Ухвала суду № 25902477, 29.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3670/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року у справі за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до приватного підприємства «Градобудсервіс»та приватного підприємства «Власна дизайн студія «ІНФОРМАЦІЯ_1»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Градобудсервіс»(далі - відповідач 1) та приватного підприємства «Власна дизайн студія «ІНФОРМАЦІЯ_1»(далі - відповідач 2) про стягнення з відповідача - 1 на користь державного бюджету коштів в сумі 200005,00 грн. та з відповідача -2 на користь приватного підприємства «Градобудсервіс»коштів в сумі 200 005, 00 грн.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 23.08.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовив в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка приватного підприємства «Градобудсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 07.02.2011 року № 394/23-2/31387270/35 та встановлено, що в жовтні та листопаді 2007 року приватним підприємством «Градобудсервіс»відображено в бухгалтерському та податковому обліку придбання у приватного підприємства «Власна дизайн студія «ІНФОРМАЦІЯ_1»підрядних будівельних робіт, про що було складено Акти приймання виконаних підрядних робіт та виписано податкові накладні.

За період жовтень-листопад 2007 року ПП «Градобудсервіс»отримало від ПП «Власна дизайн студія «ІНФОРМАЦІЯ_1»підрядно-будівельні роботи на загальну суму 271 251,60 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними.

Витрати на оплату підрядно-будівельних робіт в жовтні-листопаді 2007 року віднесено ПП «Градобудсервіс»до складу валових витрат, а за рахунок суми податку на додану вартість, сплаченої в складі ціни за отримані послуги (підрядно-будівельні роботи), відповідачем 1 сформовано податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є засновником та директором ПП «Власна дизайн студія «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке зареєстровано нею за грошову винагороду третіх осіб без мети зайняття господарською діяльністю, відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства вона не має, ПП «Градобудсервіс»та службові особи даного підприємства їй не відомі, документів щодо господарських взаємовідносин з ПП «Градобудсервіс»вона особисто не підписувала (податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, актів виконаних робіт, договорів), в дозвільній системі печатку не отримувала.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазанчає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; право чини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що господарська операція є фіктивною чи безтоварною, не надано доказів щодо наявності у сторін умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном.

В матеріалах справи знаходяться копії податкових накладних та рахунок-фактур, виданих ПП «Власна дизайн студія «ІНФОРМАЦІЯ_1», реєстрів отриманих податкових накладних за жовтень-листопад 2007 року, оборотно-сальдових відомостей за жовтень-грудень 2007 року, які свідчать про виконання відповідачами договору про здійснення підрядно-будівельних робіт в період жовтня-листопада 2007 року та сплату коштів за отримані послуги (роботи).

Зазначені документи у сукупності свідчать про проведення операції з дотриманням господарської компетенції учасників правочину.

Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1400/2001 ПП «Градобудсервіс»займається такими видами діяльності за КВЕД, зокрема, 45.21.1 Загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).

Жодних доказів, які б свідчили про притягнення посадових осіб відповідачів до кримінальної відповідальності за протиправні дії, пов'язані з нікчемністю зазначеного правочину між відповідачами, позивачем суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Крім того, строки, передбачені ст. 250 ГК України для застосування адміністративно - господарських санкцій, сплинули.

Отже, твердження позивача про нікчемність вказаного договору є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегією суддів до уваги не беруться.

Оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.