Вирок № 25902083, 07.09.2012, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Провадження № 1/205/232/2012 р.

Справа № 205/2874/2012 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2012 р.м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.

за участі: секретаря Гудзь К.В.,

прокурора Посвалюка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки: с. Оксанівка Ямпільського району Вінницької області, із середньою технічною освітою, вдову, непрацюючу, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 року підсудна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не досягла пенсійного віку та згідно чинного законодавства немає права виходу на пенсію, знаходячись на привокзальному ринку м. Вінниці, маючи умисел на підробку документів, вступила в попередню змову з невстановленим слідством чоловіком, якому передала сою фотографію та анкетні данні для виготовлення підробленого пенсійного посвідчення на своє ім'я. Наступного дня після домовленості, ОСОБА_1 зустрілась із невстановленим слідством чоловіком, де останній передав їй підроблене пенсійне посвідчення по інвалідності другої групи, видане Управлінням соціального захисту населення Староміського району у Вінницькій області 16.01.2000 року під НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, 1948 року народження, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України №354 від 17.05.1993 року надає право на безкоштовний проїзд транспортом приміського сполучення.

Згідно висновку експерта №49 від 03.08.2012 року в зазначеному пенсійному посвідченні Управлінням соціального захисту населення Староміського району у Вінницькій області від 16.01.2000 року НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, 1948 року народження відбиток штампу нанесений не кліше штампа відділу соціального захисту населення №4 (Старе місто) м. Вінниці, зразок відбитка якого було надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.

Крім того, 17.07.2012 року, приблизно о 08:50 год. підсудна ОСОБА_1 під час слідування електропоїздом №6302, сполученням «Жмеринка-Козятин», на дільниці ст. Жмеринка - ст. Браїлів, що в Жмеринському районі Вінницької області, при перевірці проїзних документів, в одному з вагонів електропоїзду, квитковому касиру пред'явила завідомо підроблене пенсійне посвідчення по інвалідності другої групи, видане Управлінням соціального захисту населення Староміського району у Вінницькій області 16.01.2000 року під НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, 1948 року народження, та по підробленому посвідченні придбала в приміській касі залізничного вокзалу ст. Жмеринка безкоштовний квиток №187922, зі ст. Жмеринка до ст. Вінниця, тобто використала завідомо підроблене пенсійне посвідчення для безкоштовного проїзду приміського сполучення.

Дії підсудної органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Підсудна ОСОБА_1 винуватою себе у пред'явленому обвинуваченні визнала повністю та підтвердила обставини встановлені в судовому засіданні. Пояснила, що вона не являється інвалідом, так як стан її здоров'я є задовільним, та не досягнула пенсійного віку для отримання пенсії. Так в жовтні 2010 року на залізничному вокзалі в м. Вінниці домовилась з невідомим її чоловіком, якому передала сою фотографію та анкетні данні для виготовлення підробленого пенсійного посвідчення на своє ім'я. Наступного дня на тому ж місці забрала підроблене пенсійне посвідчення. Використала підроблене пенсійне посвідчення 17.07.2012 року для проїзду в електропоїзді сполученням «Жмеринка-Козятин», а саме, при перевірці проїзних документів, пред'явила квитковому касиру підроблене пенсійне посвідчення, для безкоштовного проїзду. У вчиненому щиро розкаялася. Просила суворо не карати.

Крім визнання вини підсудною, її вина у вчиненні злочинів повністю підтверджується матеріалами справи.

Суд, враховуючи повне визнання вини підсудною ОСОБА_1, за її згодою, при визначені обсягу доказів, що підлягали дослідженню при розгляді справи в судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежився допитом підсудної та дослідженням матеріалів, які характеризують особу підсудної.

Даючи оцінку зібраним в справі доказам, суд приходить до висновку, що дії підсудної ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки вона підробила пенсійне посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, надає право або звільняє від обов'язків з метою використання його підроблювачем, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення за попередньою змовою групою осіб; також її дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки підсудна своїми умисними діями використала завідомо підроблений документ - пенсійне посвідчення.

При визначенні міри покарання суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 вчинила злочини невеликої та середньої тяжкості, а також враховує дані про особу підсудної, яка раніше не судима та до кримінальної відповідальності не притягувалась (а.с.28), не працює, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.18), під час провадження досудового слідства і в судовому засіданні давала правдиві показання, щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю злочинів - що суд відносить до обставин, які пом'якшувальних покарання підсудної.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудної, судом не встановлено.

Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення підсудного, суд вважає можливим обрати підсудній ОСОБА_1 покарання, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів - у виді обмеження волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК України, з покладенням на неї відповідних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.

Судові витрати слід стягнути з підсудної, ураховуючи ступінь вини та її майновий стан. Речові докази слід залишити зберігати при справі.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 визнати винною і призначити покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді одного року обмеження волі.

Її ж визнати винною за ч. 4 ст. 358 КК України і призначити покарання у виді шести місяців обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді одного року шести місяців обмеження волі.

За ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року не вчинить нового злочину, виконає покладені на неї обов'язки.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази: пенсійне посвідчення та безкоштовний квиток зберігати при матеріалах кримінальної справи ( а.с.66).

Стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на ПЗЗ за проведення експертизи №49 від 03.08.2012р. судові витрати в розмірі 343 (триста сорок три) гривні на рахунок № 31250272210703, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 801018, код ЕДРПОУ 25576445.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженій ОСОБА_1 залишити без змін - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.