Ухвала суду № 25901875, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3381/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Сімонишиної Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства завод «Генератор»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 01.09.2011 року №0000552303, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 01.09.2011 року №0000552303. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування норм податкового законодавства та всіх обставин справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 червня 2012 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000552303 від 01.09.2011 року винесеного Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва.

Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2008,00 грн. (дві тисячі вісім грн. 00 коп.) на користь Державного підприємства завод "Генератор" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для нараховування позивачу штрафних санкції за податком на прибуток, в сумі 63 954,50 грн. та відповідно відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000552303 від 01.09.2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2011 року за № 201-23-3-14312453.

Під час перевірки встановлено, що позивачем порушено пп.4.1.1. п.4.1. ст..4, пп.4.1.2 п.4.1. ст..4, пп.4.1.3. п.4.1. ст..4, пп.4.1.4 п.4.1. ст.4, п.п.7.3.5. п.7.3. ст..7, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п.11.3.1. п.11.3 ст.11, пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.5, пп.1,2 ст.10, ст..11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, ч.5 ст.89, ч.1 ст.75 Господарського кодексу України, п.13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використання державного майна і фінансових ресурсів».

З підстав виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182303 від 25.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 229 412,50 грн., з яких за основним платежем 1783530,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 445 882,50 грн.

Крім того, за результатами акту перевірки від 13.05.2011 року за № 201-23-3-14312453 та рішення Державної податкової адміністрації у м.Києві про результати розгляду скарги, прийнято податкове повідомлення -рішення №0000552303 від 01.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 319772,50грн, за основним платежем 225818,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 63954,50 грн.

Акт перевірки зазначає, що під час проведення перевірки повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження всього на суму 11 914 794 грн., яка складається з сум 3 651 329 грн. та 8 263 465 грн. В свою чергу сума з 3 651 329 грн. складається з сум 17 307 грн. (не включення до складу валових доходів 2008 року доходи від продажу металобрухту, які позивачем не оспорюються) та 3 634 022 грн. не включення позивачем до складу валових доходів 2008, 2009 та 2010 років доходи від продажу комунальних послуг, газо- та водопостачання, доходи від продажу електричної енергії, у зв'язку з обслуговуванням Відокремленим госпрозрахунковим підрозділом «Октава-побут»заводу «Генератор»житлових будинків.

Суд першої інстанції щодо не включення позивачем 3 634 022 грн. до складу валових доходів 2008, 2009 та 2010 років доходи від продажу комунальних послуг, газо- та водопостачання, доходи від продажу електричної енергії, вірно не погодився та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наданих на перевірку реєстраційних документів: наказу №133 від 09.10.1997 року ДП завод «Генератор», Положення про відокремлений госпрозрахунковий підрозділ «Октава-побут" заводу "Генератор", Довідок про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 29.01.1998 року №1700 та АА № 003636 від 28.10.2008 року встановлено, що позивач має відокремлений госпрозрахунковий підрозділ "Октава-побут" без права юридичної особи, дата створення якого 09.10.1997р., та який з 03.02.1998р. перебуває на обліку в ДПІ Оболонського району міста Києва. Вид діяльності «Октава-побут»здавання в оренду власного нерухомого майна, житлових будинків.

Позивач має на балансі житлові будинки, квартири які надавались працівникам заводу на підставі спільного рішення адміністрації ДП завод «Генератор», профкому та рішення виконавчого комітету районної ради. Зазначені квартири позивачем в оренду не здавалися, що свідчить про відсутність доходів від оренди даного майна. Мешканці квартир компенсували тільки затрати за комунальні послуги.

Оскільки, ВГП «Октава-побут був створений на підставі наказу № 133 від 09.10.1997 року, діяв на підставі Положення про відокремлений госпрозрахунковий підрозділ, та не продавав комунальні послуги з газо-водо-електро постачання, тому облік доходів та витрат ВГП «Октава-побут»в бухгалтерському обліку позивача не відображався.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: - загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону (пп.4.1.1. п.4.1. ст..4 Закону); - доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну) ( п.4.1.6. п.4.1. ст. Закону).

ВГП «Октава-побут» не був продавцем електричної енергії та послуг з водо-газо постачання, як неприбуткова організація виконував управлінські функції, збираючи з мешканців житла оплату за комунальні послуги, що надавалися газо-, водо-, електро постачаючими компаніями (якою ВГП «Октава-побут»не являється) та безпосередньо направляючи такі кошти централізовано компаніям постачальникам послуг, суд вважає невірне застосування відповідачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»а саме пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 та пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 до діяльності ВГП «Октава-побут».

Крім того суд першої інстанції правильно не погодився з позицією відповідача, щодо не включення до валових доходів позивачем доходів, отриманих від продажу іноземної валюти в сумі 1 733 832 грн,, які призвело до порушення позивачем пп.4.1.3 п.4.1. ст.4, пп.7.3.5 п.7.3. ст..7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду про наступне.

