Постанова № 25908947, 07.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2012 р. (11:20) Справа №2а-8773/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Залюбовської Л.В., без участі представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес"

до Державної податкової інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес"

звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року №0002612301, №0002622301, № 0002632301.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки від 19 липня 2012 року №1012/22-01/3483674/116, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання нікчемними правочинів, а також не мають повноважень щодо встановлення вини особи. Вказував, що правові взаємовідносини позивача з БВП "Строітель-плюс" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, з порушенням норм чинного податкового законодавства України, а відтак підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09.08.12р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.09.12 р. відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав значних у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за їх відсутністю не надіслав, заперечення на адміністративний позов суду не надали.

Суд, приймаючи до уваги не надання відповідачем доказів неможливості його участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без його участі, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" є юридичною особою код ЄДРПОУ 34836741, зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 14.02.2007 р. за адресою: 98612, АРК м. Ялта, вул. Московська, б. 8, к. 3. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Ялта АРК ДПС з 16.02.2007 р. за №9197.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Крим-Авто-Експрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 19.07.2012 року № 1012/22-01/3483674/116.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Крим-Авто-Експрес":

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону Украйни "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., п.138.2, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в частині визнання угод, щодо поставки товарів, надання послуг між позивачем та БВП "Строітель - Плюс" нікчемними, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 4192 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 84 453,00 грн.;

- п.137.1 ст.137, п.138.4, п. 138.5, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в частині невірного розрахунку собівартості послуг у 1 кварталі 2012 року внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у сумі 405 259,00 грн., та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2012 року на 279 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в частині визнання угод, щодо поставки товарів, надання послуг між позивачем та БВП "Строітель - Плюс" нікчемними, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 170 558,00 грн.;

На підставі акту перевірки №1012/22-01/3483674/116 від 19.07.2012, ДПІ у м. Ялті АРК ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0002612301 від 27.07.2012 про зменшення ТОВ "Крим-Авто-Експрес" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 405 259,00 грн.;

№0002622301 від 27.07.2012 про збільшення ТОВ "Крим-Авто-Експрес" грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 90 042,00 грн., у тому числі: 88 924,00 грн. - податок на прибуток і 1 118,00 грн. - штрафні санкції;

№0002632301 від 27.07.2012 про збільшення ТОВ "Крим-Авто-Експрес" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213 198,00 грн., у тому числі: 170 558,00 грн. - податок на додану вартість і 42 640,00 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до змісту акту, висновки якого покладені в основу податкових повідомлень-рішень, зроблені відповідно до встановлених під час перевірки обставин стосовно взаємовідносин позивача з БВП "Строітель-плюс" про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Аналіз податкової звітності позивача, за результатами якого податкова служба дійшла висновку щодо нікчемності його угод з контрагентом був зроблений виходячи з того, що ними було отримано інформацію про порушення кримінальної справи порушеної відносно директора ТОВ БВП "Строітеь-плюс" ОСОБА_1, фізичних осіб ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Проте, в ході розгляду справи, судом встановлено, що правових підстав для визнання неправомірними дій із формування ТОВ "Крим-Авто-Експрес" податкового кредиту за рахунок суми ПДВ по взаємовідносинах з БВ "Строітель-плюс" на момент проведення перевірки не було, що підтверджується первинною документацією та іншими доказами по справі, а саме.

Між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" (покупець) та БВП "Строітель-плюс" (постачальник) було укладено договір №2385 від 02 січня 2009 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити запасні частини (п.1 Договору). Строк дії договору - до 31 грудня 2009 року (п.6.1 договору). На підставі пункту 6.1.2 договір було пролонговано до 31 грудня 2010 року.

На виконання договору БВП "Строітель - плюс" було поставлено на адресу ТОВ "Крим-Авто-Експрес" запасних частин на загальну суму 157 320,04 грн. з ПДВ, де ПДВ склав 26 220,01грн.

Факт постачання товарів підтверджується:

1. видатковими накладними:

видаткова накладна №5751 від 24 жовтня 2010 року на загальну суму 84 120,05грн, у тому числі ПДВ 14 020,01грн;

видаткова накладна №6785 від 15 листопада 2010 року на загальну суму 73 199,99грн, у тому числі ПДВ 12 200,00 грн.

2. податковими накладними:

податкова накладна №5751 від 25 жовтня 2010 року на загальну суму 84 120,05 грн., у тому числі ПДВ 14020,01грн;

податкова накладна №6785 від 15 листопада 2010 року на загальну суму 73 199,99 грн., у тому числі ПДВ 12 120,00 грн.

