Постанова № 25897030, 03.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року о/об 13 год. 06 хв. Справа № 0870/6246/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Корольові О.О., за участю представників позивача Буря О.Є., Прошиної С.В., Маньчина О.О., представника відповідача Ратієва Д.С., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - ПАТ «ЗЗФ») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000220026 від 15.06.2012, яким позивачу було зменшено суму бюджетною відшкодування з ПДВ за лютий 2012 року на суму 2286624 грн. 00 коп. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 1143312 грн. 00 коп.; №0000230026 від 15.06.2012, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 3590242 грн. 00 коп.; №0000240026 від 15.06.2012, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 10052791 грн. 00 коп. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 5026395 грн. 00 коп., які були винесені відповідачем на підставі Акту перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012.

В адміністративному позові зазначено, що з висновками Акту перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012, на підставі яких відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 №0000220026, №0000230026, №0000240026, ПАТ «ЗЗФ» не погоджується через наступне. За даними декларації з ПДВ, яка була подана ПАТ «ЗЗФ» за лютий 2012 року було задекларовано податковий кредит у сумі 24685472 грн. 00 коп., а також залишок від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 5876866 грн. 00 коп., які приймали участь у визначенні суми податку на додану вартість, яка підлягала перерахуванню в бюджет за наслідками лютого 2012 року. З урахуванням положень Податкового кодексу України сума податкового кредиту та сума залишку від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього періоду були правомірно сформовані та задекларовані підприємством на підставі п.198.3 ст.198 та ст.200 Податкового кодексу України. ПАТ «ЗЗФ» не зобов'язано було надавати під час перевірки, яка проводилася на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України таких документів як калькуляції собівартості окремих видів продукції та бухгалтерські документи щодо вартісних та кількісних показників виробленої продукції. Всі витрати, понесені ПАТ «ЗЗФ» у лютому 2012 року, направлені на забезпечення потреб виробництва продукції, є безпосередньо пов'язаними із господарською діяльністю ПАТ «ЗЗФ», а суми ПДВ сплачені у зв'язку із таким придбанням правомірно були віднесені до складу податкового кредиту. ПАТ «ЗЗФ» здійснює продаж своєї продукції за ціною, яка є звичайною та ринковою ціною. У результаті продажу своєї продукції ПАТ «ЗЗФ» отримує дохід у грошовій формі, що підтверджується даними перевірки. Якщо продукція вироблена позивачем не буде реалізовуватися за поточними ринковими цінами підприємство взагалі не буде одержувати дохід в грошовій формі та змушене буде зупинити виробництво. Таким чином, висновки про те, що операції з продажу продукції власного виробництва не відносяться до господарської діяльності та не були спрямовані на отримання доходу є незаконними та такими, що суперечать наведеним положенням законодавства та фактичним обставинам господарської діяльності ПАТ «ЗЗФ».

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідачем подані до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів за лютий 2012 року: оборотно-сальдових відомостей, первинних документів на реалізацію феросплавної продукції, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкових накладних, договорів, собівартість реалізованої готової продукції у лютому 2012 року дорівнює 221695394 грн. 92 коп. Вартість реалізованої готової феросплавної продукції в лютому 2012 року склала 155555412 грн. 19 коп. Таким чином, ПАТ «ЗЗФ» в лютому 2012 року було реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 155555412 грн. 19 коп. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 221695394 грн. 92 коп. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 66139982 грн. 73 коп. Таким чином, в ході перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. В обґрунтування своєї позиції позивачем наводяться визначення поняття «звичайна ціна». Проте СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС не вимагає від ПАТ «ЗЗФ» встановлювати ціни реалізації продукції. Більш того, не має суперечностей взагалі щодо ціни продажу. Спір точиться лише навколо правомірності формування податкового кредиту, адже висновки акту перевірки свідчать про те, що реалізація продукції за цінами нижче собівартості не може здійснюватись за рахунок отримання бюджетного відшкодування.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін повідомили, що надали до суду всі документи, необхідні для вирішення спору по суті.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом з'ясовано наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС з 25.04.2012 по 28.05.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗЗФ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2011 року, січні 2012 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки №158/172/1781703336 від 12.09.2011.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС перевіркою було встановлено:

1. На порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4а ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «ЗЗФ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2012 року на загальну суму 2286624 грн. 00 коп.

