Рішення № 25900414, 14.08.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-6800/2011 року

Провадження № 2/0907/1976/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді: Барашкова В.В.

за участю секретаря: Мельник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Івано-Франківський військовий комбінат", МО України про стягнення коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Івано-Франківський військовий комбінат", МО України про стягнення коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди.

В позовній заяві та неодноразових доповненнях до позову ОСОБА_1 зазначив, що 16.11.2010 року рішенням Івано-Франківського міського суду ДП "Івано-Франківський військовий комбінат" зобовязано виплатити йому середній заробіток за період вимушеного прогулу та невиконання рішення суду про його поновлення на роботі за період з 19.01.2009 року по 01.05.2010 року в розмірі 120 854 гривень. Наказом МО України від 17.09.2010 року №493 позивача було поновлено на роботі з 17.09.2010року, а з 10.12.2010 року знову звільнено. Однак станом на 25.07.2011 року вказане рішення суду щодо виплати середнього заробітку не виконано. Крім цього, позивачу ненараховувалась та не виплачена середній заробіток за час вимушеного прогулу та у звязку з затримкою виконання рішення суду в період з 01.05.2010 року по 17.09.2010 року. Крім того, згідно наказу МО №654 від 12.10.2010 року позивача знову звільнено з роботи з 13.10.2010року. Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 27.05.2011 року дата звільнення встановлена з 07.01.2011 року. Просить стягнути з відповідача ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 року, враховуючи рішення суду від 16.11.2010 року в розмірі 27822,72грн; компенсацію помісячну за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 120854,94 грн, враховуючи рішення суду від 16.11.2010р., починаючи з грудня 2010 року по травень 2012 року в сумі 7030,13 грн; індексації невиплаченого середнього заробітку в сумі 120854 грн, починаючи з грудня 2010 року по червень 2012 року в сумі 24920,29 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 січня 2011 року по 30 червня 2012 року (у звязку із затримкою роботодавцем видачі трудової книжки та розрахункових коштів); розрахункові кошти по день проведення з позивачем повного розрахунку з врахуванням рішення суду по даній справі; матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі одного середньомісячного заробітку згідно контракту в звязку з наданням відпустки в сумі 5164,20 грн; вихідну допомогу в розмірі 3-х місячного середнього заробітку (у звязку із звільненням по ст.40 п.1 КЗпП України) в сумі 18147,60 грн.; моральну шкоду в розмірі 120 000 грн, компенсацію за 40 календарних днів невикористанної шорічної відпустки в сумі 7819,20 грн., компенсацію за невикористанну додаткову відпустку 24 робочих дні за 3-х річну роботу в сумі 5508,48 грн, а всього 294449,42 грн. Просив позов задоволити в повному обсязі.

Представники відповідачів надали до суду письмові заперечення та доповнення проти позову, в задоволені позову просили відмовити з підстав викладених в запереченнях.

Ухвалою суду від 13.08.2012 року, за заявою позивача, було залишено без розгляду вимоги ОСОБА_1 про зобовязання нарахувати та сплатити позивачукошти за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2010 року по 17.09.2010 року.

У судових засіданнях позивач та його представник повністю підтримали свої позовні вимоги, вважаючи що позовні вимоги обгрунтвані та підлягають до задоволення, оскільки посадові особи відповідача допустили умисне невиконання рішення суду щодо поновлення на роботі так і неплатою всіх належних сум компенсацій.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали і суду надали пояснення аналогічні тим, що зазначені у письмових запереченнях проти позову. Просили суд у задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків по справі,дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,27-31,58-60, 61 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що 10.12.2010 року наказом МО України №654 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади директора ДП МО України "Івано-Франківський військовий комбінат" з 13.12.2010 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.36).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.05.2011 року, що набрало законної сили 04.08.2011 року, змінено дату звільнення позивача з 13.12.2011 року на 07.01.2011 року.

Відповідно до приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. ри наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

На момент розгляду справи відповідачі не вжили передбачені законом заходи для проведення повного розрахунку з позивачем, в тому числі не видали ОСОБА_1 трудову книжку.

Згідно ст.ст. 235, 236, 238 КЗпП України , у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

З огляду на наведене, та враховуючи подані сторонами розрахунки, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення коштів та відшкодування майнової шкоди є підставними та підлягають до задоволення.

Диспозицією ст. 237-1 встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стосовно вимог ОСОБА_1 щодо відшкодувнння моральної шкоди, суд зазначає наступне, що під час провадження по справі позивач не надав суду належних і допустимих доказівзаподіяння йому моральних збитків саме у розмірі 120000,00 грн., а також враховуючи загальні принципи ст. 3 ЦК України, розумності та справедливості , суд вважає, що зазначені вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 235, 236, 237-1, 238 КЗпП України, ст. 3 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 27-31, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства " Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат " (і.к. 08033772) на користь ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 125039,36 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : В.В. Барашков