32150 грн.; у квітні 2010 року у розмірі -88758 грн.; у травні 2010 року у розмірі -11997 грн.

На підставі акту перевірки від 30.12.2011 року № 5816/2310/35657486 року Білгород-Дністровською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022301 від 16.01.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 685285, 50 грн., з яких за основним платежем - 456857, 00 грн. та за штрафними санкціями - 228428, 50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00000032301 від 16.01.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 548229, 00 грн., з яких за основним платежем - 365486, 00 грн. та за штрафними санкціями - 182743, 00 грн.

Не погодившись із діями податкового органу щодо складання акту перевірки та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями-рішенням позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Судом встановлено, що дії посадових осіб Білгород-Дністровської ОДПІ щодо складання акту перевірки є законними, а податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Законом № 168/97-ВР передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий доход-загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України 30.06.2005 р. за № 244, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.07.2005 р за № 770/11050.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу № 01-12109 від 01.12.2000 року, ПП «Агростар Юг»та ПП «ЦЕНТРУРІОН ОЙЛ»уклали договір купівлі продажу, відповідно до якого продавець (ПП «Агростар Юг») зобов'язується на умовах, передбачених договором передати у власність Покупцю (ПП «ЦЕНТРУРІОН ОЙЛ»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали. Даний договір підписаний директорами та скріплений печатками підприємств.

Суд акцентує увагу на тому, засновник та директор ПП «Агростар Юг»ОСОБА_3 по кримінальній справі № 058201100054 надала свідчення як свідок, в яких значиться, що вона знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку зареєстровала ПП «Агростар Юг» за пропозицією його знайомого без мети займатись підприємницькою діяльністю, тобто, фінансово-господарську діяльність вона не вела, грошовими коштами по розрахунковим рахункам не керувала та нікого на те не уповноважувала, підписувала деякі документи, не поглиблюючись в їх суть (відповідно до протоколу свідка від 19.05.2011 року (а.с. 167-173).

Крім того постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 03.08.2011 року встановлено, що в травні 2009 року в м. Одесі ОСОБА_1, через свого знайомого ОСОБА_7., познайомилася з ОСОБА_4, який маючи намір на фіктивне підприємництві а саме на створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метої прикриття незаконної діяльності, запропонував її зайняти посаду директора підприємства та стати його засновником, під виглядом, нібито здійснення фінансово - господарської діяльності. ОСОБА_1, без відповідної освіти та досвіду роботи, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, дала згоду ОСОБА_5 зареєструвати на своє ім'я підприємство ПП «Агростар Юг»та обійняти посаду директора.

В подальшому, а саме 26.05.2009 року, ОСОБА_4, не розповідаючи ОСОБА_3 своїх дійсних намірів, щодо здійснення організації фіктивного підприємства, шляхом обману, у приміщенні приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, надав їй вказівку підписати заздалегідь підготовлені документи для проведення подальшої державної реєстрації вказаного підприємства. Крім того, за вказівкою ОСОБА_4, ОСОБА_1 09.07.2009 в AT «Укрсиббанк»(МФО 351005) відкрито розрахунковий рахунок НОМЕР_1. Вказані факти підтверджуються висновками почеркознавчої експертизи № 641 вії.. 18.05.2011 року. В подальшому, ОСОБА_1 участі у діяльності підприємства не приймала, документи фінансово-господарської діяльності не підписувала, розрахунковим рахунком підприємства не керувала та не розпоряджалась, грошові кошти з розрахункових рахунків не знімала. Разом з цим, невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ПП «Агростар -Юг», від імені ОСОБА_1 здійснювали незаконну діяльність, яка спричинила матеріальну шкоду державі в особливо великих розмірах (а.с.193-194).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно даного договору не вбачається реального настання подій, що обумовлені ним, які б свідчили про проведення господарської операції.

За вказаним договором були виписані видаткові та товарно-транспортні накладні, відтак суд ставить під сумнів їх належність в доказовій базі.

Крім того, посадовою особою ПП «Агростар юг»складені та підписані податкові накладні

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином,суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформленої податкової накладної, виданої йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд приходить до висновку щодо нікчемність договору, укладеного між ПП «ЦЕНТУРИОН ОЙЛ»та ПП «Агростар Юг» та відповідно про недійсність похідних документів від даних договорів.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2.цієї статті).

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентом не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю; по-друге, суд вважає, що договори, укладені між відповідними сторонами, мають ознаки нікчемності та відповідно до Цивільного кодексу України не потребують визнання судом його недійсним.

Так, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок та спрямований на пошкодження майна держави.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету -податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Суд враховує й той факт, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Тому, знову ж таки, суд звертається до свідчень директора ПП «Агростар Юг», відповідно до яких, вона, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, зареєстровала ПП «Агростар Юг» за пропозицією його знайомого без мети займатись підприємницькою діяльністю, тобто, фінансово-господарську діяльність вона не вела, грошовими коштами по розрахунковим рахункам не керувала та нікого на те не уповноважувала, підписувала деякі документи, не поглиблюючись в їх суть (а.с. 193).

Так, суд дійшов висновку, що директор позивача розумів протиправність правочину з підприємством, яке взагалі не здійснює господарську діяльність, зокрема не надає ніяких послуг.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Крім того, в ході судового розгляду в обґрунтування підтвердження здійснення господарської діяльності ПП «Агростар Юг» з реалізації паливно-мастильних матеріалів згідно договору купівлі-продажу з ПП «ЦЕНТРУРИОН ОЙЛ»позивач зазначив, що нафтопродукти які підприємство поставляло ПП «ЦЕНТРУРИОН ОЙЛ» зберігались у ПАТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», які ПП «ЦЕНТРУРІОН ОЙЛ» власними силами відвантажувало на свою адресу.

Для підтвердження зазначених відомостей, судом був направлений запит на адресу ПАТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», у відповідь на який суд було повідомлено, що в період з грудня 2009 року по травень 2010 року не здійснювалось жодних правовідносин ПАТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ»та ПП «Агростар Юг»та на зберіганні у ПАТ«ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» у вказаний період не знаходились паливно-мастильні матеріали, що належали, ПП «Агростар Юг», що ще раз підтвердило відсутність реально здійсненої господарської операції ПП «ЦЕНТРУРІОН ОЙЛ» та ПП «Агростар Юг»(а.с.210)

Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Обставини, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка встановлені пп.78.1.1-78.1.13 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальних невиїзних перевірок встановлено ст.79 Податкового кодексу України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно пп.83.1.1.-83.1.6 п.83.1. ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Порядок оформлення результатів перевірок врегульований статтею 86 Податкового кодексу України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року № 34/18772).

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У пункті 3 Порядку зазначено про те, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога визнати протиправними дій посадових осіб Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції щодо складання акту № 5816/2310/35657486 від 30 грудня 2011 року не підлягає задоволенню згідно положень ч.1 ст.162 КАС України, оскільки зазначений акт був складений повноважною особою посадовою особою органу державної податкової служби, в порядку визначеному ст.86 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «ЦЕНТУРИОН слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 -163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею07 вересня 2012 року 07 .09.2012 року.

Суддя О.В. Колесниченко

м.Одеса

.