Постанова № 25891342, 04.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

04.09.12 Справа № 5027/1327-б/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України у Вижницькому районі

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.07.2012р.

у справі № 5027/1327-Б/2011

за заявою прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі УПФУ у Вижницькому районі, м.Вижниця

до відкритого акціонерного товариства «Вижницька реалбаза хлібопродуктів», м.Вижниця

про визнання банкрутом

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від боржника -не з»явився

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.07.2012р. у справі № 5027/1327-Б/2011 (суддя Ковальчук Т.І.) про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Вижницька реалбаза хлібопродуктів», м.Вижниця відхилено вимоги Управління Державної казначейської служби України у Вижницькому районі до боржника в сумі 2334298,76 грн.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - Управління Державної казначейської служби України у Вижницькому районі подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки згідно з обліковими даними боржник має заборгованість перед бюджетом у сумі 2334298,76 грн., яка виникла у зв»язку з неповерненням сум бюджетних позичок на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1994-1997 років. Як зазначає скаржник, розмір заявлених вимог підтверджується актом № 22 інвентаризації заборгованості по бюджетній позичці, наданій підприємствам агропромислового комплексу на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1995-1997 років, станом на 01.01.1999р. по Вижницькому районі, актом № 43 від 27.11.2000р. «Про наслідки перевірки ВАТ «Вижницька реалбаза хлібопродуктів»з питань заборгованості за бюджетними позичками, надамини на закупівлю зерна за державним замовленням 1995-1997 років, та своєчасність їх повернення»; актом звірки взаємних розрахунків від 12.09.2005р. між відділенням Державного казначейства у Вижницькому районі та ВАТ «Вижницька реалбаза хлібопродуктів».

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа № 5027/1327-Б/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Вижницька реалбаза хлібопродуктів», м.Вижниця.

07.06.2012р. до господарського суду поступила заява управління Державної казначейської служби України у Вижницькому районі з грошовими вимогами до боржника в сумі 2334298,76 грн. Заява обґрунтована тим, що згідно обліковими даними боржник має заборгованість перед бюджетом у сумі 2334298,76 грн. (в т.ч. 856112,76 грн. пені), яка виникла в зв'язку з неповерненням сум бюджетних позичок на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1994-1997 років.

Як вбачається із матеріалів справи, боржнику як заготівельній організації в 1995 та 1996 роках надавалися бюджетні позички для фінансування держконтракту 1995 року на зерно та на закупівлю зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1996 року. Нормативно надання таких позичок регулювалося:

1) наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України.

Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12 липня 1995 року №

119/109/193 "Про затвердження Порядку надання і повернення бюджетної позички для

фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна,

сортового і гібридного насіння зернових культур" (далі - Порядок-1995);

2) наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і

продовольства України від 11 квітня 1996 року № 72/113 "Про затвердження Порядку

надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і

сортового насіння за державним замовленням 1996 року" (далі - Порядок-1996).

Згідно з п. 3.1 Порядку-1995 безвідсоткова бюджетна позичка на зазначені цілі надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, які мають право державного замовника сільськогосподарської продукції (зерна) до державних ресурсів за державним контрактом, у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів, а пунктом 3.2 цього Порядку передбачено, що повернення позички здійснюється в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1996 року.

Відповідно до п. 3.3 Порядку-1995 кредитні відносини між Мінфіном і Мінсільгосппродом оформляються договорами, в яких визначаються: мета надання бюджетної позички, її сума та терміни повернення, фінансові санкції за порушення укладених договорів. Аналогічні договори фінансові органи укладають із заготівельними організаціями та товаровиробниками, в яких передбачаються заходи щодо повернення в установлений термін, але не пізніше 1 вересня 1996 року, одержаної суми позички, згідно з додатками 2-5. Крім того, із товаровиробниками можуть укладатись договори під заставу майна (продукції) в сумі одержаного авансу.

Порядком-1996 також передбачено надання позички відповідно до укладених договорів (пункти 1.4, 2.3, 3.2. 3.4). Згідно з п. 3.5 Порядку-1996 зобов'язання за договором вважаються виконаними при умові повної поставки до державних ресурсів зерна в кількості, що відповідає сумі наданої позички, та повернення в Державний бюджет України наданої бюджетної позички в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1997 року, або закладання до державного резерву зерна в кількості, що відповідає сумі наданої позички, за письмовим підтвердженням Держкомрезерву.

Разом з тим, УДКС України у Вижницькому районі не подано укладених з боржником договорів про надання йому бюджетних позичок у 1995-1996 роках, у зв'язку з чим неможливо документально підтвердити умови надання та розмір бюджетних позичок, які надавалися боржнику, а також їх цільове призначення (на авансування розрахунків з товаровиробниками, закупівлю сільгосптехніки, засобів хімізації та ін.). Не надано також первинних документів, які фіксують операції з надання боржнику позичок чи операцій з міжобласного чи внутріобласного переміщення зерна за участю ВАТ «Вижницька реалбаза хлібопродуктів».

