Ухвала суду № 25893673, 31.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 липня 2012 року 2а-3059/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод"

до

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

про

стягнення бюджетної заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач 1, Іванківська МДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач 2, ГУ ДКСУ у Київській області) про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у розмірі 833333,00 грн.

Представником Іванківської МДПІ подано клопотання про залишення вказаної позовної заяви без розгляду з підстав пропущення ТОВ "Торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" встановленого ст. 99 КАС України в редакції, чинної на момент виникнення права звернення з адміністративним позовом до суду, річного строку звернення з адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні 31 липня 2012 року представник відповідача 1 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив та пояснив суду, що відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що заява про бюджетне відшкодування може бути подана не пізніше 1095 дня після виникнення права на таке відшкодування.

З огляду на наведене, позивач вважає строк звернення із позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та стягнення бюджетної заборгованості таким, що не пропущений.

Розглянувши клопотання, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, у період виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість", а саме, пунктом 7.7 статті 7 даного Закону України.

В силу положень підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних та у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надає органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У період з 24.05.2007 року по 14.06.2007 року відповідачем 1 проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.01.2007 року по 28.02.2007 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 20.06.2007 року № 279-23/33130442.

За результатами розгляду Акту від 20.06.2007 року № 279-23/33130442 Іванківською МДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.07.2007 року №0001522300/0, згідно з яким позивачу зменшено заявлено до відшкодування суму бюджетного відшкодування в розмірі 833333,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано до Господарського суду Київської області позовну заяву про скасування цього рішення.

За результатами розгляду позовної заяви позивача, Господарським судом Київської області прийнято постанову № А4/371-07 від 05.03.2008 року, якою скасовано податкове повідомлення-рішення Іванківської МДПІ від 02.07.2007 року №0001522300/0.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області, Іванківська МДПІ подала апеляційну скаргу.

За результатами розгляду апеляційної скарги Іванківської МДПІ, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2009 року № 22-а-18134/08 апеляційну скаргу Іванківської МДПІ залишив без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 05.03.2008 року - без змін.

Частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до п.п.7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли, за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов’язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. А тому, у випадку ненадання такого висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Необхідно зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 року № 2747-IV) для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів було встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України внесено зміни, згідно з якими строк звернення до суду зменшено з одного року до шести місяців.

Тобто, строк в один рік, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 06.07.2005 року № 2747-IV та шість місяців у редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Суд звертає увагу на ту обставину, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані приписи підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами" та приписи статті 102.5 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до зазначених положень податкового законодавства, платники податків мають право подати до податкового органу заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, вказаним пунктом регламентовано строк звернення платників податків саме із заявами до податкового органу про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування.

Таким чином, позивач отримав право на отримання відшкодування з моменту проголошення ухвали Київським апеляційним адміністративним судом 09 червня 2009 року.

Проте, до суду позивач звернувся лише 22.06.2012 року, що підтверджується поштовим відбитком на конверті, тобто більш ніж через 2 роки від дати коли він дізнався про можливі порушення його прав, свобод чи інтересів, а відтак, із істотним пропуском встановленого законом строку для звернення до суду.

Положення зазначених приписів не можуть розширено тлумачитись та застосовуватись до обчислення строків на звернення до суду, який, як зазначалося вище, встановлений положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

В дійсності це різні за змістом та наслідками строки.

Наслідки пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом визначено у статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV), пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Норми закону, які передбачають ті чи інші дії судді у зв’язку з оцінкою фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду, є процесуальними.

Положеннями частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто, для вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI внесені зміни до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлені інші наслідки, що застосовуються судом у разі пропущення строку на звернення до адміністративного суду.

Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частиною другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на ту обставину, що позивач жодних належних та допустимих доказів, які б надавали суду підстави обчислювати цей строк від іншої дати, ніж червень 2009 року матеріали справи також не містять; беручи до уваги те, що адміністративний позов подано позивачем з порушенням строку на звернення до суду, керуючись статтями 99, 100, 155, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та у спосіб передбаченому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали - 03 серпня 2012 р.