Позивач при продажу іноземної валюти (російських рублів та доларів США) в гривні не збільшував валові витрати на суму гривень, отриманих з продажу, оскільки він здійснював зовнішньоекономічну діяльність за Договорами, обов'язковою умовою яких, було здійснення контрагентом передоплати (авансу). Після надходження іноземної валюти на розрахунковий рахунок підприємства відбувалося відвантаження товару. Відвантаження товару оформлювалося вантажною транспортною декларацією (ВТД), в якій зазначалася сума, що відповідала сумі авансу.

Відповідно до пп. 7.3.1 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.5 Закону №334 встановлено, що у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Крім того, пп. 7.3.3 Закону №334 передбачено, що у разі продажу іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій, яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі, її балансова вартість визначається шляхом перерахунку балансової вартості такої іноземної валюти у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу.

Таким чином, у результаті продажу іноземної валюти у позивача виникали валові доходи на суму, що надходила на поточний рахунок у національній валюті від продажу такої валюти, та валові витрати на суму балансової вартості іноземної валюти, що перерахована відповідно до правил пп. 7.3.3 Закону про прибуток.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, для узагальнення інформації про доходи від курсових різниць за активами й зобов'язаннями підприємства, пов'язаними з операційною діяльністю підприємства, використовують субрахунки бухгалтерського обліку 714 «Дохід від операційної курсової різниці»та 945 «Витрати від операційної курсової різниці».

Субрахунки як зазначає позивач, використовуються тому, що зазначені суми не відповідають визначенню терміна «курсова різниця», наведеного в пункті 4 ПБО 21, які виникають в результаті зміни валютного курсу НБУ.

Зазначене підтверджує те, що у податковому обліку ні валові витрати, ні валові доходи у зв'язку з купівлею іноземної валюти за гривні у платника податків в розумінні пп. 7.3.4 Закону 3334, у позивача не виникають.

Сума гривень, сплачена платником податків при купівлі такої іноземної валюти, вважається її балансовою вартістю. Комісійні витрати або вартість інших послуг осіб, які здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податків, до балансової вартості не включаються. Суми таких витрат належать до валових витрат платника податків (пп. 5.2.1 Закону №334).

Балансова вартість валюти, одержаної від нерезидента в рахунок сплати за товари (роботи, послуги), визначається із застосуванням валютного курсу НБУ на дату отримання (нарахування) доходу від продажу товарів (робіт, послуг) (пп. 7.3.1 Закону №334). Балансова вартість валюти, купленої за гривні, як було зазначено, дорівнює сумі сплачених за неї гривень (пп. 7.3.4 Закону №334). Крім того, платник податків може самостійно обрати метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою або ідентифікованою вартістю (пп. 7.3.6 Закону №334). Курсові різниці в податковому обліку на дату здійснення конвертації валют не нараховуються і балансова вартість валюти не змінюється.

Операції купівлі однієї іноземної валюти за іншу не відображаються ні у валових витратах, ні у валових доходах платника податків.

Крім того перевіркою встановлено, позивачем не включено до складу валових доходів перевіряємого періоду доходи, отримані від операцій оренди нежитлової прибудови до будинку за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 27 у сумі 171 769,00 грн.

Відповідно до договору оренди нежитлової прибудови від 27.05.1997 року б/н ДП Завод "Генератор"надавало у фінансову оренду підприємству ТОВ "Техно-Торговельний центр "Електроніка" нежитлову прибудову до будинку за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 27 (інвентарний №18205), яка знаходиться на балансі ДП Завод "Генератор". Відповідно до Акта оцінки вартості окремого індивідуально визначеного майна вартість нежитлової прибудови становить 135 802,00 грн. Орендна плата становить 5% від експертної оцінки вартості будівлі 6790,0 грн. за рік. Як свідчать надані на перевірку податкові накладні та рахунки фактури, видані позивачем підприємству ТОВ "Техно-Торговельний центр "Електроніка" вартість орендної плати розраховувалась позивачем щомісячно з урахуванням індексу інфляції.

Позивач зазначив, що неодноразово листами № 11 від 16.02.07 року, № 23 від 01.06.07 року, № 8\97 звертався до ТТЦ «Електроніка» з приводу приведення орендних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства. Однак, ТТЦ «Електроніка»ігнорувало вимоги позивача та відмовлялось: зробити нову оцінку орендованого держаного майна; у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна відмовлялось змінити суму орендних платежів та перераховувати 70% орендної плати до державного бюджету; переукласти договір оренди з Фондом державного майна України, як того вимагає чинне законодавство.

Позивач 10.12.2008 року подав позову до суду про розірвання договору з ТТЦ „Електроніка" оренди від 27 травня 1997 року. 20.07.2009 року Господарським судом м. Києва було відмовлено у задоволенні позову. 10.11.2009 року постановою Київського апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду м.Києва, та винесено нове, яким постановлено розірвати Договір оренди нежитлової прибудови від 27.05.1997 року.

