Ухвала суду № 25902062, 05.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3149/12

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

відповідача: Радзіковської І.Т.

позивача: Волчкова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Остер» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Остер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено Акт №667/23/23103085 від 24.02.2012 р. На підставі висновків акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012 р. № 0000452310 та від 27.06.2012 року № 0000932310. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 23.01.2012 року по 17.02.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Вінниці була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Остер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. За результатами вказаної перевірки складено Акт №667/23/23103085 від 24.02.2012 р. (а.с. 20-46). В ході перевірки були виявлені порушення п. 5.1 ст. 5, п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 253006 грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 128789 грн.

13 березня 2012 р. на підставі Акту перевірки ДПІ у м. Вінниці було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000452310, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 268 618,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 253 006,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15 612,00 грн., та № 0000462310, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 148 545,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 128 789,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 19 756,00 грн. За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 18.06.2012 р. №0220/6/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 13 березня 2012 p. № 0000462310 та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 13 березня 2012 p. № 0000452310 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 148108 грн., в іншій частині дане рішення було залишено без змін.

На цій підставі Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932310 від 27.06.2012 р. про збільшення ТОВ "Остер" суми грошового зобов`язання по податку на прибуток, у т.ч. за основним платежем -104899,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15612,00 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону: на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.8 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно із п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України, платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Судом першої інстанції встановлено, що суть виявлених в ході перевірки порушень зводиться до не вірного, на думку перевіряючих, списання позивачем сумнівної дебіторської заборгованості, що призвело до завищення позивачем валових витрат в 4 кв. 2010 року, зокрема до валових витрат включено дебіторську заборгованість в сумі 1498680 грн. на підставі розрахунків позивача з контрагентами. В порушення п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством включено до складу валових витрат як вартість відвантажених товарів, так і суми податку на додану вартість, нараховані підприємством при поставці товарів контрагентам. Таким чином, товариством, на думку податкового органу, завищено валові витрати на суму 419597 грн.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. TOB «Остер» задекларовано податку на прибуток в сумі 237241 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено його заниження всього в сумі 104899 грн. Таким чином, перевіркою виявлено порушення TOB «Остер» п. 5.1 ст. 5, п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 104899 грн. При цьому судом першої інстанції правомірно взято до уваги, що товариство при віднесені до валових витрат сумнівної заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення його контрагентами вартості отриманих засобів захисту рослин, яка в подальшому була стягнута за рішеннями судів на його користь, але на час віднесення її до валових витрат не отримана останнім, діяв правомірно та на підставі Закону.

Щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат суми ПДВ, судом першої інстанції встановлено наступне. Згідно вимог п.п. 6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 4.1 ст. 4 даного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). Колегія суддів апеляційного суду погоджується, що в контексті спірних правовідносин поняття вартості, визначенні в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в Законі України "Про податок на додану вартість" не можна ототожнювати, відтак у суду першої інстанції були наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000932310 від 27.06.2012р.

Судом першої інстанції також було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000462310, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 148 545,00 грн. стало порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало в непроведенні ним коригування податкового кредиту в зв'язку зі зміною суми компенсації за товари та послуги при списанні безнадійної кредиторської заборгованості.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. встановлено його заниження в сумі 128789грн. Проведеною перевіркою відображеного показника у загальній сумі 12755730 грн. встановлено заниження задекларованих TOB «Остер» показників у рядку Декларацій «Коригування податкового кредиту» всього у сумі 128789грн.

Як вбачається з акту перевірки, станом на дату подання Декларації з податку на додану вартість TOB «Остер», за червень 2011р. та за вересень 2011р. минув строк позовної давності за кредиторською заборгованістю по контрагенту TOB «Анкар 10» та TOB «Перше будівельне об'єднання». Згідно наданих до перевірки документів TOB «Остер», заборгованість перед TOB «Анкар 10» та TOB «Перше будівельне управління» визнано безнадійною в зв'язку з закінченням терміну позовної давності та включено до валових доходів в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2 кв. 2011р. та 2-3 кв. 2011р. Розрахунки за отриманий товар та послуги TOB «Остер» здійснювати не буде. Таким чином, в порушення п.п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, підприємством не відкориговано податковий кредит в зв'язку зі зміною суми компенсації за товари та послуги отримані від TOB «Анкар 10» та TOB «Перше будівельне управління». Підприємством не проведено коригування у рядку Декларацій «Коригування податкового кредиту» у сумі 128789грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Судом першої інстанції було встановлено, що сума безнадійно кредиторської заборгованості була включена позивачем до сукупних валових доходів, про що останнім було зазначено в декларації з податку на додану вартість. В п. 3.1.1 "Валовий дохід" акту перевірки перевіряючими самостійно підтверджено, що до валового доходу ТОВ "Остер" включено суми безнадійно кредиторської заборгованості разом з сумою ПДВ. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно не було скориговано суму податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000462310 від 13.03.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 вересня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.