Рішення № 25890361, 04.09.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 р. Справа № 5010/806/2012-26/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М. при секретарі судового засідання Вакалюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"

вул. Юності, 62А, м.Івано-Франківськ, 76023

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

вул. Автоливмашівська, 1, м.Івано-Франківськ, 76023

про стягнення заборгованості в сумі 584 614 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пукіш Н.М. - представник, (довіреність №32/04 від 17.04.12);

від відповідача: Микитюк А.І. - представник, (довіреність №244/06 від 19.06.12);

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення заборгованості в сумі 584 614 грн., в тому числі: 280 000,00 грн. - основного боргу; 28000, 00 грн.- штрафу; 254 800,00 грн. - пені; 10100,00 грн. - інфляційних; 11714,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 09.07.12 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.08.12.

В судове засідання 21.08.12 представник позивача вимоги ухвали суду від 09.07.12 виконав частково та подав клопотання (вх.№5546/2012-свх від 01.08.12) про долучення до матеріалів справи копій документів. Представник відповідача подав відзив на позов (вх.№5420/2012-свх від 15.08.12), в якому позовні вимоги визнає частково, інші документи, витребувані судом, не подав.

В судове засідання представник ТзОВ "Компанія з управління активами "Парангон" подав заяву (вх.№5518/12-свх від 21.08.12) про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В обгрунтування заяви послався на порушення прав товариства як акціонера відповідача, зокрема права на участь в управлінні ВАТ "Пресмаш", що порушено внаслідок укладення сторонами договору купівлі-продажу, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення. Представник позивача та відповідача заперечили проти заяви представника ТзОВ "Компанія з управління активами "Парангон" про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Судом було відмовлено в задоволені заяви про вступ ТзОВ "Компанія з управління активами "Парангон" у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення з даного господарського спору не може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін у справі.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 04.09.11, про що повідомлено представників сторін під розписку (а.с.60).

04.09.11, після перерви, представник позивача в судове засідання подав клопотання (вх.№5791/2012-свх від 04.09.12) про долучення до матеріалів справи копій документів та подав заперечення на відзив на позов (вх.№5788/2012-свх. від 04.09.12). Позов підтримав в повномі обсязі, водночас пояснив, що між ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" та ВАТ "Пресмаш" був укладений договір, згідно якого перший зобов"язався передати другому вузли і деталі преса КС2134, а ВАТ "Пресмаш" прийняти і оплатити товар в сумі 280 000,00 грн. Факт передачі товару на суму 280 000,00 грн. відбувся 31.01.11, що підтверджується накладною №08. До 05.02.11, згідно договору, покупець зобов"язався перерахувати кошти за товар на рахунок покупця. Однак, ВАТ "Пресмаш" (покупець) не виконало своїх зобов"язань щодо оплати товару перед продавцем - ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт", на лист- вимогу №23/06 від 01.06.12 відповіді не надало, кошти на рахунок позивача не перерахувало. Таким чином, з урахуванням умов договору та вимог ст.ст. 526, 549, 551, 625 ЦК України та ст.ст.193, 216 ГК України, позивачем нараховано відповідачу 584 614,00 грн. заборгованості, в тому числі: 280 000,00 грн. - основний борг; 28000, 00 грн.- штраф; 254 800,00 грн. - пеня; 10100,00 грн. - інфляційні; 11714,00 грн. - 3% річних. Крім того, заявлено вимогу про стягнення 11692,28 грн. судового збору.

В судове засідання після перерви представник відповідача подав клопотання (вх.№5790/2012- свх від 04.09.12) про долучення до матеріалів справи копій документів: ухвал господарського суду Івано-Франківскьої обл. по справі №Б-13/60; листа №587 від 15.08.12; акт звірки взаємних розрахунків. Відзив на позов подав (а.с.15-16), із позовними вимогами погоджується частково, визнаючи основну суму заборгованості в розмірі 280000,00 грн. Представник відповідача заперечує щодо стягнення штрафу, пені, інфляційних та річних з наступних підстав. 30.06.09 порушено провадження про банкрутсво ВАТ "Пресмаш" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як зазначає відповідач, із змісту абз. 4 п.17 Постанови пленуму ВСУ №15 від 18.12.09 "Про судову практику в справах про банкрутсво" та за змістом ст.12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов"язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань зі сплати податків і зборів (обов"язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (продавець), в особі заступника директора Пукіш Н. М. та Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" в особі голови правління Пукіш Б.С. (покупець) було укладено договір №04/01 від 28.01.11 (далі-договір, а.с.9).

Згідно п.1.1 договору продавець зобов"язується передати покупцю вузли і деталі преса КС2134 (товар) згідно переліку (а.с.9) на загальну суму 280 000,00 грн. Продавець на протязі 10 днів після підписання договору передає товар на склад покупця (п.3.1 договору). Відповідно до п.4.1 договору покупець проводить оплату за товар перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 днів з дня отримання товару (накладної).

На виконання п.1.1 та п.п.3.1, 4.1 договору 31.01.11 ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" передало, а ВАТ "Пресмаш" прийняло вузли і деталі преса КС2134 на суму 280 000,00 грн., що підтверджується накладною №08 (а.с.10).