Складені УДКС України у Вижницькому районі Звіт про використання та повернення бюджетної позички, наданої заготівельним органіазціям для фінансування держконтракту 1995 року на зерно, станом на 01.06.2012р. по Вижницькому району та Довідка про використання та повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1996 року, по Вижницькому районі станом на 01.06.2012р. не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а на підтвердження зазначених у них відомостей кредитором не надано належних доказів.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.4 Порядку-1995, пунктів 4.2, 4.5 Порядку-1996 доказами надання бюджетної позички рай(міськ)фінвідділами та відділеннями Державного казначейства України в районах є укладені контракти між товаровиробниками і заготівельними організаціями та договори про надання позички, документи про оплату витрат на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, запасних частин, сільськогосподарської техніки, витрат на виконання підрядним способом капітального ремонту сільськогосподарської техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитам, виданих на придбання пально-мастильних матеріалів, сільськогосподарської техніки та запасних частин до неї (без урахування відсотків за користування кредитом) на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна та інші), а також акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, складені за участю заготівельних організацій.

Однак, таких доказів кредитором не подано, відтак неможливо встановити, хто надавав бюджетні позички боржнику -райфінвідділ чи управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, і на підставі яких документів та в якому обсязі заборгованість по бюджетній позичці ВАТ «Вижницька реалбаза хлібопродуктів»була передана до відання УДКС України у Вижницькому районі.

Контроль за виконанням держконтрактів (держзамовлення) покладався на Мінсільгосппрод, ДАК «Хліб України»і заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок -на Мінфін, фінансові органи, органи держказначейства.

Відповідальність перед фінорганами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).

Вищезазначеними Порядками передбачено, що при переміщення зерна та продуктів його переробки з одного підприємства на інше одночасно передається заборгованість по бюджетній позичці виходячи із облікової вартості. Передача заборгованості по бюджетній позичці оформляється актом приймання-передачі. Зазначені акти складаються на підставі реєстру актів передачі зерна та продуктів його переробки підприємствами-постачальниками підприємствам-одержувачам.

Проте, заявником не подано будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів на підтвердження перерахування боржникові і отримання ним бюджетної позички в заявленій сумі.

Розмір заявлених вимог не підтверджується ані Актом № 22 інвентаризації заборгованості по бюджетній позичці, наданій підприємствам агропромислового комплексу на закупівлю сульськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1995-1997 років, станом на 01.01.1999р. по Вижницькому районі, ані Актом № 43 від 27.11.2000р. «Про наслідки перевірки ВАТ «Вижницька реалбаза хлібопродуктів» з питань заборгованості за бюджетними позичками, наданими на закупівлю зерна за державним замовленням 1995-1997 років, та своєчасність їх повернення».

Так, в Акті № 22 інвентаризації врахована також заборгованість по бюджетній позичці 1997 року, суми заборгованостей за 1995, 1996, 1997 роки не відокремлено, що не надає можливості вважати заявлені УДКС України у Вижницькому районі вимоги документально підтвердженими.

В Акті № 43 перевірки сума заборгованості по бюджетній позичці станом 27.11.2000р. указана в розмірі 350270 грн., що менше, ніж зазначено в заяві кредитора.

За відсутності первинних документів суд не в змозі оцінити правильність відомостей, вказаних в акті звірки взаємних розрахунків від 12.09.2005 р., згідно якого за ВАТ "Вижницька реалбаза хлібопродуктів" станом на 01.09.2005 року по бухгалтерському обліку обліковується заборгованість по бюджетній позичці за 1995 рік - 393370 грн., за 1996 рік - 1084816 грн. (а.с. 81). Сам по собі згаданий акт звірки не є належним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відповідає наданому в ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначенню первинних документів, які фіксують факти здійснення господарськії операцій.

За відсутності належних і допустимих доказів у підтвердження сум боргу по бюджетній позичці не можуть бути визнані обґрунтованими також вимоги щодо пені, нарахованої на основну заборгованість. Кредитором також документально не підтверджено ставку пені, яка підлягала застосуванню, та правильність визначення періодів прострочки.

Окрім того, у відповідності до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення

та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під

державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості

перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із

державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під

державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують

механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не

внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої

заборгованості за рахунок майна боржників.

Згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи з акту звірки взаємних розрахунків від 12.09.2005 року станом на 01.09.2005 року заборгованість ВАТ "Вижницька реалбаза хлібопродуктів" у сумі 1478186 грн. уже існувала, відтак, відповідно до наведених вище положень БК України та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" станом на день набрання чинності Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. та Податкового кодексу України щодо вимог кредитора по бюджетній позичці 1995-1996 років закінчився строк давності, встановлений ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відтак, на вказану заборгованість не розповсюджуються положення ч.ч. 9, 13, 14 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. про не поширення позовної давності та заборону реструктуризації і списання простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету.

У будь-якому випадку заявник не довів зворотнє.

Так, заявником не надано доказів реструтуризації заборгованості боржника з наданих йому бюджетних позичок, хоча можливість такої реструктуризації була передбачена Законом України «Про списання та реструктуриазцію заборгованості сільськогосподарських товаровиробників і заготівельних підприємств за отриманими бюджетними позичками»від 24.09.1999р. та Законом України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов»язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу»від 18.01.2001р.

За результатами розгляду заяви УДКС України у Вижницькому районі суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені вимоги не підтверджуються документально і станом на день порушення справи про банкрутство боржника стосовно них пройшов строк давності, визначений ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що унеможливлює визнання таких вимог у справі про банкрутство.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.07.2012р. у справі № 5027/1327-Б/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови складено «05»вересня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.