За отриманий товар, Покупцем сплачено на користь Постачальника 157 320,04 грн.:

- чек №2971 від 22.11.10 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №2985 від 23.11.10 на суму 3 799,95 грн.,

- чек №3519 від 29.12.10 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3552 від 30.12.10 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3568 від 10.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3585 від 11.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3612 від 12.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3625 від 13.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3658 від 14.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3689 від 17.01.11 на суму 3 199,99 грн.,

- чек №3707 від 18.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3736 від 19.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3773 від 20.02.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3780 від 21.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3810 від 24.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3826 від 25.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3837 від 26.01.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №3854 від 27.01.11 на суму 581,95 грн.,

Між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" (замовник) та БВП "Строітель-плюс" (виконавець) було укладено договір №9/06/774 від 01 червня 2011 року, відповідно до умов якого БВП "Строітель-плюс" зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні роботи, а ТОВ "Крим-Авто-Експрес" прийняти та оплатити їх (п. 1 Договору).

На виконання договору БВП "Строітель-плюс" було проведено рихтовку та окраску кузовів автобусів, що належать замовнику. Вартість робіт склала 198 000,00 грн. з ПДВ, де ПДВ 33 000,00 грн.

Факт виконання робіт підтверджується належним чином оформленим актом виконаних робіт №2016 від 30.06.2011 та податковою накладною №506 від 30.06.2011. За виконані роботи, замовником сплачено на користь Виконавця 198 000,00 грн.:

- чек №5618 від 06.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5633 від 07.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5648 від 08.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5665 від 11.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5682 від 12.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5694 від 13.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5798 від 14.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5729 від 15.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5748 від 18.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5769 від 19.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5785 від 20.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5801 від 21.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5823 від 22.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5837 від 25.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5848 від 26.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5858 від 27.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5872 від 28.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5884 від 29.07.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5908 від 01.08.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №5924 від 02.08.11 на суму 10 000,00 грн.

Між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс" (Постачальник) було укладено договір №02/08/1062 від 02 серпня 2011року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити запасні частини (п.1 Договору). Строк дії договору визначений до 31 грудня 2011 року. (п.6.1 договору).

На виконання договору БВП "Строітель-плюс" було поставлено на адресу покупця запасних частин та шин на загальну суму 668 029,26 грн., з ПДВ, де ПДВ склав 111 338,21грн.

Факт постачання товарів підтверджується:

1. видатковими накладними:

- видаткова накладна №2469 від 15 серпня 2011 року на загальну суму 346 009,32грн, у тому числі ПДВ 57 668,22 грн.;

- видаткова накладна №2468 від 15 серпня 2011року на загальну суму 49 600,03грн., у тому числі ПДВ 8 266,67 грн.;

- видаткова накладна №2608 від 19 вересня 2011 року на загальну суму 205 219,91грн., у тому числі ПДВ 34 203,32 грн.;

- видаткова накладна №3010 від 17 жовтня 2011 року на загальну суму 67 200 грн., у тому числі ПДВ 11 200,00 грн.;

2. податковими накладними:

- податкова накладна №191 від 15 серпня 2011року на загальну суму 346 009,32 грн., у тому числі ПДВ 57 668,22 грн.;

- податкова накладна №193 від 15 серпня 2011 року на загальну суму 49 600,03 грн., у тому числі ПДВ 8 266,67 грн.:

- податкова накладна №236 від 19 вересня 2011 року на загальну суму 205 219,91грн, у тому числі ПДВ 34 203,32 грн.;

- податкова накладна №143 від 17 жовтня 2011 року на загальну суму 67 200,00 грн., у тому числі ПДВ 11 200,00 грн.

За отриманий товар, покупцем сплачено на користь постачальника 66 8029,26 грн. у тому числі:

- чек №6308 від 15.08.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6323 від 07.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6351 від 08.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6369 від 09.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6391 від 12.09.11 на суму 9 600,03 грн.,

- чек №6402 від 13.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6420 від 14.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6447 від 15.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6456 від 16.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6474 від 19.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6492 від 20.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6508 від 21.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6521 від 22.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6534 від 23.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6554 від 26.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6581 від 27.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6595 від 28.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6612 від 29.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6625 від 30.09.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6648 від 03.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6662 від 04.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6679 від 05.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6692 від 06.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6726 від 07.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6739 від 10.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6752 від 11.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6781 від 12.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6799 від 13.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6810 від 14.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6830 від 17.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6842 від 18.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6858 від 19.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6872 від 20.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6890 від 21.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6902 від 24.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6917 від 25.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6929 від 26.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6939 від 27.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6954 від 28.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6972 від 31.10.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №6988 від 01.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7004 від 02.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7011 від 03.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7032 від 04.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7048 від 07.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7061 від 08.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7076 від 09.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7089 від 10.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7103 від 11.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7120 від 14.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7136 від 15.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7148 від 16.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7155 від 17.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7177 від 21.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7193 від 22.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7200 від 23.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7210 від 24.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7219 від 25.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7229 від 28.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7243 від 29.11.11 на суму 5 219,91 грн.,

