Постанова № 25891269, 04.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.12 Справа № 5008/431/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття", б/н від 07.07.2012 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.06.2012 року

у справі № 5008/431/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр - 3", м. Ужгород

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття", м. Ужгород

про стягнення 7 709, 36 грн.

За участю представників:

позивача: Радь І.І. -представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: Стадник А.Л.-представник (довіреність в матеріалах справи).

Колегією суддів у складі судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Гриців В.М.та Зварич О.В. 19.07.2012р. прийнято апеляційну скаргу у справі № 5008/431/2012 до провадження, призначено справу до розгляду у судовому засіданні 14.08.2012р.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги введено замість судді Зварич О.В. суддю Якімець Г.Г.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2012р, у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Гриців В.М. введено суддю Зварич О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.06.2012 року у справі № 5008/431/2012 (суддя Васьковський О.В.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр - 3" до публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття" про стягнення 7 709, 36 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7708,76 грн., з яких:

7000, 00 грн. основної заборгованості, 461,36 грн. інфляційних нарахувань, 247, 40 грн. -

3 % річних та 1609,50грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст. 253, 512, 514, 516, 518, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 461,36 грн. та 3% річних в сумі 247,40 грн., відповідач подав апеляційну скаргу, вважає в цій частині рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних скасувати. Відповідач вважає, що договором відступлення права вимоги позивачу передано лише право вимоги основного боргу в сумі 7000,00грн., а право вимоги трьох процентів річних та інфляційних втрат не передане. На думку скаржника, право стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних належить первісному кредиторові, однак своїм правом первісний кредитор не скористався, вимоги про їх сплату не ставив. Звертає увагу суду, що первісний кредитор не повідомив його про перехід прав до нового кредитора та стверджує, що платіжним дорученням № 29 від 13.05.2011р. він сплатив суму боргу первісному кредиторові. Крім того, посилаючись на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011р. у справі №5008/1483/2011 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ ГТК „Інтурист-Закарпаття" та ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначає, що на час дії мораторію не нараховуються неустойка та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.5647 від 04.09.12р.) спростовує доводи апелянта та зазначає, що ФОП Пуга В.В. відступив йому за договором від 05.04.2011р. право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості в повному обсязі, в т.ч. право вимоги сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, яка виникла за товар, поставлений по накладній №П-00000001 від 17.03.11р.

В судове засідання 04.09.2012 року представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд встановив наступне.

По видатковій накладній №П-00000001 від 17.03.2011р. фізична особа-підприємець Пуга Віталій Васильович поставив ВАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття" товар -автошину 215/55 R 17 98R Nokian HKPL R XL на суму 8 600,00 грн. У названій видатковій накладній вказано, що товар поставляється на умовах попередньої оплати

З матеріалів справи вбачається, до поставки товару відповідачу був наданий рахунок - фактура №П-00000026 від 26.10.2010р.на оплату товару на суму 8600,00грн., який мав бути оплачений до 31.10.2010р., про що вказано в самому рахунку. Названий рахунок відповідач оплатив 28.12.2010р. частково в сумі 1600,00грн., заборгованість становить 7000,00грн., що підтверджено актом звірки станом 21.03.2011р., підписаним двома сторонами.

05.04.11р. фізичною особою-підприємцем Пуга Віталієм Васильовичем (первісний кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр - 3" (новий кредитор за договором) укладено договір відступлення права вимоги №03/04-2011 (далі -договір відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.1. Договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за поставку ВАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття" автошин 215/55 R 17 98R Nokian HKPL R XL на підставі видаткової накладної №П-00000001 від 17.03.11р.

За відступлене право новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі

7 000,00 грн. упродовж 30-ти календарних днів з моменту підписання договору (п.1.2 договору).

05.04.2011р.первісним та новим кредиторами підписаний акт прийому-передачі права вимоги та документів, що її підтверджують.

На виконання договору відступлення права вимоги позивач перерахував фізичній особі-підприємцю Пуга Віталію Васильовичу платіжним дорученням №29 від 13.05.11р. 7 000,00 грн.

На підставі договору відступлення права вимоги №03/04-2011 від 05.04.2011р. ТзОВ "Офіс-центр - 3" (новий кредитор) звернулось з позовом до ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття" про стягнення 7 709, 36 грн., в тому числі: 7000,00 грн. основного боргу, 461,36 грн. інфляційних нарахувань та 248, 00 грн. трьох процентів річних.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу ( частина перш ст. 693 ЦК).

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор -ФОП Пуга В.В. поставив відповідачеві товар на загальну суму 8 600 грн., який мав бути оплачений відповідачем на умовах попередньої оплати, однак попередню оплату відповідач здійснив частково в сумі 1600,00грн., його заборгованість перед первісним кредитором становила 7000,00грн.

На підставі викладеного, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду, що моментом виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати товару є наступний день після поставки товару. Однак, такий висновок місцевого суду не вплинув на правомірність рішення місцевого суду щодо стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних , які оскаржені відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст.516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

За умовами договору відступлення права вимоги №03/04-2011 первісний кредитор відступив новому кредитору (позивачеві) всі свої права вимоги до відповідача, що випливають з поставки товару по видатковій накладній №П-00000001 від 17.03.11р.

Оскільки попередню оплату відповідач здійснив первісному кредиторові не в повному обсязі, то за прострочення оплати товару первісний кредитор на підставі ст.625 ЦК України мав право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань і 3% річних. Відтак, за договором відступлення права вимоги до нового кредитора перейшли всі права первісного кредитора, що випливають з поставки товару по накладній від 17.03.2011р., в т.ч. право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань і 3% річних.

На підставі вищевказаних норм законодавства, наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, видаткової накладної на поставку товару, рахунку -фактури, акту звірки взаємних розрахунків від 21.03.2011р., колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача про безпідставність стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Доводи відповідача про те, що первісний кредитор не повідомив його про перехід прав до нового кредитора та твердження, що платіжним дорученням № 29 від 13.05.2011р. він сплатив суму боргу первісному кредиторові, не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки доказів сплати первісному кредиторові боргу в сумі 7000,00грн. чи будь-якої суми інфляційних нарахувань та 3% річних, суду не надано, як і не надано платіжного доручення, на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі.

На день вирішення спору місцевим судом та розгляду апеляційної скарги апеляційним судом відповідач не подав доказів сплати первісному чи новому кредиторам. боргу в сумі 7000,00 грн. Отже, задоволення позову про стягнення 7000,00грн. основного боргу та інфляційних втрат і 3% річних від суми боргу за період з 18.03.2011р. по 21.05.2012р. є правомірним.

Посилання відповідача на порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки дія частини 4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється на інфляційні нарахування на суму боргу та3% річних , ці нарахування не є неустойкою чи іншими санкціями. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність мораторію у порушеній справі про банкрутство не припиняє дію ч.2 ст.625 ЦК України.

Правильність такої позиції місцевого суду також випливає з постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику у справах про банкрутство», в якій вказано, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових вимог кредитора зараховується, зокрема, заборгованість за передані товари, яку зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено наявність підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.06.2012 року у справі № 5008/431/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 06.09.2012р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.