Постанова № 25909351, 15.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року 2а-2401/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Васковець М.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Столярчук В.М.,

від відповідача - Шевчук С.А., Зінченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Будмонтаж-ЧС»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будмонтаж-ЧС»з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 № 0000032301 та від 05.03.2012 № 0000022301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано податковий кредит та валові витрати, проте, податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про нікчемність укладених між підприємством та ТОВ «БФО «Експерт»правочинів і неправомірно донарахував підприємству податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств і штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень пояснив, що перевіркою господарської діяльності позивача встановлено, що ПП «Будмонтаж - ЧС»у перевіряємий період мало господарські відносини з ТОВ «БФО «Експерт», за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати. Однак, у даного контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань. Крім того, представник відповідача зазначив, що на час перевірки позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт виконання правочинів. Таким чином, на думку відповідача, позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «БФО «Експерт».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Буд монтаж -ЧС»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БФО «Експерт», ТОВ «ІТД «Сяйво»і ТОВ «Тополя ЛТД»за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено Акт від 17.02.2012 № 75/13/2301-32728171 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що між ПП «Будмонтаж -ЧС»та ТОВ «БФО «Експерт»укладено договори виконання підрядних робіт, предметом яких було виконання будівельних робіт. Суми податку на додану вартість (268932,00 грн.) за податковими накладними, виписаними від даного контрагента, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Під час перевірки виявлено, що керівником ТОВ «БФО «Експерт»являється ОСОБА_4

У ході слідчих дій о/у ГВПМ Білоцерківської ОДПІ старшим лейтенантом податкової міліції Копач В.Г. відібрано пояснення гр.. ОСОБА_4, який пояснив, що у 2008 році загубив паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. Відносно ТОВ «БФО «Експерт»зазначив, що про дане підприємством дізнався в червні 2009 року від працівників податкової міліції, реєстрацією і діяльністю підприємства не займався, податковий облік не вів, документів фінансово-господарської діяльності не складав і не підписував, угоди з контрагентами не заключав і відношення до господарської діяльності підприємства не має.

Крім того, як вбачаться з Акта перевірки, замовниками будівельних робіт, які виконувались ТОВ «БФО «Експерт»на замовлення позивача були ТОВ «Тополя ЛТД»і ТОВ «ІТД Сяйво».

Під час перевірки встановлено, що старшим о/у ВЗБГЕ ВПМ Коростенської ОДПІ Житомирської області старшим лейтенантом податкової міліції Содель В.С. було відібрано пояснення директора ТОВ «ІТД «Сяйво»ОСОБА_7, який пояснив, що у літку 2005 рок перебуваючи у місті Коростень Житомирської області загубив сумку з речами, в якій лежав паспорт, через декілька днів йому надійшов лист з пропозицією повернення документів та сумки за грошову винагороду. Відносно ТОВ «ІТД «Сяйво»пояснив, що вперше чує про дане підприємство, реєстрацією не займався, банківських рахунків не відкривав, печатку не отримував, бухгалтерський і податковий облік не вів, документів фінансово-господарської діяльності не складав і не підписував.

Також, під час перевірки виявлено, що в ході слідчих дій о/у ГВПМ Білоцерківської ОДПІ старшим лейтенантом податкової міліції Копач В.Г. відібрано пояснення у директора ТОВ «Тополя ЛТД»ОСОБА_8, який зазначив, що у червні 2008 року він познайомився з чоловіком, який запропонував йому за грошову винагороду надати йому копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для відкриття рахунків у банках. Відносно ТОВ «Тополя ЛТД»пояснив, що реєстрацію даного підприємства не займався та печатку не отримував, бухгалтерський податковий облік не вів, документів фінансово-господарської діяльності не підписував.

Як вбачається з Акта перевірки, під час досудового слідства встановлено, що у продовж 2009 року група осіб організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування даної схеми було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «БФО «Експерт», яке створене та зареєстровано на ОСОБА_4, ТОВ «Тополя ЛТД»та ТОВ «ІТД «Сяйво».

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що укладені договори між позивачем та даним підприємством є нікчемними.

Під час судового розгляду справи представник відповідача пояснив, що під час перевірки ПП «Будмонтаж -ЧС»не надано первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ТОВ «БФОЛ «Експерт».

На підтвердження даної обставини відповідач надав суду копії листів від 02.02.2012 № 583/10/23-1 і від 08.02.2012 № 705/10/23-1, згідно з якими податковий орган просив позивача надати пояснення та документальне підтвердження взаємовідносини в тому числі по ТОВ «БФО «Експерт»за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

08.02.2012 позивач надав відповідь податковому органу, в якій зазначив, що не має можливості надати копії документів для документальної перевірки, оскільки оригінали документів знаходяться у адвоката ОСОБА_9 на підставі Договору про надання юридичних послуг адвокатом.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- пункту 85.2, пункту 85.8 статті 85, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме -занижено податок на додану вартість у розмірі 268932,00 грн.;

- пункту 85.2, пункту 85.8 статті 85, пункту 138.2 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток у розмірі 329268,00 грн.

На підставі Акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 № 0000032301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 336165,00 грн., з яких 268932,00 грн. -за основним платежем та 67233,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 № 0000022301, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 411585,00 грн., з яких 329268,00 грн. -за основним платежем та 82317,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Державної податкової служби у Київській області від 16.05.2012 № 966/10/10-206/181-517, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення, - без змін.

Вважаючи рішення податкового органу неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «г»підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень статтей 138 і 198 Податкового кодексу України вбачається, що скористатися цим правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі.

Згідно з пунктом 85.8 статті 85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як було зазначено судом вище, під час судового розгляду представник відповідача пояснив, що під час перевірки ПП «Будмонтаж -ЧС»не надало первинних бухгалтерських документів, на підставі яких сформовано валові витрати і податковий кредит.

Представник позивача у судовому засіданні також підтвердив даний факт та зазначив, що оскільки первині документи, що складані за результатами господарської діяльності позивача з ТОВ «БФО «Експерт»знаходились у адвоката згідно договору про надання юридичних послуг адвокатом, позивач не зміг надати їх податковому органу.

Крім того, 10.02.2012 позивач листом надіслав Фастівській ОДПІ Київської області ДПС копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копії оборотних відомостей та копію протоколу виїмки і огляду від 08.02.2010.

Проте, суд не приймає до уваги твердження позивача про неможливість надання відповідачу первинних бухгалтерських документів під час перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Із наведеної норми слідує, що платник податків може не надати в витребувані під час перевірки документи в одному випадку, а саме -якщо відносно даних документів проведено виїмку правоохоронними органами або вони вилучені іншим законним способом цими ж органами.

Таким чином, знаходження первинних бухгалтерських документів під час перевірки у адвоката не є поважною причиною їх неподання податковому органу, оскільки у даному випадку була відсутня виїмка цих документів або інше вилучення.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що виїмка первинних бухгалтерських документів позивача по взаємовідносинам з ТОВ «БФО «Експерт»не проводилась.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що позивач не надав суду документів, які свідчать про поважність причин відсутності первинних бухгалтерських документів під час перевірки, а також після її закінчення, суд дійшов висновку про те, що податковий орган правомірно застосував положення Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2012 р.