- чек №7263 від 30.11.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7278 від 01.12.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7283 від 02.12.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7297 від 05.12.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7311 від 06.12.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7330 від 07.12.11 на суму 10 000,00 грн.,

- чек №7350 від 08.12.11 на суму 7 200,00 грн.

Висновки податкового органу щодо "безтоварності операцій" між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс" базуються на тому, що відносно директора контрагента порушена кримінальна справа №69-0146) за фактом фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків.

Однак, доводи податкового органу про те, що під час досудового слідства у кримінальній справі № 69-0146, за фактом фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків було встановлено, що товариство БВП "Строитель-плюс" зареєстроване на "підставних осіб", є "транзитним підприємством" через яке нібито здійснювались: операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку не є достатніми для висновку про те, що правочини, укладені з БВП "Строітель-плюс", вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема на підставних осіб, за змістом ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були знесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з ТОВ БВП "Строітель - плюс".

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня знесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.12 статті 183 Податкового кодексу України центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

Пунктом 183.13 статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що для інформування платників податку центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті:

- дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії;

- інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, діюче свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до офіційної інформації, яка розміщена на офіційному сайті ДПА України у розділі "Дані про платників ПДВ", свідоцтво про реєстрацію цього платника ПДВ (БВП "Строітель - плюс") станом на час здійснення вищевказаних правочинів було чинним.

На момент вчинення та виконання вищевказаних договорів БВП "Строітель-плюс" перебувало в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, подавало декларації та перебувало на податковому обліку як платник ПДВ, а отже, мало певний правовий статус та право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні. До того ж, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів, а товарність операцій по спірним правочинам з БВП "Строітель-плюс" підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Той факт, що за даними інформаційної бази стан БВП "Строітель-плюс" - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" (лист 11 акту перевірки), не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом первинних документів.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р., справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) де зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а державні органи та їх посадові особи - за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом".

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльність суб'єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені БВП "Строітель - плюс" до податкових зобов'язань відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Оплата за надані послуги, отримані товари здійснена відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних (накладних) БВП "Строітель - плюс" у повному обсязі. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Крим-Авто-Експре" по розрахункам з БВП "Строітель - плюс" не значиться.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та БВП "Строітель - плюс" були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами підряду та купівлі - продажу, актами виконаних робіт, накладними, податковими накладними, довідками вартості, чеками, тощо.

Крім того, ревізор посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки БВП "Строітель - плюс" №37/22/312638 від 11.04.2012 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку. У вказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП "Строітель-плюс" до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Проте, цілком не зрозуміло, як співробітниками податкового органу у акті про неможливість проведення зустрічній звірки робляться висновки щодо порушення платником податків норм цивільного законодавства.

В п.2 ст.1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок регламентується п.73.5 ст. 75 Податкового кодексу України та відповідним порядком, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010р. № 1232. Вказаний порядок та Податковий кодекс України не містить відомостей про такий вид акту як акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пп.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної додаткової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Аналогічні норми містяться у п.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Якщо податковий орган нібито не міг здійснити відповідне співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, то яким чином здійснено висновок щодо порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з пп.73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зустрічна звірка не може містити висновки щодо порушення платником податків діючого законодавства, особливо цивільного.

Таким чином посилання відповідача на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не спростовують товарність господарських операцій з придбання вказаних товарів та послуг у БВП "Строітель - плюс", а є лише припущенням податкового органу не підтвердженим жодними доказами у справі.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки, на який посилається податковий орган вказано: «проведеним аналізом фінансово-господарський діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 ГК України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Проведеним аналізом встановлено, що податковий кредит, отриманий БВП "Строітель-плюс" фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання».

З огляду на наведене, суд зазначає, що оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства регламентується відповідним Порядком, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984.

