Ухвала суду № 25879355, 28.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3925/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

при секретарі -Журкіній І.І.,

за участі представника апелянта -Угненко Н.Я.,

представника позивача -Ченкова Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»звернулось до суду з адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000671610 від 12.05.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 110691, 85 грн. - за основним платежем та 55345,93грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, саме: неналежного відповідача: Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі замінено на правонаступника -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, на підставі відповідного клопотання та згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового розгляду справи, представники до суду прибули та надали свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2011 року на підставі отриманої інформації від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ВАТ «ЕК Одесаобленерго»з ПП «Одеська будівельна компанія»за період березень-листопад 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 14.04.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ВАТ «ЕК Одесаобленерго»з ПП «Одеська будівельна компанія»за періоді березень-листопад 2010 року.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 110691, 85 грн., у т.ч. по періодах: квітень 2010 року - 24583, 2 грн.; травень 2010 року -21213, 8 грн.; червень 2010 року -21213, 8 грн.; серпень 2010 року - 29012, 6 грн.; вересень 2010 року - 5915, 4 грн.; жовтень 2010 року - 8753, 05 грн.

На підставі зазначеного акту та відповідних висновків про порушення позивачем податкового законодавства було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній задовольняючи позовні вимоги, з огляду на наступне.

Апелянт в обґрунтування своїх вимог про скасування постанови суду першої інстанції та в обґрунтування заперечень проти задоволення позову посилається на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В підтвердження зазначеного останній посилається на нікчемність угод, укладених між ПП «Одеська будівельна компанія» та позивачем, з огляду на відсутність у останнього основних засобів та невелику чисельність працюючих; незнаходження ПП «Одеська будівельна компанія»за юридичною адресою, що на думку апелянта робить недійсними усі податкові накладні, в яких зазначена недійсна адреса підприємства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлено, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особам заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з тим, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищезазначене знайшло своє відображення у постанові Верховного суду України по справі №21- 47а10 від 31.01.2011 року, постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та доводи апелянта вважає за необхідне зазначити, що підставою для висновку про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-жовтень 2010 року у розмірі 110691, 85 грн. став акт ДПІ у Приморському районі від 07.04.2011 року про неможливість проведення перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2011 року, в якому зазначено про те, що на момент перевірки його місцезнаходження не відомо, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Крім того, апелянт посилається на ту обставину, що у ПП «Одеська будівельна компанія»загальна чисельність працюючих - 9 осіб, за даними податкової звітності основні засоби відсутні, а також не знаходження підприємства за місцем реєстрації, та на думку апелянта це є підставою вважати угоди цього контрагента за грудень 2010 року нікчемними згідно 4.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків декларацій, пояснень та інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Апелянт посилається на те, що проведена перевірка була камеральною, оскільки об'єктом відпрацювання перевіряючого були податкові декларації позивача.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, остання проводилась виключно на підставі поданих позивачем податкових декларації з ПДВ за березень-листопад 2010 року, при цьому будь-які документи та пояснення від позивача не вимагались.

Виходячи з цього, за способом проведення перевірка здійснена СДПІ як камеральна (тільки на підставі поданих декларацій), а за висновками щодо повноти, достовірності нарахування ПДВ та формування податкового кредиту ВАТ «ЕК Одесаобленерго»- як документальна, висновки якої згідно з законом можуть базуватись виключно на дослідженні первинних документів та пояснень, наданих платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки апелянтом не досліджувалися угоди, на яких базувалися взаємовідносини ВАТ «ЕК Одесаобленерго»та ПП «Одеська будівельна компанія», та первинні документи, що підтверджують або спростовують їх реальне виконання. До того ж, відповідачем взагалі не надано доказів звернення до позивача з письмовою вимогою про надання необхідних первинних документів, акт перевірки таких відомостей не містить.

Отже, апелянт в ході перевірки зробив нічим не обґрунтовані висновки стосовно неправомірного включення ВАТ «ЕК «Одесаобленерго»до складу податкового кредиту суми 110691, 85 грн. за квітень-жовтень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Одеська будівельна компанія».

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ВАТ «ЕК Одесаобленерго»та ПП «Одеська будівельна компанія»будувалися на підставі укладених ними договорів підряду № 03/13/10 від 13.10.2010 року, №01/23/06 від 23.06.2010 року, №04/16/04 від 16.04.2010 року, № 01/11/03 від 11.03.2010 року, №01/19/02 від 19.02.2010 року, № 02/25/02 від 25.02.2010 року.

