Постанова № 25908519, 10.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9409/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Грушко Н.В.

за участю:

представників позивача Кукурузи В.Ю., Кузьменко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2012 р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі - відповідач) з вимогами про скасування рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, прийнятого у виконавчому провадженні ВП № 26549985 шляхом винесення постанови від 19.07.2012 р. про стягнення з боржника - Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. Оскаржувана постанова державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 грн. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки: в постанові невірно зазначено найменування боржника; постанова не відповідає вимогам, встановленим ст. 18 «Закону України «Про виконавче провадження», п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень; розмір витрат на проведення виконавчих дій, зазначений в постанові, документально не підтверджений.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника. В обґрунтування позиції відповідача в запереченнях зазначено, що при здійсненні виконавчого провадження державною виконавчою службою були понесені значні витрати, що і зумовило винесення низки постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, в тому числі і оскаржуваної постанови. Розрахунок витрат в розмірі 55,00 грн. наведений у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 05393043 (а.с.24).

19.07.2012 р. державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу № 16/265 виданого 12.06.2001 р. Арбітражним судом Дніпропетровської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод «Насосенергомаш» боргу в розмірі 41 137,26 грн. (а.с. 26).

Відповідно до зазначеної постанови витрати на проведення виконавчих дій становлять 55,00 грн. та підлягають стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у відповідача - Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, витребовувались належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 26549985 (а.с. 38-39).

Відповідачем на вимогу суду матеріалів виконавчого провадження не надано, в поданих письмових запереченнях на адміністративний позов наведено розрахунок розміру витрат на проведення виконавчих дій, при цьому документальних підтверджень розміру понесених витрат відповідачем не надано.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 1.04.1999 р. № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до абз. «а-г», «д» п.п. 1.5. п. 1.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

У разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідачем не доведено факт понесення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 55,00 грн. у виконавчому провадженні № 26549985. Розрахунок розміру витрат, наведений у запереченнях на адміністративний позов, не приймається судом до уваги у зв'язку з ненаданням доказів в обґрунтування зазначеної в постанові суми витрат.

Таким чином, постанова державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19.07.2012 р., винесена у виконавчому провадженні № 26549985, не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, прийняте у виконавчому провадженні ВП № 26549985 шляхом винесення постанови від 19.07.2012 р., про стягнення з боржника - Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 грн.

Судові витрати в розмірі 32,19 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 07.09.2012 р.

Суддя О.С. Рябчук