Згідно з п.5.2 вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У даному випадку висновки співробітників органу ДПС щодо безтоварності здійснених господарських операцій та, як наслідок заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та ПДВ, є безпідставними і носять характер суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається ДПІ, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Слід також зауважити, що визнаючи нікчемними угоди між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс» (договір на проведення ремонтно-відновлювальних робіт №09/06/774 від 01 червня 2011 року та договір №02/08/1062 від 01 серпня 2011 року), співробітники ДПІ у м. Ялті неправомірно виключають зі складу валових витрат та податкового кредиту суми, сплачені ТОВ "Крим-Авто-Експрес" на користь БВП "Строітель - плюс" відповідно до договору №2385 від 02 січня 2009 року (лист 11 акту перевірки), що підтверджується наступним.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма міститься у п. 139.1.9 Податкового кодексу України.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Така ж норма міститься у п. 140.5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 140.2 Податкового кодексу України, перерахунок доходів та витрат щодо недійсних правочинів проводиться сторонами виключно у періоді в якому рішення суду щодо визнання такого правочину недійсним набуло законної сили.

Співробітники ДПІ у м. Ялті АРК ДПС, встановлюючи додаткові обмеження щодо включення затрат платника податків до складу його валових витрат (витрат) грубо порушили нормі п.5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а самостійно визнаючи угоди між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс" нікчемними, та на підставі згаданого корегуючи витрати платника податків, допустили порушення п. 140.2 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про нікчемність договорів укладених між позивачем та БВП "Строітель-плюс" на підставі ст.228 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України не відповідають діючому законодавству виходячи з наступного.

Частина друга ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, ДПІ у м. Ялті АРК ДПС в акті перевірки не наведено.

В силу ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права, щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше

ДПІ у м. Ялті АРК ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з БВП "Строітель-плюс" правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

З позовом, щодо визнання угод між БВП "Строітель-плюс" та ТОВ "Крим-Авто-експрес" нікчемними або з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за вищевказаними правочинами, ДПІ у м. Ялті не зверталось.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо визнання договорів між позивачем і БВП "Строітель-плюс" нікчемним, то у податкового органу були відсутні підстави для цього. При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів пру умисність укладання угоди між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" і БВП "Строітель-плюс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається ДПІ, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

При цьому, відповідно до ст.2 та п.п ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХП державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян при визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПС не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні договори у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак він є дійсним.

Рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Своїм листом від 29.03.2010 №409-0-1-10-19 Міністерство юстиції України зазначило, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Враховуючи наведене, у разі якщо мова йде щодо підтвердження вини, яка повинна враховуватися при визнані правочинів порушуючи публічний порядок, саме суд повинен Визначати, які докази слід вважати достатніми для підтвердження вини у тому чи іншому випадку.

Таким чином, самостійне признання податковим органом угод між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс" нікчемними, та як наслідок визначення ТОВ "Крим-Авто-Експрес" податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ суперечить діючому законодавству.

Також слід відмітити, що у акті перевірки зазначено, що платником податків порушені норми Закону України "Про прибуток підприємств" та ПК України, проте жодних висновків щодо порушення Закону України "Про прибуток підприємств" в акті немає.

ДПІ у м. Ялті АРК ДПС визначила податкові зобов'язання позивача з ПДВ у тому числі за жовтень та листопад 2010 року, але у той період саме Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, визнаючи податкові зобов'язання позивача за 2010 року на підставі норм Податкового кодексу України, відповідач грубо порушив Конституцію України.

Щодо зменшення збитків позивача та визнання податкових зобов'язань з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, то слід вказати наступне.

Оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства регламентується відповідним Порядком, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984.

Згідно з п. 5.2 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень маткового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, і фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки (лист 19) вказано, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Враховуючи наведене, перевіркою зроблений розрахунок собівартості послуг та інших витрат та віднесення їх до витрат у податковому обліку за 1 квартал 2012 року. Але цілком не зрозуміло, які саме витрати у першому кварталі 2012 року не підтверджені первинними документами або які витрати фактично не були здійснені.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими, прийняті ДПІ у м. Ялта АРК ДПС податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0002612301, №0002622301, № 0002632301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 97, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м. Ялта АРК Державної податкової служби:

- № 0002612301 від 27.07.2012 року, яким ТОВ "Крим-Авто-Експрес" зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 405 259,00 грн.;

- № 0002622301 від 27.07.2012 року, яким ТОВ "Крим-Авто-Експрес" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 90 042,00 грн., у тому числі 88 924,00 грн. - податок на прибуток і 1 118,00 грн. - штрафні санкції;

- № 0002632301 від 27.07.2012 року, яким ТОВ "Крим-Авто-Експрес" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213 198,00 грн., у тому числі 170 558,00 грн. - податок на додану вартість і 42 640,00 грн. - штрафні санкції.

3. Стягнути на користь ТОВ "Крим-Авто-Експрес" (код ЕДРПОУ 34836741) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.