Рішення № 25890557, 27.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/8666-2012 27.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»в особі Трипільської ТЕС»

До Державного підприємства "Вугілля України"

про відшкодування 4 875,12 грн. збитків

Суддя М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача: Желінська Т.М. -предст. за довір.;

від відповідача: не з»явились.

Рішення прийняте 27.08.2012, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 15.08.2012 по 27.08.2012.

В судовому засіданні 27.08.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго»в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Державного підприємства «Вугілля України»про відшкодування 4 875,12 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2012 порушено провадження у справі №5011-35/8666-2012, розгляд справи призначено на 15.08.2012.

03.08.2012 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представники відповідача в судове засідання не з»явились, про поважність причин нез»явлення суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, докази чого наявні в матеріалах справи; вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, витребуваних судом документів не надали, заяв, клопотань не подали.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив суд позов задовольнити.

За таких обставин, враховуючи строки вирішення спору, передбачені ст.69 ГПК України, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго" (далі -позивач, покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (далі -відповідач, постачальник) було укладено договір поставки вугілля №01-10/1-ЕН (надалі -Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісним характеристиками, приведеними у договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору.

Зі змісті п. 3.1.2 Договору вбачається, що постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони відповідно до їх вантажопідйомності.

Відповідно до частини 1 статті 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У лютому 2011 року за залізничною накладною №49004088 у вагоні №65290249 був відправлений вантаж -вугілля (антрацит). Вантажовідправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», одержувачем - позивач, постачальник - відповідач.

Згідно з п.6 Загальних положень Статуту залізниць України, правила перевезення вантажів (Правила) -нормативний акт, що конкретизує передбачені цим статутом положення, які регламентують участь та обов»яки сторін у процесі перевезення вантажів. Технічні умови навантаження і кріплення вантажів є обов»язкові для дотримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів.

Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №344 встановлено, що відправник зобов»язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на всьому шляху перевезення. Відповідно §Ч3 Технічних умов «При розміщенні грузив на подвижном составе теліжки вагонов должны быть погружены равномерно».

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають залізничні станції. Дана норма кореспондується із п.1 Правил складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 15.03.2002 №165/3458.

Відповідно до п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року (надалі-Правила) при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.

Згідно п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, передбачено складання комерційних актів для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникають в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальною відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Як вбачається з матеріалів справи, на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол» працівниками станції було складено Акт загальної форми №357 від 17.02.2011 та комерційний акт АА №034510/31/51 з яких вбачається, що вагон №65290249 був затриманий на станції у зв»язку з виявленням навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагону, та перевантаженням надлишку в інший вагон.

Відповідно до п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 №644, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, з позивача було стягнуто кошти пов»язані з перевантаженням надлишку вантажу в інший вагон, що підтверджується накопичувальною карткою №22020230 від 22.022011 та довідкою (переліком) ДТГО «Південно-Західна залізниця»від 22.02.2011 в розмірі 4 875,12 грн.

Звернення позивача щодо погашення понесених ним витрат (претензія №10-1794 від 24.03.2011), залишені відповідач без реагування.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Згідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем письмових заперечень на спростування викладеного надано не було.

Оскільки відповідач в порушення п. 3.1.2. Договору, не забезпечив належну поставку вугілля, у зв'язку з чим, позивач поніс додаткові витрати, господарський суд прийшов до висновку, що позивач дотримуючись вимог вищевказаних статей, довів наявність всіх необхідних елементів для такого виду відповідальності як стягнення збитків, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) 4 875,12 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят п»ять гривень 12 коп.) - збитків, 1609,50 (одну тисячу шістсот дев»ять гривень 50 коп.) - судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 31,50 грн. (тридцять одну гривню 50 коп.).

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.09.2012

Суддя М.Є. Літвінова