2. На порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4б ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «ЗЗФ» завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2012 року на загальну суму 3590242 грн. 00 коп.

3. На порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «ЗЗФ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2012 року на суму 10052791 грн. 00 коп.

На підставі вказаного Акту перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012 відповідачем 15.06.2012 винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000220026, яким ПАТ «ЗЗФ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 2286624 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1143312 грн. 00 коп.

- №0000240026, яким ПАТ «ЗЗФ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 15079186 грн. 50 коп., у тому числі на 10052791 грн. 00 коп. - за основним платежем, на 5026395 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0000230026, яким ПАТ «ЗЗФ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 3590242 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Як повідомили представники сторін, спір щодо калькуляцій сум між сторонами - відсутній.

У рядку 24 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року ПАТ «ЗЗФ» як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2), зазначено 2286624 грн. 00 коп.

Відповідно до рядка 24 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року ПАТ «ЗЗФ» як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду), зазначена сума 3590242 грн. 00 коп.

На сторінці 24 Акту перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012 зазначено, що «… ПАТ «ЗЗФ» у лютому 2012 року було реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 155555412 грн. 19 коп. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 221695394 грн. 92 коп. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації вище переліченої готової (основної) продукції у сумі 66139982 грн. 73 коп. …».

Позов підлягає задоволенню виходячи з нижче зазначеного.

1. У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.«а» п.198.1 ст.14 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

У ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи, придбання ПАТ «ЗЗФ» товарів у контрагентів здійснювалось, зокрема, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, вантажних митних декларацій, які були отримані позивачем від постачальників товарів. Оплата отриманих товарів з урахуванням ПДВ підтверджується платіжними дорученнями, виписками банку, вантажними митними деклараціями з відмітками «Сплачено», наданими до суду ПАТ «ЗЗФ».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України Акт перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012 не містить, а також враховуючи наявність вантажних митних декларацій, ПАТ «ЗЗФ» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту лютого 2012 року, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Також, у судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що будь-яких претензій щодо документального підтвердження ПАТ «ЗЗФ» податкового кредиту лютого 2012 року не мають.

2. У п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, Податковий кодекс України ставить дві вимоги та визначає, що таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише саме «мети» (цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме «мети», а не конкретного результату. І це не випадково, оскільки кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із зміною обставин діяльності, кон'юнктури ринку тощо, законодавець надає можливість у подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо першої умови, а саме «використання товарів в оподатковуваних операціях», то відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Акту перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

У свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, якщо узагальнити положення п.185.1 ст.185 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, то можна дійти висновку, що «використання товарів в оподатковуваних операціях» передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу.

При цьому, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Суд звертає увагу на те, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Позивачем на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана сировина для виробництва власної феросплавної продукції з метою подальшої реалізації такої феросплавної продукції за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі.

Вимоги Податкового кодексу України говорять лише про проте, що придбання товарів здійснюється з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операцію з продажу ПАТ «ЗЗФ» феросплавної продукції за ціною нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Слід зазначити, що п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України чітко встановлюється, що податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін і відповідно будь-якої прив'язки щодо собівартості виробленої продукції не містить.

У той же час суд не приймає до уваги доводи позивача щодо рівня «звичайних цін», оскільки як вбачається із письмових пояснень відповідача податковий орган не має претензій до ПАТ «ЗЗФ» щодо ціни продажу. Як зазначили представники відповідача в судових засіданнях, спір точиться навколо правомірності формування податкового кредиту.

Говорячи про безпідставність формування ПАТ «ЗЗФ» податкового кредиту лютого 2012 року податковий орган виходить з того, що вартість реалізації феросплавної продукції лютого 2011 року була нижчою за собівартість такої продукції, а тому підприємство завідомо працювало збитково. При цьому, відповідачем не досліджувалась податкова звітність на наявність доходу та прибутку у позивача протягом 2011 року та 1 кварталу 2012 року.