Відповідач, взятих на себе зобов"язань по оплаті товару не виконав, що підтвердив в судовому засіданні. На вимогу позивача (вих.№23/06 від 01.06.12, а.с.12) щодо сплати боргу, відповідач відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Слід зазначити, що для всебічного з"ясування обставин справи, господарським судом було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт набуття та перебування у власності позивача вузлів та деталей преса КС 2134, документи податкової звітності, що підтверджують факт продажу вказаного товару, а також зобов"язано провести звірку розрахунків

Позивачем подано до господарського суду договір №019/11 від 23.02.11 (а.с.55), що повинен був підтвердити факт набуття та перебування у власності позивача вузлів та деталей преса КС 2134. Проте, при огляді даного документу судом виявлено, що дата передачі товару ВАТ "Пресмаш" відбулась 31.01.11, а дата набуття права власності на товар ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" згідно договору №019/11 - 23.02.11. Представник позивача пояснив, що даний договір був помилково поданий та долучений до матеріалів справи, оскільки позивач набув право власності на ще один прес такої ж моделі. Відтак, в наступне судове засідання позивачем було подано інший договір купівлі-продажу від 10.01.11, який оглянуто судом та долучено до матеріалів справи (а.с.79). Даний договір підтвердив факт набуття та перебування у власності позивача вузлів та деталей преса КС 2134.

Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за звітний період 2011 року (1 місяць), що містяться в матеріалах справи (а.с.53), підтверджує, що ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" продало товар на суму, включаючи ПДВ 280 000,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.10 по 30.09.11 за ВАТ "Пресмаш" числиться заборгованість 280 000,00 грн.(а.с.71-77).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору покупець проводить оплату за товар перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 днів з дня отримання товару (накладної).

Оскільки, відповідачем заборгованість не погашено, з огляду на вищевикладе, вимога позивача щодо стягнення 280 000,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

В спростування заперечення відповідача щодо нарахування позивачем штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає за доцільне зазначити наступне. Порушення провадження у справі про банкрутство не є завершенням підприємницької діяльності підприємства, яке й надалі має право укладати угоди, брати нові зобов"язання. З огляду на це дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. А от на зобов"язання поточних кредиторів нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів). Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником зобов"язань, які виникли після його введення, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Саме із цієї позиції виходив Верховний суд України, ухвалюючи 25.06.11 постанову у справі за позовом державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення (опубліковано в газеті "Закон і бізнес" №47 (1034) від 19.11-25.11.11).

Така ж правова позиція викладена і в постанові ВСУ від 04.07.11 за позовом відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об"єднання "Текстерно" до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання недійсними рішень. Так, колегією суддів визначено, що невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зважаючи на вищевикладені обставини та судову практику верховного суду України, суд дійшов висновку, що позивач мав право нарухувати штрафні санкції.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.1 договору у випадку порушення умов договору, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 10% від загальної суми договору.

Так, позивачем було нараховано 28 000,00 грн. штрафу. Дана позовна вимога є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Частина 3 ст.549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.1 договору у випадку порушення умов даного договору , покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 254800,00 грн., тобто 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки за період з 06.02.11 по 06.08.11 (а.с.5).

Суд, самостійно здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку задоволити дану вимогу частково, зважаючи на наступне.

Частиною 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 49 Листа ВГСУ від 07.04.08 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України" передбачено, що відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Так, ст. 4 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, алерозмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Така ж правова позиція викладена і в листі ВГСУ від 27.02.12 №01-06/224/2012, а саме: договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного суду України від 24.10.2011 №25/187, від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010).

Таким чином, здійснивши розрахунок пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, судом встановлено, що до стягнення підлягає 21 640,55 грн. пені, що нараховану на суму боргу 280 000,00 грн. за період 06.02.11-06.08.11 (розрахунок додається, а.с. 86).

Зважаючи на вимоги ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, а також з огляду на вищевикладене, дійшов висновку про правильність їх нарахування позивачем. Таким чином, інфляційні нарахування в сумі 10100,00 грн. та 3 % річних - 11714,00 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, відповідно судові витрати підлягають до відшкодування за рахунок відповідача в частині задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір у сумі 7 029,40 грн. грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.49, ст. 82, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.4 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд

ВИРІШИВ:

Позов ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" до ВАТ "Пресмаш" про стягнення заборгованості в сумі 584 614 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" (вул. Автоливмашівська, 1, м.Івано-Франківськ, 76023; і.к. 13643567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (вул. Юності, 62А, м.Івано-Франківськ, 76023; і.к. 13642846) 358 483 (триста п'ятдесять вісім тисяч чотириста вісімдесять три) гривні 95 коп., з них 280 000,00 грн. боргу, 28 000,00 грн. штрафу, 21 640,55 грн. пені, 10 100,00 грн. інфляційних нарахувань, 11 714,00 3% річних, та 7 029,40 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.09.12

Суддя Кобрин О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кобрин О. М. 06.09.12