З наведених обставин вбачається, що позивачем були вчинені всі дії, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства в сфері оренди державних нежитлових приміщені, проте з незалежних від позивача обставин, такі дії не принесли моментального результату. Суму орендної плати в розмірі 171 769 грн. було нараховано відповідачем самовільно без врахування умов договору оренди. В результаті був зроблений неправомірний висновок про те, що позивач ухилявся від сплати податку на прибуток на суму 18 589 грн.

Крім того, суд першої інстанції вірно не погодився з результатами перевірки, якими встановлено не включення позивачем до складу валових доходів доходи в сумі 6 344 280 грн. заборгованості перед підприємствами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, з огляду про наступне.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положення п.2 ст.263 ЦК України визначають, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Відповідно до положень п. 2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2008 року по справі № 50/155 за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України" було порушено провадження у справі про банкрутство ДП завод «Генератор" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. До Господарського суду м. Києва звернулися із своїми заявами з вимогами до боржника 30 кредиторів. Таким чином, термін позовної давності переривався у зв'язку зі зверненням кредиторів до Господарського суду м. Києва в межах справи про банкрутство.

Кредиторська заборгованість позивача не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і у позивача не було підстав відносити її до валового доходу, бо, відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 цього закону, до валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями в порядку, визначеному п. 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Позивач, 23.05.2011 року був поданий до відповідача уточнювальний розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 звітний рік, до якого включені доходи, не враховані в обчисленні валового доходу попереднього звітного періоду в сумі 5 526 000 грн.

Однак, в Акті перевірки від 13.05.2011 року зазначається прострочена кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ МП «Облік»в сумі 66 960 грн. 19.06.2007 року ТОВ МП «Облік»перерахувало позивачу 40 000 грн. в якості попередньої оплати за насос по рахунку № 213 від 08.06.2007 року. Позивач поставив ТОВ МП «Облік» відповідний насос, який потім цей насос був повернутий останньому, докази про що наявні в матеріалах справи.

21.08.2007 року згідно з листом ТОВ МП «Облік»№ 38/144 від 07.08.2007 року по рахунку № 213 від 08.06.07 року позивачу повернуло ТОВ МП «Облік» здійснену передоплату в сумі 40 000 грн., тому кредиторської заборгованості перед ТОВ МП «Облік» відсутня.

Також в Акті перевірки від 13.05.2011 року ( розділ 3.1.2.) зазначається, що «...встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" на суму 166 765 грн." Зокрема, відповідач зазначає, що фінансовим планом на 2008 рік юридичні послуги не передбачені, так як у позивача існує власний юридичний відділ, а також у 2008 році.

Відповідач зазначає, що позивачем здійснено витрати на аудиторські послуги, які не передбачені фінансовим планом. Відповідно до висновку відповідача протягом 2009-2010 pp. позивачем понесено витрат за надані юридичні послуги понад показники, передбачені фінансовими планами.

Відповідно до п. 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності. В даному пункті надається точний перелік витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним 7.11 цього Закону) та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності (які регулюються нормами підпункту 5.4.4. цієї статті), придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених п. 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Тобто перелік є вичерпний. Юридичні та аудиторські послуги не перелічені в п. 5.3.1 даного Закону.

Крім того, відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. до валових витрат відносяться «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті».

Оскільки юридичні послуги надавалися у зв'язку з стягненням дебіторської заборгованості за реалізованими товарами, зменшенням кредиторської заборгованості, розірванням незаконних договорів, захистом від незаконних вимог державних органів, то витрати на оплату послуг юристів необхідно віднести до валових витрат.

Якщо дебіторська заборгованість виникла у зв'язку із веденням платником податку господарської діяльності, то оплата юридичних послуг, пов'язаних зі стягненням заборгованості з боржника, включається до складу валових витрат такого платника на підставі пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за датою, визначеною відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону. Згідно з пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат платника податку на прибуток при здійсненні операцій з неплатниками цього податку є дата фактичного отримання від них послуг.

Крім того, 01.09.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000552303 про збільшення грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 255 818 грн. основного платежу та 63 954,50 грн. штрафних санкцій.

Щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 63 954,50 грн., за зазначеним податковим повідомленням-рішенням, суд першої інстанції зазначив наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2004 р. по справі № 23/735-6 порушено провадження про банкрутство ДП завод "Генератор" за заявою АЕК "Київенерго" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, дія якого припинена Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2007 р. по справі № 43/154 порушено провадження про банкрутство ДП завод "Генератор" за заявою АКБ "Київ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, дія якого припинена Ухвалою від 24.03.2008 року.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 21.07.2008 року по справі № 50/155 за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України" було порушено провадження у справі про банкрутство ДП завод „Генератор" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За Ухвалами Господарського суду м.Києва мораторій на задоволення вимог кредиторів встановлювався з 26.10.2004 року по теперішній час.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначене свідчить про відсутність підстав для нараховування позивачу штрафних санкції за податком на прибуток, в сумі 63 954,50 грн. та відповідно відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000552303 від 01.09.2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.