Тобто, говорячи про збитковість, податковий орган звертається до показників фінансової, а не податкової звітності. Такі розбіжності дійсно виникають з огляду на різні методи обліку, але враховуючи те, що спір йде навколо нарахування сум податків, зокрема податку на додану вартість, то до уваги слід приймати саме показники податкової звітності.

Також, суд не погоджуючись із самою суттю виявленого податковим органом порушення при формуванні позивачем податкового кредиту у лютому 2012 року, вважає за необхідне зупинитися на розрахунку податковим органом суми такого завищення.

Так, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС в Акті перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012 зазначила, що ПАТ «ЗЗФ» реалізувало продукцію покупцям за цінами, що є нижчими ніж собівартість виготовленої продукції і як наслідок допустила здійснення збиткових операцій у лютому 2012 року на загальну суму 66139982 грн. 73 коп.

У подальшому розрахунку, податковий орган бере показники Операційних витрат (їх матеріальну складову) із Звіту про фінансові результати позивача за І квартал 2012 року (при тому, що розраховується сума завищення податкового кредиту лише за один місяць - лютий, а не за квартал в цілому) та вираховує процентне співвідношення матеріальних затрат до операційних затрат, що складає 85,63%. Однак, слід зазначити, що податковим органом взяті показники з фінансової звітності підприємства, яка формується на первинних бухгалтерських документах. У зв'язку із цим, до розділу матеріальні затрати, як елементу операційних витрат, включаються всі витрати понесені підприємством у зв'язку із їх придбанням. Однак, це не означає, що ці всі матеріальні затрати придбавались підприємством з метою використання у господарській діяльності та відповідно у зв'язку із їх придбанням нараховувався податковий кредит. Тобто, якщо бухгалтерський облік враховує всі операції з придбання матеріальних цінностей, то податковий облік лише ті, що будуть використані в господарській діяльності товариства.

Продовжуючи розрахунки, податковий орган множить процентне співвідношення 85,63% на вартість збиткових операцій 66139982 грн. 73 коп. та отримує результат - 56635667 грн. 21 коп., що, на думку податкового органу, є долею складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період лютий 2012 року та у кінцевому розрахунку податковий орган вираховує податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства - 56635667 грн. 21 коп. х 20% = 11327133 грн. 44 коп., не дивлячись на те, що чинним законодавством не передбачено вирахування податку на додану вартість із так званої «матеріальної складової».

При цьому розрахунку є незрозумілим, чому саме береться лише до зменшення податковий кредит лютого 2012 року, оскільки у виробництві феросплавної продукції в цьому місяці, як повідомили представники позивача у судовому засіданні, брали участь запаси, які знаходились на складах у позивача ще по операціям придбання 2011 року, січня 2012 року, а придбана у лютому 2012 року сировина не була використана у повному обсязі у виробництві цього ж місяця, у з'вязку з чим знаходиться на складах підприємства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суми розраховані відповідачем взагалі, без конкретної прив'язки до господарських операцій.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2012 року у сумі 11327133 грн. 00 коп. не ґрунтується на законі, спростований долученими до справи доказами та дослідженими фактичними обставинами справи, а розрахунок вказаної суми проведений не коректно. У зв'язку із цим, зменшення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 3590242 грн. 00 коп. є протиправним.

У пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як зазначено у пп.«а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Акту перевірки №136/26-0/00186542 від 29.05.2012), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пп.«б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладені вище судом обставини щодо неправомірності висновків СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС щодо зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 3590242 грн. 00 коп., суд приходить до висновку і про відсутність у податкового органу підстав для зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2012 року у сумі 2286624 грн. 00 коп.

Звідси, суд вважає, що відповідачем протиправно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 10052791 грн. 00 коп.

З урахуванням зазначеного, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.

Таким чином, суд вважає що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «ЗЗФ» підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 за №2135/11/13-11 судам у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби №0000220026 від 15.06.2012, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетною відшкодування з ПДВ за лютий 2012 року на суму 2286624 грн. 00 коп. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 1143312 грн. 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби №0000230026 від 15.06.2012, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 3590242 грн. 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби №0000240026 від 15.06.2012, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 10052791 грн. 00 коп. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 5026395 грн. 00 коп.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України в особі суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби судові витрати у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 07.09.2012.

Суддя (підпис) О.О. Прасов