Рішення № 25890377, 28.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/8656-2012 28.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

про стягнення 14 679,82 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Кірсанова К.О.

від відповідача Гафінчук С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди (виплаченого страхового відшкодування) в порядку регресу в сумі 14 679,82 грн.

Ухвалою від 04.07.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від Моторно (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду 17.07.2012р. надійшла відповідь на судовий запит.

Від відповідача 19.07.2012р. через відділ діловодства надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 19.07.2012р. судом було оголошено перерву на 28.08.2012р.

Представником позивач в судовому засіданні 28.08.2012р. подано клопотання про залучення до матеріалів справи нових письмових доказів та пояснень.

В судовому засіданні 28.08.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2009р. в м. Одесі по вул. Водопровідна, керуючи транспортним засобом -автомобілем «ФОРД», д.р.н. CLAK 264, Аворнік В.М. допустив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем «ДЕУ», д.р.н. ВН 8397 ВН (ДТП), що призвело до нанесення механічних пошкоджень останньому та підтверджується довідкою ДАІ, залученою до матеріалів справи.

Відповідно до Постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12.08.2009р. по справі № 3-5944/2009 Аворніка В.М. було визнано винним у ДТП та у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Автомобіль «ДЕУ», д.р.н. ВН 8397 ВН (Застрахований автомобіль) є власністю Лічмана М.О. (Страхувальника) та застрахований за договором добровільного страхування № 19G-0216511 (Договір страхування) у ВАТ УСК «Дженералі Гарант»(Страховик), в тому числі від ризику пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП.

Черговими Загальними Зборами Акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», що відбулися «20»квітня 2011 року, було прийнято рішення про зміну найменування, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»(Позивач), і останнє, відповідно до Статуту, несе права та обов'язки ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»до повного їх виконання.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2419/09 від 28.07.2009 року, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого Застрахованого автомобіля становить 14 437,67 грн.

Виконуючи свої договірні зобов'язання перед Страхувальником, Позивач, на підстави заяви Страхувальника та вищеописаних документів, а також згідно зі Страховими актами № 14/09-1269/85374 від 01.09.2009р. та №14/09-1269/85374 від 16.09.2009р. та розрахунком до нього, виплатив Страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 14 229,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2603 від 18.09.2009р., №2445 від 03.09.2009р. та видатковим касовим ордером від 28.09.2009р.

Згідно Полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ВС/4188265, цивільно-правова відповідальність Аворніка В.М. в момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача, щодо протиправного перерахування Позивачем суми страхового відшкодування не Вигодонабувачу за Договором страхування, а на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля, оскільки, як вбачається зі листа Вигодонабувача №401/100 від 31.08.2009р., він надав згоду на перерахування суми страхового відшкодування саме на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.

Також судом відхиляються заперечення Відповідача, що Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування раніше ніж складено страховий акт, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було складено два страхових акти по вищеописаному ДТП - № 14/09-1269/85374 від 01.09.2009р. та №14/09-1269/85374 від 16.09.2009р., і страхові виплати проводились поступово у відповідності з цими актами.

Щодо посилань Відповідача, що Позивачем не було надано достатньо документів на підтвердження своїх позовних вимог, і зокрема розгорнутої довідки ДАІ, з якої вбачається хто є винуватцем ДТП, то на думку суду в даному випадку Позивачем було надано належний та допустимий доказ по встановленню особи, винуватої у ДТП - Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12.08.2009р. по справі № 3-5944/2009.

А у випадку, якщо Відповідач вважав, що для розгляду питання виплати страхового відшкодування Позивач в порядку регресу йому потрібна ще й розгорнута довідка ДАІ, то він не був позбавлений права та можливості звернутися до у відповідності з Інструкцією з оформлення довідки про дорожньо-транспортну пригороду та порядок їх видачі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.10.2007 р. № 373, звернутися з запитом до відповідного органу, оскільки вказана довідка видається страховикам на підставі їх письмового запиту щодо дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, з власниками яких ці страховики уклали договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Заперечення Відповідача в частині повноважень особи, яка склала Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2419/09 від 28.07.2009 року, судом також відхиляються, оскільки Позивачем разом з клопотанням від 28.08.2012р. надано належні підтвердження цих повноважень (копію свідоцтва оцінювача).

Заперечення Відповідача по суті звіту (Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2419/09 від 28.07.2009 року) суд також відхиляє, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

При цьому, судом також відхиляються посилання Відповідача, що Позивач безпідставно просить суд стягнути заявлену суму не вирахувавши податок на додану вартість, оскільки, як вбачається з платіжних доручень №2603 від 18.09.2009р., №2445 від 03.09.2009р. та видаткового касового ордеру від 28.09.2009р., при виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, виплата була здійснена без ПДВ.

Як зазначалось вище, згідно Полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ВС/4188265, цивільно-правова відповідальність Аворніка В.М. в момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 гривень, при цьому франшиза складає 510 гривень.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина Аворніка В.М. встановлена Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.08.2009р. по справі № 3-5944/2009.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування.

Разом з тим, при зверненні до суду з даним позовом, Позивачем не було від суми виплаченого страхового відшкодування віднято франшизу, що передбачена виданим Відповідачем полісом № ВС/4188265 в сумі 510 грн., а тому суд робить власний розрахунок суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача в порядку регресу: 14 229,82 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) -510 грн. (згідно полісу № ВС/4188265 є сумою франшизи) = 13 719,82 грн.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ця норма кореспондується з положенням статті 27 Закону України «Про страхування».

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача частини суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 719,82 грн.

Щодо вимог Позивача про відшкодування з Відповідача вартості проведеної автотоварознавчої експертизи в сумі 450 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивачем вартість проведеного автотоварознавчого дослідження було сплачено не на користь постраждалої особи, тобто вартість автотоварознавчого дослідження, яка була сплачена Позивачем, не є виплаченим відшкодуванням.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійсненого ремонту на території України.

Отже, вказаною ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачено обов'язку страхової компанії відшкодовувати витрати за проведення автотоварознавчого дослідження.

Крім того, згідно пункту 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

З наведеної вище норми вбачається відсутність обов'язку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.

Враховуючи наведене, сплачена Позивачем вартість автотоварознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн. є господарськими витратами Позивача під час визначення ним і сплати розміру страхового відшкодування (аналогічної правової позиції зокрема притримується Вищий господарський суд України в постанові №26/448 від 05.08.2011р.), тому суд відмовляє в задоволенні вимоги про відшкодування з Відповідача вартості проведеної автотоварознавчої експертизи в сумі 450 грн.

Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в іншій частині відноситься на Позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 13 719 (тринадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 82 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 504 (одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 24 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.09.2012р.

Суддя І.О.Домнічева