Постанова № 25882561, 05.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1296/12

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоус О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про стягнення боргу , -

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Глибоцькому районі звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СТОВ "Надія" про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивовано тим, що за товариством рахується заборгованість зі сплати податків в сумі 1850504,33 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 964882,51 грн. та податок на прибуток в сумі 885621,82 грн. Оскільки такий борг не сплачений добровільно, просили стягнути його в судовому порядку.

21 червня 2012 року Чернівецьким окружним адміністративним судом в порядку ч.1 ст. 164 КАС України винесено ухвалу про виділення з адміністративної справи №2а/2470/1296/12 в окреме провадження матеріалів справи щодо стягнення податкового боргу згідно поданих декларацій №20670 від 09.11.2011р. на суму 84751,00грн. та №26519 від 09.02.2012р. на суму 95482,00грн., оскільки в судовому засіданні 21 червня 2012 року представником відповідача зроблено усну заяву про те, що ним визнається адміністративний позов в цій частині позовних вимог.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року позов в частині виділених матеріалів задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, СТОВ "Надія" є юридичною особою, та взятий на облік ДПІ у м. Чернівці, як платник податків з 08.02.2000 року за №29. Станом на 01.05.2012 року за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» рахується заборгованість з податку на прибуток згідно поданих декларацій №20670 від 09.11.2011 року на суму 84751,00грн. та №26519 від 09.02.2012 року на суму 95482,00грн.

Відповідач подав до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області податкові декларації з податку на прибуток підприємства №20670 від 09.11.2011 року на суму 84751,00грн. та №26519 від 09.02.2012 року на суму 95482,00грн. (а.с. 18-21). На день розгляду справи вказана сума боргу самостійно не сплачена.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що статтею 67 Конституції України та положенням підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків сплачувати належні суми податків та зборів у строки та у визначених розмірах.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України зазначає, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.49.2 ст.49 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вказаних вище норм законодавства, а також визнання адміністративного позову в частині позовних вимог щодо стягнення податкового боргу згідно поданих декларацій №20670 від 09.11.2011 року на суму 84751,00грн. та №26519 від 09.02.2012 року на суму 95482,00грн. відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку адміністративний позов в частині виділених матеріалів справи в окреме провадження підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду колегією суддів відхиляються з огляду на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення спеціального закону (ст. 102 ПК України), а не приписи ст. 99-100 КАС України. В решті доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що суд першої інстанції правильно по суті вирішивши справу, помилково застосував норм матеріального права. Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції не звернув увагу на те, що звертаючись до суду з вимогою про стягнення боргу податковий орган обрав неправильний спосіб захисту.

На момент звернення до суду набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

На момент звернення до суду Податковий кодекс України не передбачав права податкового органу звертатися до суду із загальною вимогою про стягнення заборгованості. Такий висновок випливає з аналізу статті 95 Податкового кодексу України, у якій зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення грошових коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відтак, колегія суддів вважає, що правильним способом захисту порушеного права в даному випадку є стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу з рахунків платника, відкритих у банківських установах.

Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з частиною 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" задовольнити частково .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про стягнення боргу, - змінити .

Абзац 2 резолютивної частини постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року викласти наступним чином:

"Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (ідентифікаційний код 30686931) в дохід Державного бюджету (рахунок №31119029700040 одержувач відділ державного казначейства у Глибоцькому районі, банк УДК України в Чернівецькій області, МФО 856135, код одержувача 23246011, код платежу 11021000) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 180 233 грн. з рахунків Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" у банках, обслуговуючих даного платника."

В решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.