Постанова № 25897803, 03.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2012 р. м. Київ К-10292/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року

та постанову Господарського суду міста Києва від 06.06.2007 року

у справі № 25/231-А (22-а-2410/08)

за позовом Повного товариства «Українська Міжрегіональна Каса Взаємодопомоги»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ

Повне товариство «Українська Міжрегіональна Каса Взаємодопомоги»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Броварської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001771701/0 від 25.09.2006 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.06.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки Броварської філії ПТ «Українська Міжрегіональна Каса Взаємодопомоги»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р., складено акт № 421/22-00/26376010 від 18.09.2006р., в якому були встановлені порушення п. 12.1, п. 12.3 ст. 12, п. 1.15 ст. 1, п. 17.2 «а»ст. 17 та пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: несплата податку з доходів фізичних осіб із сум виплачених за невикуплені об'єкти нерухомого майна за договорами ломбардних позик.

На підставі результатів вказаної перевірки, 25.09.2006 року Броварською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001771701/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 254 631 грн., в т.ч.: 84 877 грн. основного платежу та 169 754 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що основним видом діяльності Броварської філії ПТ «Українська Міжрегіональна Каса Взаємодопомоги»є проведення від імені і за дорученням товариства ломбардних операцій (надання грошових позик юридичним та фізичним особам, формою забезпечення яких є застава).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за позиковими операціями під час видачі позики ломбард не є податковим агентом, бо не виконує обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки під час видачі позики, вона не є доходом позичальника, а при невикупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримувати податок.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк. При цьому також може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог - заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 цього Закону податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З огляду на положення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. 12.3 ст. 12 зазначеного Закону ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Враховуючи те, що під час виплати грошових коштів за договорами позики, ломбард є податковим агентом і повинен нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, то донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань позивачу здійснено обґрунтовано.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але невірно застосовані норми матеріально права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року та постанову Господарського суду міста Києва від 06.06.2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний