Рішення № 25890717, 06.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.12 Справа№ 5015/3344/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр», с.Гранітне Сарненського району Рівненської області

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперітет», м.Львів

Про стягнення заборгованості в розмірі 508086,62 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Тишкун П.В. -представник

від відповідача: Горуна С.М. - представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр»(надалі ТзОВ «Вирівський кар'єр») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Просперітет»(надалі ТзОВ «Просперітет») про стягнення 508086,62 грн. боргу та судових витрат.

Розгляд справи відкладався через неявку представника відповідача.

В судовому засіданні 22.08.2012 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.

22.08.2012 року позивачем було подано уточнення до позовної заяви, стосовно вартості поставленого товару, яка по суті не змінює підстав і предмету спору і не впливає на розмір позовних вимог.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

06.09.2012 року представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача долучити до матеріалів справи підтвердження зарахування судового збору до Державного бюджету та докази того, що Мартін Шорш є уповноваженою особою на підписання позовної заяви.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовив в його задоволенні, оскільки в матеріалах справи є підтверджуючі докази сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку та докази наявності повноважень Мартіна Шорша на підписання позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем, що підтвердив платіжними дорученнями.

В судовому завданні 06.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28.04.2011 р. між ТзОВ «Просперітет»(Покупець) та ТзОВ «Вирівський кар'єр»(Постачальник) було укладено договір поставки №14-2011/Р-UA, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу щебеневу продукцію, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію в строки та на умовах,передбачених договором.

Як стверджує позивач, в період дії договору ним було поставлено товару (з врахуванням залізничного тарифу, який підлягає до відшкодування) на суму 2 198 345,04 грн., який відповідачем оплачено частково в сумі 1 690 258,42 грн.

Залишок боргу станом на день подання позову за поставлену щебеневу продукцію складає 508086,62 грн. який позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки №14-2011/Р-UA від 28.04.2011 року, на виконання якого позивач поставив відповідачу щебеневу продукцію (з врахуванням залізничного тарифу, який підлягає до відшкодування) на суму 2 198 345,04 грн., що підтверджується видатковими накладними та залізничними накладними ( а.с.22-92, 103-104) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.4.3 Договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату за Товар протягом семи днів з моменту отримання товару, однак свої договірні зобов'язання виконав частково.

Як вбачається із матеріалів справи, платіжних доручень, в період з 18.05.2011 року по 19.08.2011 року відповідачем було проведено ряд оплат на загальну суму 1 690 258,42 грн.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

17.11.2011 року позивачем була направлена на адресу відповідача претензія про сплату заборгованості в сумі 508086,62 грн., яка залишена ТзОВ «Просперітет»без задоволення.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 508086,62 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків ( а.с.93) , підписаним керівниками та головними бухгалтерами та завіреним гербовими печатками сторін, а також підтверджується наявними в справі матеріалами і доказами ( накладними та платіжними дорученнями).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Оскільки спір доведено до суду з вини відповідача, судові витрати слід віднести на відповідача в повному обсязі.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперітет»(79032 м.Львів, вул. Шафраника,2 кв.161 код ЄДРПОУ 32639003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр»( 34551 Рівненська область Сарненський район, с. Гранітне вул. Заводська,15 код ЄДРПОУ 00290239) 508086,62 грн. основного боргу та 10161,73 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.09.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.