Відповідно до договору підряду №03/13/10 від 13.10.2010 року виконані роботи по ремонту асфальтного покриття навколо адмінбудівлі Комінтернівський р-н., с. Ліски вул. Касьяненко, 14. Згідно акту приймання виконаних робіт від 27.10.2010 року вартість виконаних у жовтні 2010 року складала 43 765, 27 грн. у т.ч. ПДВ - 8 753,05 грн.; вказана сума оплачена 27.10.2010 року, видана податкова накладна 27.10.2010 року.

По договору підряду № 01/23/06 від 23.06.2010 року виконані роботи по благоустрою території біля будівлі РПБ Краснова, 2а. Згідно акту приймання виконаних робіт від 30.06.2010 року вартість виконаних у червні 2010 року - 41 666, 67 грн. у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., по акту від 28.07.2010 року у липні 2010 року -59144 грн. у т.ч. ПДВ - 11 828,80 грн.; по акту від 13.08.2010 року у серпні 2010 року - 145063 грн. у т.ч. ПДВ -29012,60 грн.; по акту від 08.09.2010 року у вересні 2011 року - 29 577, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 5915, 40 грн. Роботи, які прийняті актами були сплачені в день їх складення платіжними дорученнями від 30.06.2010 року, 28.07.2010 року, 13.08.2010 року, 08.09.2010 року. У зв'язку з оплатою виконаних робіт ПП «Одеська будівельна компанія»виписані та видані ВАТ «ЕК Одесаобленерго»податкові накладні 30.06.2010 року, 28.07.2010 року, 13.08.2010 року, 08.09.2010 року.

По договору підряду № 01/11/03 від 11.03.2010 року виконані роботи по ремонту приміщень будівель майстерень. Згідно акту приймання виконаних робіт від 09.04.2010 року вартість виконаних у квітні 2010 року - 66 439 грн. у т.ч. ПДВ - 13 287, 80 грн. Роботи, які прийняті актом були сплачені в день його складення платіжним дорученнями від 09.04.2010 року. У зв'язку з оплатою ПП «Одеська будівельна компанія» виписала та видала ВАТ «ЕК Одесаобленерго»податкову накладну 09.04.2010 року.

По договору підряду № 04/16/04 від 16.04.2010 року виконані роботи по ремонту внутрішніх автодоріг. Згідно акту приймання виконаних робіт від 27.04.2010 р. вартість виконаних у квітні 2010 року - 49 332 грн. у т.ч. ПДВ - 9866,40 грн.; по акту від 27.05.2010 року у травні 2010 року - 75 454 грн. у т.ч. ПДВ - 15 090, 80 грн. Роботи, які прийняті актами були сплачені у день їх складення платіжними дорученнями від 27.04.2010 року та від 27.05.2010 року. У зв'язку з оплатою ПП «Одеська будівельна компанія»виписала та видала ВАТ «ЕК Одесаобленерго»податкові накладні від 27.04.2010 року та від 27.05.2010 року.

По договору підряду №02/25/02 від 25.02.2010 року виконані роботи по ремонту кабельних каналів на ПС «Суворовська». Згідно акту приймання виконаних робіт від 27.05.2010 року вартість виконаних у квітні 2010 року - 30615 грн. у т.ч. ПДВ- 6123 грн.; по акту від 25.06.2010 року у червні 2010 року -59 243 грн. у т.ч. ПДВ - 11 848,60 грн. Виконані роботи були сплачені в день складення актів платіжними дорученнями від 27.05.2010 року та від 25.06.2010 року. У зв'язку з оплатою ПП «Одеська будівельна компанія»виписала та видала ВАТ «ЕК Одесаобленерго»податкові накладні від 27.05.2010 року та від 25.06.2010 року.

По договору підряду № 01/19/02 від 19.02.2010 року виконані роботи по ремонту не житлової будівлі по вул. Промислова, 28-б. Згідно акту приймання виконаних робіт від 27.04.2010 року вартість виконаних у травні 2010 pоку - 7145 грн. у т.ч. ПДВ - 1429 грн. Роботи, які прийняті актом були сплачені 16.03.10 року. ПП «Одеська будівельна компанія»виписала та видала ВАТ «ЕК Одесаобленерго»податкову накладну 27.04.2010 року.

