Постанова № 25893904, 06.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4252/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»(надалі –ТОВ «ГУТ.») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо складання акту перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки» товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.», визнати протиправними та скасувати висновки, викладені посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси у акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки»щодо не знаходження за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.» та щодо визнання угод, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУТ.» з контрагентами, нікчемними.

17.10.2011 року позивач надав суду уточнений адміністративний позов, відповідно до якого просив суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо складання акту перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки» товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.», визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо складання висновків, викладених в акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки» щодо не знаходження за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.», щодо визнання угод, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»з контрагентами, нікчемними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування зазначив, що перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ГУТ.» була проведена без повідомлення позивача, що є порушенням ст.ст.77,78,79 Податкового кодексу України. В свою чергу, підприємство було позбавлено можливості надати будь-які первинні документи. Також, позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року, не містять посилання на документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, ґрунтуються на припущеннях, і тому не можуть бути доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності. Крім того, позивач зазначив, що на підтвердження місцезнаходження товариством надавались посадовим особам ДПІ у Приморському районі м.Одеси копію договору оренди № 3/8А від 23.09.2009 року та витяг з ЄДРПОУ про підтвердження відомостей ТОВ «ГУТ». Таким чином, ТОВ «ГУТ»належним чином підтвердило власне місцезнаходження та ніяких перешкод у проведенні перевірки не було.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду судом був повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив, письмові заперечення проти позову не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2011 року на підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі, оформленого наказом ДПІ у Приморському м.Одеси від 08.04.2011 року № 996, та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI була визначена необхідність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.», код за ЄДРПОУ –36675024, за період грудень 2010 року, головним державним податковим-інспектором відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД, здійснено аналіз податкової звітності ТОВ «ГУТ.», код за ЄДРПОУ –36675024, за період грудня.

Перевірка проводилась 8 квітня 2011 року, в приміщені ДПІ у Приморському районі м.Одеси, за адресою: м.Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 15.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ГУТ», код за ЄДРПОУ –36675024 з питань правомірності нарахування податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року.

Водночас, у висновку вказаного акту зазначено, що враховуючи те, що у TOB “ГУТ.” відсутні основни фонди 1 групи, технічний персонал у достатній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгу постачання згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 року є нікчемними.

Суд вважає, що дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо складання висновків, викладених в акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки», щодо не знаходження за місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»та щодо визнання угод, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»з контрагентами, нікчемними, є протиправними, виходячи із наступного.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Обставини, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка встановлені пп.78.1.1-78.1.13 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальних невиїзних перевірок встановлено ст.79 Податкового кодексу України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно пп.83.1.1.-83.1.6 п.83.1. ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Порядок оформлення результатів перевірок врегульований статтею 86 Податкового кодексу України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року № 34/18772).

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У пункті 3 Порядку зазначено про те, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як вбачається зі змісту акту, перевіркою встановлено, що у TOB “ГУТ.” відсутні основни фонди 1 групи, технічний персонал у достатній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгу постачання згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 року є нікчемними.

Водночас, акт, в якому відповідачем встановлюються порушення позивачем вимог чинного законодавства, складений саме про неможливість проведення перевірки, що не узгоджується з приписами статті 86 Податкового кодексу України.

При цьому, суд вважає посилання відповідача в акті перевірки на вищезазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв’язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов’язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках акта відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем тільки вимог ЦК України. Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки та складанні акту не дотримано вимог п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України –не враховані відповідні документи, оскільки фактично, підприємство було позбавлено можливості надати будь-які первинні документи.

Окрім того, суд враховує той факт, що висновок, зазначений в акті перевірки про незнаходження підприємства за юридичною адресою є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки, як вже встановлено судом, ні на момент проведення перевірки, ні на момент розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запису щодо відсутності юридичної особи - TOB “ГУТ. ” за місцезнаходженням. Окрім того, суд приймає до уваги договір оренди від 23.09.2009 року (а.с.30), згідно якого позивач орендував приміщення , яке розташована за адресою: м.Одеса, вул. Ясна, 12 та додаткову угоду від 01.10.2009 року ( а.с.32).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачами не надано доказів правомірності складання висновків, викладених в акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки», щодо не знаходження за місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»/код ЄДРПОУ 36675024/, щодо визнання угод, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»з контрагентами, нікчемними, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а отже дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо складання висновків, викладених в акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки», щодо не знаходження за місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»/код ЄДРПОУ 36675024/, щодо визнання угод, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»з контрагентами, нікчемними, є протиправними.

Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога протиправними дії посадових осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо складання акту перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки» товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»не підлягає задоволенню згідно положень ч.1 ст.162 КАС України, оскільки зазначений акт був скадений повноважною особою посадовою особою органу державної податкової служби, в порядку визначеному ст.86 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії посадових осіб та визнання протиправними та скасувати висновки акту перевірки –задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо складання висновків, викладених в акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки», щодо не знаходження за місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»/код ЄДРПОУ 36675024/, щодо визнання угод, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «ГУТ.»з контрагентами, нікчемними.

В задоволенні решти позову –відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею06 вересня 2012 року року.

Суддя О.В. Колесниченко

м.Одеса

.