На підставі встановлено, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем підрядних робіт, включення їх витрат до валових витрат, оплати виконаних підрядних робіт та одержання їх результатів з підписанням актів прийняття КБ-26, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справ та повністю спростовують припущення відповідача про нікчемність господарських договорів ПП «Одеська будівельна компанія»в тій частині, що стосується господарських відносин з ВАТ «ЕК Одесаобленерго»за вищезазначеними договорами. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що позивачем надані також додаткові докази на підтвердження реальності виконання та одержання економічних результатів від договорів з ПП «Одеська будівельна компанія», а саме: підтвердження чинності ліцензії АВ №475710 ПП «Одеська будівельна компанія»протягом 2010 року, платіжне доручення, фотодокументи результатів підрядних робіт, дефектні акти, акти про приховані роботи.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ПП «Одеська будівельна компанія»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виписки накладних) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних і документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої н як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ПП «Одеська будівельна компанія»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Як вбачається з акту перевірки ВАТ «ЕК Одесаобленерго»від 14.04.2011 року, в підґрунтя його висновків стосовно завищення позивачем податкового кредиту на суму 110691, 85 грн. в податкових деклараціях за квітень-жовтень 2010 року повністю покладені дані акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року №580/23-5/34319643 та акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.2011 року №296/23-513/34319643.

За даними акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія»(ЄДРПОУ 34319643) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року» податкові зобов'язання ПП «Одеська будівельна компанія»за березень-листопад 2010 року, за поданими деклараціями, у т.ч. по відносинам з контрагентом ВАТ «ЕК Одесаобленерго», задекларовані за нікчемними угодами ПП «ОБК», тому податковий кредит контрагентів на загальну суму 36551845 грн., у т.ч. по ВАТ «ЕК Одесаобленерго»на суму 110691, 85 грн., є штучно сформованим.

В акті перевірки позивача використані бази даних АІС «РПП»станом на 07.04.2011 року, відповідно до даних якої відносно ПП «ОБК»внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, що безпідставно ототожнено ДПІ з відсутністю ПП «ОБК»за місцезнаходженням. За змістом статей 17 та 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»внесення запису в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб - підприємців про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу обумовлено різними обставинами та відповідні відомості про юридичну особу відрізняються за своїм правовим змістом. Також акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.2011 року №296/23-513/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»код ЄДРПОУ 34319643, з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 року»містить аналогічні данні, які безпідставно покладені в основу висновку ДПІ щодо недостовірності зазначеного в податкових накладних ПП «ОБК»місцезнаходження юридичної особи, а отже з вищенаведених мотивів не свідчать про порушення ПП «ОБК»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.18 Порядку заповнення податкової накладної.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться. Така обставина не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків спірного акту перевірки, котрими безпідставно скасовано право позивача на включення до податкового кредиту нарахованих та сплачених сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Одеська будівельна компанія».

Крім того, колегія суддів критично відноситься до апеляційних доводів стосовно непідтвердженості суми податкового кредиту податковими накладними ПП «Одеська будівельна компанія», оскільки в жодному випадку покупець не несе відповідальності за недотримання контрагентом - продавцем вимог законодавства щодо строків подання декларацій з ПДВ, що прямо випливає з положень п.10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Відповідальність за сплату податку до бюджету несуть безпосередньо платники податків, а не їх контрагенти.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2011 року по справі №3-6071/2011 про притягнення до адміністративної відповідальності голови правління ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»у зв'язку з порушенням ним порядку ведення податкового обліку під час формування податкового кредиту у розмірі 110691, 85 грн. згідно акту перевірки від 14.04.2011 року № 142/16-1/00131713/17, провадження по справі закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В постанові зафіксовано, що голова правління ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»Ніверчук О.М. як керівник не порушив встановленого законом порядку ведення податкового обліку у зв'язку з відображенням в ньому податкового кредиту в сумі 110691, 85 грн. по спірним підрядним договорам з ПП «Одеська будівельна компанія».

В контексті положень 4.4 ст.72 КАС України постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2011 року є обов'язковою для суду в питанні правильності декларування в податкових деклараціях з ПДВ податкового кредиту по відносинам з ПП «ОБК»посадовою особою позивача.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відповідачем ніяким чином як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі не обґрунтовано наявність порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак колегія суддів не приймає до уваги доводи щодо наявності такого порушення.

Враховуючи безпідставність та необґрунтованість висновку про порушення ВАТ «ЕК Одесаобленерго»вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту на суму 110691, 85 грн. за квітень-жовтень 2010 року, відсутність доказів на підтвердження наголошених СДПІ обставин, беручи до уваги наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності господарських операції за підрядними договорами з ПП «Одеська будівельна компанія»та призначення придбаній позивачем підрядних робіт для використання у власній господарській діяльності, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність донарахування відповідачем зобов'язань з ПДВ на суму 110691, 85 грн. та штрафних санкцій на суму 55345, 93 грн.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/